Сучасна політика пам’яті на Волині щодо ОУН(б) та нацистських масових вбивств [1]
Опубліковано Вівторок, 30 квітня 2013 03:05
// Іван КАЧАНОВСЬКИЙ
Ця публікація є доповненою секцією зі статті «ОУН(б) та нацистські масові вбивства літом 1941 року на історичній Волині», що вийде в наступному нашого часопису (Україна модерна, № 20).
Виявлені у 2011-12 рр. на території Володимир-Волинської в'язниці масові поховання людей й надалі викликають гострі суперечки щодо ідентифікації самих жертв та мотивів убивств. Домінантною теорією є припущення, що знайдено останки поляків, вбитих військами НКВС в 1940 чи 1941 роках. Втім, як свідчать документи, тут поховано жертв нацистів, переважно євреїв, вбитих в 1941-43 рр.
Американські і західнонімецькі суди після Другої світової війни розслідували і засудили багатьох з німецьких організаторів масових вбивств в Україні, зокрема командирів Зондеркоманди 4а, хоча багатьох інших, про яких є дані про вірогідну причетність до цих же масових вбивств, зокрема командирів і організаторів бандерівської міліції, котрі опинились за Заході після війни, не було притягнуто до відповідальності, не в останню чергу через політичні причини, такі як холодна війна. Натомість, на історичній західній Волині, як і в Галичині, лідерів бандерівської організації українських націоналістів (ОУН(б)) і Української повстанської армії (УПА), зокрема багатьох тих про кого є дані про причетність до масових вбивств влітку 1941 року, відзначають пам’ятниками та назвами вулиць. Наприклад, вулиці в честь Степана Бандери було названо у Луцьку, Рівному, Володимирі-Волинському, та багатьох інших містах, де бандерівці були причетні до масових вбивств нацистами євреїв, українців та поляків. Пам’ятник Бандері споруджується в Луцьку, хоча є свідчення що міліція створена бандерівцями допомогла розстріляти в місті близько 2 тисяч людей, переважно євреїв а також принаймні декількох сотень українців та поляків влітку 1941 року. [2]
Результати репрезентативного опитування громадської думки проведеному в 2009 році Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення автора свідчать що у Волинській та Рівненській областях, котрі складають основу історичної західної Волині, відносно більш позитивно, ніж на східній Волині, ставляться до бандерівської ОУН і УПА та відносно менше визнають їх причетність до масових вбивств євреїв, поляків і українців. Проте, меншість жителів як Волинської та Рівненської областей так і географічного центру України, що включає Житомирську область, висловили позитивне ставлення до ОУН(б) і УПА. На західній Волині більшість виявила нейтральне відношення до цих організацій, на відміну від Житомирської та інших областей Центру. Проте в обох цих групах регіонів, більшість опитаних заявили що не знають або не впевнені про причетність ОУН(б) і УПА до масових вбивств. [3]
Читати далі