Дочитав я це ваше
інтерв'ю, взяте Захаром Прілепіним у бородатої жінки, що іменує себе Алєксандром Чалєнком, називає себе "малоросом", чи "русскім". Спочатку вона (він) каже отаке:
Никакой «Украины» и «украинцев», и правда, не существует. Вот украинская мова есть, Украина как государство тоже есть, есть украинская идея, жовто-блакытный флаг, трезуб, Бандера с Петлюрой и Мазепой, «Кобзарь» Шевченко, украинский национализм и украинская литература есть, а народа такого нет и никогда не было.
А потім виправдовується, що народ таки є, але ті "українці" - суть жлоби та селюки, котрим чужда культура, й саме тому вони такі, які є, не хочуть зватись русскімі і взагалі вороги Цивілізації:
Независимая Украина - это восстание Села против Города, Жлоба против Интеллигента, Мракобесия против Прогресса и Модернизации.
Також, трапляються культурні "українці". Як правило, це питомі русскіє люді, що ненавидять русскій мір і саме тому намагаються відрізати себе від русскості:
Но вот то, что от них зависит - это прекратить быть «русским», то есть чем-то таким отсталым и непрогрессивным, и стать, наконец-то, «европейцем», то есть передовым, прогрессивным и свободным человеком во всех смыслах. И вот тут «Украина» и «украинская идея», как отрицание, как сила, враждебная Русскому миру, и становится их союзником. «Украина» делает эту территорию не русской землей, она делает ее Европой, может быть, несовершенной, но все-таки Европой, а не русской авторитарной и отсталой Азиопой. А выступать за русский язык в школах - это означает в их головах отстаивать дело Русского мира, мира ада, из которого они бежали. Такого себе они позволить не могут. Вот эта группа - «русский, впавший в ересь украинства» - в настоящий момент стала одним из двух течений в собственно украинстве и получила название «украинский национал-либерализм».
Доречі, він там ще назвав Білозерську неонацисткою і фанаткою не тільки Бандери, але й самого Гітлєра. Зважаючи на те, що у пані Олени в каментах то й вилазять анони, що клянуть її ліберасткою, блогерка-фашистка опинилась між двох вогнів. А могла ж бути нормальною русскою, якби відмовилася від єресі украінства, тут би їй і Гітлєра забули.
Як казав дехто Семесюк, нам залишається тільки розчинитися.