Колишні
Зараз немало трапляється галасу і спекуляцій щодо минулого тієї чи іншої особи. У зв’язку з цим згадується такий випадок.
Десь у 14-му чи 15-му році вельми відомий твітерянин у своєму твіті опублікував світлину О.Турчинова. Той ще молодюсінькій, у формі радянського солдата приймає присягу. І підпис щось на кшталт: «І ви хочете, щоб він був патріотом України і захистив Крим?».
Зачепило. Але я тільки написав: «Ага. Він, мабуть ще й комсомольцем був чи навіть піонером…».
«Відповідь» не забарилася. До того я навіть був удостоєний честі - він фоловив мене. Але дивлюсь через кілька хвилин - все, він мене вже не читає. Отака жорстока помста…
Та я не про те. Я ж про «колишніх».
І тут я повинен зробити заяву, майже явку з повинною. Справа у тому, що один з моїх життєвих принципів (особливо щодо живих): «Щоб не розчаровуватись, треба не очаровуватись.» Кумири не для мене. Але є одна історичка особа, якщо і не кумир, то той, перед пам’яттю якого завжди готовий «зняти шляпу».
Воно б і нічого дивного, якби не одна «дрібничка».
Він - член нацистської партії Німеччини з 1937 року, штурмбанфюрер СС. Людина, творіння розуму якого знищили і залишили каліками десятки тисяч мирних британців.
Заява більш ніж смілива, чи не так? Якщо б таких, як я, не було багато мільйонів по усьому світі.
Адже його ім’я: Вернер фон Браун.
Не просто геній-учений, геній-винахідник, геній-інженер, геній-менеджер. Він - визнана легенда планетарного значення. Людина, яка не теоріями і мріями, а у прямому сенсі вивела людей у космос. Творець практичного космічного ракетобудування. Батько фантастичної для свого часу американської програми «Аполлон» для пілотованих польотів людей на Місяць, завдяки якій його поверхнею ходили 12 землян.
І можна говорити що завгодно про причини, чому після того людей там не було, але факт - від того часу ніхто не спромігся повторити той подвиг уже 45 років.
Без цієї легендарної людини (якби радянські війська не вивезли захоплену документацію на ракети V-2, V-4 і зразки цих ракет) не було б ні Корольова (також геніальна людина, але…) таким, яким його знає світ, ні радянського першого супутника, ні світової слави Гагаріна. В усякому випадку в ті часи.
Він закінчив свій земний шлях у шані і славі. І в історію людства назавжди вписаний тим, ким став, а не тим, ким був.
Та і якщо не бути лицемірами, то хіба відому сьогодні світу Німеччину після Другої світової відбудували не «колишні» - ті, хто тільки-но вірою і правдою служив рейху фюрера? Інших німців (за винятком десятків, нехай сотень справжніх підпільників) там взагалі не було нікого від малого до великого.
Таких людей, у яких світогляд і конкретні вчинки у минулому одні, а завтра зовсім інші, навіть серед найвідоміших усьому світу людей можна назвати незліченну кількість - і поодинці, і цілими народами.
І ніякі спекуляції довкола цього нічого не змінять. Так було, так і є, і так буде, доки існує людство.
Кому не подобаються історичні особи, нехай кожен озирнеться навколо себе. І погляне на сусідів, співробітників, друзів, родичів… Навіть найближчих. Чи з ними не так? Я їх знати не знаю, але можу впевнено сказати - так!
У нашому реальному житті це означає наступне. Викреслити з пам’яті минуле неможливо. І не потрібно. Але не треба забувати й інше: «Хто без гріха, нехай першим кине в мене камінь». Тому морально (за законом - то підсудність іншого порядку) судити будь-кого я можу тільки за те, що він робить для моєї України і мого народу СЬОГОДНІ.
Бо минуле, яким би воно не було, залишається минулим і незворотним. А майбутнє твориться зараз.
Для мене навіть колишній майданівець, волонтер, АТОшник, не кажучи вже про політиків, які у той чи інший засіб плутаються під ногами, аби завадити відродженню і зміцненню України в сьогоднішніх непростих умовах, або просто припав до криміналітету - це сьогодні для мене ніякий не патріот, а просто злочинець або рашист.
Хто, знову ж таки - з якихось обставин, був з іншого боку барикад, а сьогодні робить, що може, заради успіху країни (словом, повсякденною роботою, грошима…) - він мій союзник.
Це проблема не нова. Тож, кому не вистачає прикладів сучасної історії, нехай ще раз звернеться за ними навіть до Святого Письма.
- Близький до Христа апостол Іуда Іскаріот зрадив Ісуса.
