А це точно Сихів?
Проект пішохідної алеї на вулиці Вернадського, над яким я працював у Інституті просторового розвитку, напевно один з моїх улюблених. До реконструкції тут були абсолютно розвалені доріжки зі старих бетонних плит, на яких можна було поламати ноги і більше нічого. А тепер тут живий громадський простір з цікавими деталями, який явно подобається людям і який навіть за рік після відкриття виглядає практично як новий, що мене особливо здивувало. Дивлячись не деякі фото навіть не віриться, що практично кінець географії Львова. Хвали мене, моя губонько :)
2. Важливість цього місця значно виросла після запуску сихівської трамвайної лінії, кінцева зупинка якого якраз заховалася на цьому фото за кущами ліворуч. Потоки людей виросли в рази і стало очевидно, наскільки погано облаштований зв'язок з прилеглими кварталами.
3. Так виглядало те ж саме місце кілька років тому.
4. Спуститися до вулиці можна було лише сходами, обладнаними пандусом типу "спробуй не вбитися". Батьки з дитячими візками об'їжджали довкола чи зносили їх на руках.
5. Тому облаштування нормального безпечного спуску стало однією з найважливіших частин проекту. Неймовірно, але факт - за весь цей час на його бетоні з'явилося лише кілька тегів.
6. Коли я тішився у фейсбуці тому, як гарно вийшли перила, у коментарях мінорно вангували, що вся ця краса приречена на загибель при зіткненні з нашою суворою реальністю. Неймовірно, але рік потому все ціле і навіть натягнуті між стійками троси на місці. Може не все так безнадійно?
7. Вуличні крісла нагорі теж цілі, кущі та трави на місці. Єдиний мінус - одне з дерев на площі не дуже добре себе почуває.
8.
9. Думаю, не зайвим буде нагадати, що для хорошого громадського транспорту важливим є також і комфортне міське середовище, крізь яке на зупинку йдуть пасажири. Тому завдяки цій алей сихівський трамвай став трошки привабливішим.
10. Це не Відень і не Барселона, це околиця Львова.
11.
12. До реконструкції тут були дві паралельні доріжки, на одну з яких постійно вимивало грунт зі схилу ліворуч.
13.
14. Тому в процесі реконструкції структура алеї змінилася. Замість двох доріжок з'явилася одна, але більш широка, а під схилом утворилася зелена зона зі спеціальної улоговиною для збору дощової води. Там же серед трави є кілька дощоприймачів для відводу надлишків. Тобто тут працює принцип міста-губки, коли для збору дощової води використовують не лише каналізаційні колектори, а й залучають сили природи. Чим більше води втягнуть рослини - тим меншим буде навантаження на каналізацію. У світі цей принцип активно використовують, але в нас це поки що диковинка.
15. Далі є кілька невеликих розшитрень з лавками та кріслами.
16. Було.
17. Стало.
18. Було.
19.
20. А це вже протилежний кінець алеї, де з'явилася стратегічно важлива доріжка до пішохідного переходу.
21. Раніше там була просто протоптана стежка.
22.
23. По-моєму стало значно краще. Взагалі хороше місто це таке, у якому за комфортом чи приємними враженнями тобі не обов'язково пертися кудись далеко, а достатньо просто вийти на вулицю. У цьому плані тут якраз все як треба.
