Амеби
До чого докотилися люди,
Над усе їм би власні потреби,
І по світу не люди бродять -
Звичайнісінькі сірі амеби.
Ми, амеби, живемо у світі,
Де дітей народжують діти,
Де грабіжники всі царями
Ходять вулицями між нами.
Ми вирощуємо світ кволих,
Кволих духом і мертвих серцем.
І не підуть діти до школи,
А зійдуться в смертельнім герці.
І боротимуться за самку,
Бо кохання в них вже немає,
Бо кохання стало бажанням,
Що від часу час виникає.
І в зеленим листі барвінку
Не спочине сонце ласкаве,
Прогнівили його люди
Й насміхаються ще лукаві,
І не бачать добра і щастя,
Що валяються під ногами,
Хоч потоптані, вони все ще
Десь знаходяться поміж нами.
29.05.99 м.Черкаси
Над усе їм би власні потреби,
І по світу не люди бродять -
Звичайнісінькі сірі амеби.
Ми, амеби, живемо у світі,
Де дітей народжують діти,
Де грабіжники всі царями
Ходять вулицями між нами.
Ми вирощуємо світ кволих,
Кволих духом і мертвих серцем.
І не підуть діти до школи,
А зійдуться в смертельнім герці.
І боротимуться за самку,
Бо кохання в них вже немає,
Бо кохання стало бажанням,
Що від часу час виникає.
І в зеленим листі барвінку
Не спочине сонце ласкаве,
Прогнівили його люди
Й насміхаються ще лукаві,
І не бачать добра і щастя,
Що валяються під ногами,
Хоч потоптані, вони все ще
Десь знаходяться поміж нами.
29.05.99 м.Черкаси