Не дощ і не гроза - суцільна злива,
І темінь, морок, темрява, пітьма.
Є досвід, що навчає - все мінливо,
Та в ці хвилини певності нема.
Потопа. Вибух грому. І вітрило
Гримить у неосвічене вікно.
Яка в природи руйнувальна сила,
Ще більш, ніж у людей. Ось так воно.
А втім, дивись - здається, що вщухає,
І вже не злива - безпросвітний дощ.
Ще трохи - світле небо, сонце сяє,
Хоча б у мріях буде, хоч-не-хоч.
Збіжить вода, і заблищить бруківка.
Це головне. І знов до звичних справ.
...Трапляється й таке. Я маю свідка.
Це саме я. Інакше б не казав.
25.06.2023
Crossposting
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/815473.html