Пандемія помітно вплинула на транспортні звички львів'ян та виявила проблеми, які ще рік тому здавалися віддаленим майбутнім. Зараз дуже багато людей пересіли на велосипеди, це дуже помітно і дуже тішить. Мережа велодоріжок, яку місто останніми роками будувало місто, зараз стала дуже у нагоді і дуже посприяло теперішньому зростанню кількості роверистів на вулицях. Але роверистам потрібно не лише їздити - деколи вони зупиняються, злізають з велосипедів та йдуть на роботу чи заходять у магазини. І тут є проблемка - велопарковок по місту тепер явно не вистачає і це чомусь зовсім випадає з уваги.
2. Ось типова велопарковка біля велокого супермаркету - зараз її ємності вже не вистачає. До речі - на фото видно велосипед з велокріслом - останнім часом такі вже зустрічаються доволі регулярно та перетають бути заморською дивовижею. Наступний етап еволюції - поява вантажних велосипедів?
3. Звісно, у багатьох випадках можна причепити велосипед до дорожнього знаку, ліхтаря чи паркана, але у такому випадку велосипед може перегородити прохід та заважати пішоходам, а ми же не хочемо створювати незручності іншим, правда?
Як приклад - торговий центр Форум-Львів. Велопаркінг забитий вщерть і комусь вже довелося чіплятися до перил пандуса.
4. Особливо прикро, коли про такі речі забувають у зовсім нових проектах, таких як вулиця Руданського. Загалом тут все чудово - гарне мощення, різноманітне озеленення, стильні ліхтарі (на фото їх ще немає), але при цьому - жодної велостійки. Днями безрезультатно шукав там місце і в підсумку довелося чіплятися до паркана на сусідній вулиці. Пробував пристібнутися до ліхтаря, але мій замок на нього просто не наліз.
5. Протилежний приклад - вулиця Курбаса, де роверисти відразу мали свої місця для паркування та не змушені чіплятися до дерев чи водостічних труб.
6. До речі, самі власники локальних бізнесів повинні бути зацікавлені мати біля себе хоча би одну-дві велостійки, бо якщо їх не буде, потенційні покупці, які їздять на велосипеді, проголосують гривнею у іншому, більш зручному для себе місці. Я і сам мимоволі оминаю ті місця, де немає де залишити велосипед. Так само скоріш за все роблять й інші і в результаті за місяць можна не дорахуватися тисяч гривень прибутку.
7. Вчора був проїздом у Франківську та звернув увагу, що там велостійки групками по 2-3 штуки рівномірно розподілені на дуже багатьох вулицях та площах. Це зручно та правильно.
8. Саме так роблять у дуже багатьох містах, розміщуючи на вулицях ось такі велопаркувальні острівки. При цьому важливо, щоби вони не заважали пішоходам, тому коли місця мало, їх розміщують замість автомобільних паркомісць. На одному автомобільному паркоміці можна спокійно запаркувати десяток велосипедів, що є дуже вигідним для міста. На фото - Вроцлав.
9. Те ж саме у німецькому Ляйпцигу.
10. Коли тротуари достатньо широкі, то можна і так.
11. Біля великих точок притягання може згодитися і таке. Хтось може сказати, що нам до такого ще далеко, але важливо розуміти, що умови створюють попит. Простий приклад з особистого досвіду - 2-3 велосипеди у офісному подвір'ї миттєво перетворилися на 6-7 наступного ж дня після появи пари додаткових велостійок.
12. Можливо колись ми доростемо і до такого.
13. І перестаньте нарешті викидати гроші на ось ці непорозуміння, у які навіть вилка не кожного велосипеда пролізе. Правильна велостійка має бути такою, щоби можна було пристібнутися за раму. Чіпляти велосипед за переднє колесо, яке знімається за секунду, не буде жодна адекватна людина.
14. Які з того всього висновки?
По-перше - місту потрібно не лише будувати велодоріжки, а й не забувати, що велосипедистам потрібно не лише їздити туди-сюди, а й деколи злізати з велосипедів та взаємодіяти з містом. Тому важливо аналізувати потребу у місцях для паркування велосипедів і мати план розвитку цього напрямку.
По-друге - крамничці чи кафе важливо розуміти, що їм вигідно мати одну-дві велостійки неподалік.
І по-третє - а можливо є сенс запустити велостійковий спільнокошт та встановити їх там, де вони найбільш потрібні, щоби привернути увагу до важливості цього питання? Що скажете?
Дивіться також:
Розвиток веломережі: екскаватор чи відро фарби?