Прогулянка Сігішоарою: саксонці, Дракула та ракетні двигуни
Деколи буває так, що починаєш готувати матеріал для написання нового допису і у процесі приходиш до думки, ща насправді хочеш писати зараз про щось зовсім інше. Така сама історія трапилася зі мною цього разу. Я вже підготував фотографії для допису про румунські дороги, але переглянув попередні пости та побачив, що тему доріг більше чи менше зачіпав майже у кожному, тоді як міста досі лишаються майже за кадром. Подумалося, що цю несправедливість потрібно виправляти, тим більше, що розказувати є про що. Тому розповідь про дороги Румунії переноситься на після дощику в четвер невизначений термін, а сьогодні прогуляємося колоритним середмістям міста Сігішоара.
2. 28-тисячна Сігішоара знаходиться у центральній частині Румунії. Гугл рекомендує від Львова маршрут через Мукачево, однак наш маршрут до неї відрізнявся, бо кордон ми перетинали у Солотвино і дорогою трохи попетляли між іншими цікавими місцями.
3. Цікаво, що засновниками міста були вихідці із німецької Саксонії, яких наприкінці 12 століття тодішній угорський король Гейза ІІ запросив обживати ці землі та, в разі потреби, слугувати першим рубежем оборони королівства в разі нападу кочових орд зі Сходу. Свою теперішню назву місто отримало у 1435 році, а до того кілька століть носило ім'я Шесбург.
Саме німецькі колоністи побудували тут фортецю, що існує донині, перші храми та годинникову вежу, що видно на цьому фото.
4. Сігішоара вважається одним із найкраще збережених середньовічних міст-фортець, із автентичною архітектурою, у якій досі живуть люди.
5. У Східній Європі це буквально одне з кількох міст-фортець із досі заселеним середмістям.
6. Пізно ввечері на вулицях середмістя безлюдно та тихо.
7. Все життя у такий час зосереджене біля підніжжя центрального пагорба, де зосереджено більшість кафе та ресторанів.
7. На цьому фото у кадр потрапили кілька велосипедів, але загалом вони в місті велика рідкість, так само, як і велопарковки.
8.
9. Розговорилися із чоловіком, що виявився вихідцем із Молдови та не раз бував у Львові, а у Сігішоару приїхав погуляти на весіллі у родичів. З розмови чомусь запам'яталася фраза про те, що молдовські стоматологи тепер спокійно працюють всюди від Бухареста до Лондона.
10. На одній із площ стоїть скромний пам'ятник Владу ІІІ Дракулі, який народився та провів у Сігішоарі свої юнацькі роки.
11. На цьому вечірню частину нашої екскурсії завершуємо, щоби повернутися на ці вулички зранку.
12. І ось ранок настав.
13. При денному світлі вулиця, на якій знаходився наш готель, виглядала трохи менш казково.
14. Залишки від чийогось досить культурного відпочинку. Лавки біля шахового столика розраховані не лише на гравців, а й на їхніх собутильників вболівальників.
15. Вулички середмістя, що стрімко піднімаються нагору, вимощені річковим каменем. По центрі вулиці завжди тягнеться жолоб для дощової води із кам'яної бруківки, вздовж якого розміщуються дощоприймальні решітки. Мабуть деколи під час зливи цими вулицями справжні гірські ріки.
16. Площа Германа Оберта.
17. Площу названо на честь вихідця з родини трансильванських саксонців Германа Оберта, який вважається одним із засновників ракетної техніки та космонавтики та протягом кількох років викладав математику у гімназії Сігішоари.
18.
19. До речі, я досі не згадав, що центральна частина Сігішоари з 1999 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
20. Головною домінантою на силуеті міста є 64-метрова годинникова вежа
21. Поряд з годинником є ніша з фігурами, які змінюються залежно від дня тижня - кожному дню відповідають свої фігури.
22. Я ніколи не бував у Латинській Америці, але чомусь уявляю її саме такою.
23. Вхід до фортеці крізь браму годинникової вежі. До речі, щорічно у Сігішоарі проводиться чимало різних фестивалів, зокрема великий фестиваль середньовічної культури та ремесел. Декорації для цього тут чудові.
24. І ось ми нагорі.
25. Міська ратуша.
26. Більша частина міста знаходиться внизу у долині річки Тирнава-Маре, а середмістя з фортецею височіє на пагорбі над ним. Як видно, тут практикують обрізку дерев під телеграфний стовп, що важко уявити, наприклад, у Німеччині.
27.
28. Чудове місце для романтичних побачень :)
29.
30. Все-таки черепичні дахи дуже змінюють враження від міської панорами.
31.
32. Біографія Влада Дракули ідеально пасує для кіноекранізації з батальними сценами та ріками крові, і вишенькою на цьому торті стане те, що протягом 6 років його правління у 500-тисячній Валахії за його наказами було знищено понад 100 тисяч людей. За методи впливу на ворогів та підданих він отримав прізвисько “Цепеш”, що означає “садити на палю”. У той же час простий люд та духівництво його підтримували за сприяння розвитку ремесел, безжальні покарання за крадіжки та боротьбу з османами. Зрештою, він настільки задовбав власних бояр та правителів сусідніх держав своєю пристрастю до масових страт та справедливості, що після кількох невдалих заколотів його таки змусили втекти до Угорщини. 12 років потому він із загоном угорських найманців спробував повернути собі владу, але загинув у бою, після чого його тіло розрубали на шматки та розкидали довкола.
33. А ми прямуємо далі.
34.
35.
36.
37.
38.
39. Вивіска.
40. Фактура вуличного мощення, поміж яким проростає мох та трава, виглядає дуже атмосферно та живописно, але ходити ним треба дуже уважно навіть у кросівках - підвернути ногу простіше простого.
41.
42.
43.
44. Центральна площа середмістя. Не зустрілося жодного літнього майданчика із дерев'яним подіумом - навіть на найкривішій бруківці стільці стоять просто так.
45. У жовтому будинку по центрі кадра у 1431 році народився Влад Дракула.
46. Всі будинки тут дуже різнокольорові.
47. Над середмістям піднімається ще один пагорб, на якому знаходиться Церква на пагорбі та ліцей.
48.
49.
50. На верх пагорба можна потрапити довжелезними критими сходами, або доріжкою у обхід.
51. Нічний вид. Мабуть, цей дах має захищати сходи від снігу, якого взимку тут вочевидь випадає немало.
52. Доріжка довкола пагорба з церквою.
53. Протилежна від годинникової вежі сторона міських мурів.
54. Чиясь тераса.
55. Цвинтар.
56. Довкола в деталях душевна живописна кривуватість.
57. Верхній вихід із критих сходів.
58.
59. Підножна фактура.
60.
61.
62.
63.
64. Жінок на підборах рятуж більш гладке мощення водовідвідних жолобів.
65.
66.
67. Щоби не залишати допис зовсім без транспортної інфраструктури - ось тримайте розклад громадського транспорту із зупинки.
68. На цьому наша прогулянка Сігішоарою добігла кінця. Побачивши поряд із нашою машиною Рено на франківських бляхах, не втрималися та залишили на склі записку із побажанням гарного дня.
Дивіться також:
Румунія. Деталі та буденності
Мабуть, найкрасивіша дорога у світі
Підземний космос
На деньок до Жовкви
Прогулянка Дрогобичем
