Офшор Порошенка і моя однокурсниця
Що не кажіть, а вчора таки була бомба: Порошенко і райські офшори.
Зізнаюся - засмутився. Думаю, тільки-но в фейсбучному голосуванні він переміг Юлю з розгромним рахунком, а тут тобі треба…
Ледве заснув.
Зранку відразу до ящика на стіні, доверху набитого розмовляючими головами експертів. І вже уявляю собі картину, як НАБУ вночі одягає на нашого Петю електронного браслета, зекономленого на Авакову-молодшому.
Аж ні. Там уже на беніних плюсах бойова подруга сахалінського борця за моє щасливе майбутнє розказує, що у скандалі задіяні такі знамениті особи, яких тільки по святах можна згадувати. Ну, думаю, тоді за Пороха не соромно - така компанія…
І знову не так. Виявляється, юристи Петра Олексійовича тільки кинули затравку щодо суті роботи з «райськими паперами». Та там зрозуміли, що це не всерйоз і відмовили у співпраці.
Але «контора пише». Слід залишився. Тому нашим рідним ЗМІюшником Петру Олексійовичу була присвоєна почесна категорія участі в скандалі: «засвітився». Дуже мудро.
Ага, до чого тут моя однокурсниця?
Та було діло. Років з 50 тому. На одній із наших студентських гулянок. Підкотився до однокурсниці. Вік же який був - тоді ще всі органи виконували за секунду піонерський відгук «Завжди готовий!». Ось я і захотів випробувати ступінь цієї готовності. Та отримав відмову. Мабуть, вона була не дуже сп’яніла. Щоправда, через декілька днів сама запропонувала «кудись сходити», але тоді я вже був цілком тверезий. Отак і вийшло, що нічого з того не вийшло.
А чому згадав? Ну, як чому? А якщо та «подруга» (ім’я уже й забув давно) захоче помститися (якщо жива, бо вона уже така собі бабуся) за мою відмову і подасть на мене до суду за сексуальні домагання або навіть намір зґвалтувати? Я ж звертався! Звертався. А я людина чесна, не якийсь там міхо, і зізнаюся - був гріх, звертався… Тоді що, за решітку? Ні, дзуськи!
Отак роздумуючи, я майже заспокоївся за Пороха. Але, гадаю, даремно. Скоріш за все, на цьому не скінчиться. Скільки ще з бездонних гебешних скринь будуть висмикувати брудну білизну, щоб дуже чесно і порядно розказати моєму народові, як Петро Олексійович хотів забруднити її своєю біологічною рідиною.
А то й дійсно знайдуть якісь плямки. Він же не безгрішний.
Безгрішні, звісно, є. Базарні експерти кажуть, що є навіть майже святі. І звісно ж, якимось дивом вони усі з іншого боку барикад…
Зізнаюся - засмутився. Думаю, тільки-но в фейсбучному голосуванні він переміг Юлю з розгромним рахунком, а тут тобі треба…
Ледве заснув.
Зранку відразу до ящика на стіні, доверху набитого розмовляючими головами експертів. І вже уявляю собі картину, як НАБУ вночі одягає на нашого Петю електронного браслета, зекономленого на Авакову-молодшому.
Аж ні. Там уже на беніних плюсах бойова подруга сахалінського борця за моє щасливе майбутнє розказує, що у скандалі задіяні такі знамениті особи, яких тільки по святах можна згадувати. Ну, думаю, тоді за Пороха не соромно - така компанія…
І знову не так. Виявляється, юристи Петра Олексійовича тільки кинули затравку щодо суті роботи з «райськими паперами». Та там зрозуміли, що це не всерйоз і відмовили у співпраці.
Але «контора пише». Слід залишився. Тому нашим рідним ЗМІюшником Петру Олексійовичу була присвоєна почесна категорія участі в скандалі: «засвітився». Дуже мудро.
Ага, до чого тут моя однокурсниця?
Та було діло. Років з 50 тому. На одній із наших студентських гулянок. Підкотився до однокурсниці. Вік же який був - тоді ще всі органи виконували за секунду піонерський відгук «Завжди готовий!». Ось я і захотів випробувати ступінь цієї готовності. Та отримав відмову. Мабуть, вона була не дуже сп’яніла. Щоправда, через декілька днів сама запропонувала «кудись сходити», але тоді я вже був цілком тверезий. Отак і вийшло, що нічого з того не вийшло.
А чому згадав? Ну, як чому? А якщо та «подруга» (ім’я уже й забув давно) захоче помститися (якщо жива, бо вона уже така собі бабуся) за мою відмову і подасть на мене до суду за сексуальні домагання або навіть намір зґвалтувати? Я ж звертався! Звертався. А я людина чесна, не якийсь там міхо, і зізнаюся - був гріх, звертався… Тоді що, за решітку? Ні, дзуськи!
Отак роздумуючи, я майже заспокоївся за Пороха. Але, гадаю, даремно. Скоріш за все, на цьому не скінчиться. Скільки ще з бездонних гебешних скринь будуть висмикувати брудну білизну, щоб дуже чесно і порядно розказати моєму народові, як Петро Олексійович хотів забруднити її своєю біологічною рідиною.
А то й дійсно знайдуть якісь плямки. Він же не безгрішний.
Безгрішні, звісно, є. Базарні експерти кажуть, що є навіть майже святі. І звісно ж, якимось дивом вони усі з іншого боку барикад…