(no subject)
Деякі дні залишаються в пам'яті надовго, напевно назавжди. Оскільки впродовж робочого тижня у мене зазвичай не відбувається нічого цікавого, я з якимось дитячим нетерпінням чекаю вихідних. Часто прошу долю не обернути вихідні у ще одні дарма прожиті дні, намагаюся й сама її мотивувати. Звичайно, подружка доля не завжди слухняна дівчинка. Та от вчорашній вечір-ніч були ахує..ими, шкода що швидко минули. Провести час у компанії людей яких я люблю, насправді люблю, не перебільшуючи значення цього слова, є найкращим для мене відпочинком. Приємні і довгі розмови, відверті зізнання, красиві і щирі люди, і повний рілакс, що може бути краще для мене? Насправді тисячі красивих матеріальних речей не замінять мені хорошої компанії, не подарують тих емоцій, ніколи. Я задумалася над тим, що раніше я такого не відчувала, оскільки десь усередині завжди була "на стрьомі", я ніби чекала нападу звідусіль. Можливо я була не та, або ж та, тільки не з тими. Роками приховувала свої думки і емоції, мені краще було часом промовчати, аніж говорити щось тим, хто і так не зрозуміє. Все сказане я зведу до одного, усе що не стається, мотивує до змін, маленьких чи великих. Ще пів року тому, я питалася "що далі?", тепер я скажу, що далі буде краще, при тому що мені зараз дуже пасує пригадати приказку "баба з воза коням легше" , бо тепер легко як ніколи!