- Апостол Петро зрікся Христа тричі протягом якихось годин після його арешту, а потім знову став проповідувати християнство і заснував християнську церкву.
- Убивця і ненависник сотень християн Савл став одним з найголовніших Апостолів християнства Павлом.
Як відомо, Іуда став для людства символом підступництва і зради.
Петро і Павло - Святі Апостоли християнства.
Після цього нічого щодо осуду «колишніх» додавати просто не має потреби.
І на завершення. Той твітерянин, якого так дратувала присяга юного Пастора - серед найвідоміших сьогодні так званих «порохоботів», одна з їх ключових фігур, якщо не сказати - символів. Життя - воно таке непередбачуване…
Десь у 14-му чи 15-му році вельми відомий твітерянин у своєму твіті опублікував світлину О.Турчинова. Той ще молодюсінькій, у формі радянського солдата приймає присягу. І підпис щось на кшталт: «І ви хочете, щоб він був патріотом України і захистив Крим?».
Зачепило. Але я тільки написав: «Ага. Він, мабуть ще й комсомольцем був чи навіть піонером…».
«Відповідь» не забарилася. До того я навіть був удостоєний честі - він фоловив мене. Але дивлюсь через кілька хвилин - все, він мене вже не читає. Отака жорстока помста…
Та я не про те. Я ж про «колишніх».
І тут я повинен зробити заяву, майже явку з повинною. Справа у тому, що один з моїх життєвих принципів (особливо щодо живих): «Щоб не розчаровуватись, треба не очаровуватись.» Кумири не для мене. Але є одна історичка особа, якщо і не кумир, то той, перед пам’яттю якого завжди готовий «зняти шляпу».
Воно б і нічого дивного, якби не одна «дрібничка».
Він - член нацистської партії Німеччини з 1937 року, штурмбанфюрер СС. Людина, творіння розуму якого знищили і залишили каліками десятки тисяч мирних британців.
Заява більш ніж смілива, чи не так? Якщо б таких, як я, не було багато мільйонів по усьому світі.
Адже його ім’я: Вернер фон Браун.
Не просто геній-учений, геній-винахідник, геній-інженер, геній-менеджер. Він - визнана легенда планетарного значення. Людина, яка не теоріями і мріями, а у прямому сенсі вивела людей у космос. Творець практичного космічного ракетобудування. Батько фантастичної для свого часу американської програми «Аполлон» для пілотованих польотів людей на Місяць, завдяки якій його поверхнею ходили 12 землян.
І можна говорити що завгодно про причини, чому після того людей там не було, але факт - від того часу ніхто не спромігся повторити той подвиг уже 45 років.
Без цієї легендарної людини (якби радянські війська не вивезли захоплену документацію на ракети V-2, V-4 і зразки цих ракет) не було б ні Корольова (також геніальна людина, але…) таким, яким його знає світ, ні радянського першого супутника, ні світової слави Гагаріна. В усякому випадку в ті часи.
Він закінчив свій земний шлях у шані і славі. І в історію людства назавжди вписаний тим, ким став, а не тим, ким був.
Та і якщо не бути лицемірами, то хіба відому сьогодні світу Німеччину після Другої світової відбудували не «колишні» - ті, хто тільки-но вірою і правдою служив рейху фюрера? Інших німців (за винятком десятків, нехай сотень справжніх підпільників) там взагалі не було нікого від малого до великого.
Таких людей, у яких світогляд і конкретні вчинки у минулому одні, а завтра зовсім інші, навіть серед найвідоміших усьому світу людей можна назвати незліченну кількість - і поодинці, і цілими народами.
І ніякі спекуляції довкола цього нічого не змінять. Так було, так і є, і так буде, доки існує людство.
Кому не подобаються історичні особи, нехай кожен озирнеться навколо себе. І погляне на сусідів, співробітників, друзів, родичів… Навіть найближчих. Чи з ними не так? Я їх знати не знаю, але можу впевнено сказати - так!
У нашому реальному житті це означає наступне. Викреслити з пам’яті минуле неможливо. І не потрібно. Але не треба забувати й інше: «Хто без гріха, нехай першим кине в мене камінь». Тому морально (за законом - то підсудність іншого порядку) судити будь-кого я можу тільки за те, що він робить для моєї України і мого народу СЬОГОДНІ.
Бо минуле, яким би воно не було, залишається минулим і незворотним. А майбутнє твориться зараз.
Для мене навіть колишній майданівець, волонтер, АТОшник, не кажучи вже про політиків, які у той чи інший засіб плутаються під ногами, аби завадити відродженню і зміцненню України в сьогоднішніх непростих умовах, або просто припав до криміналітету - це сьогодні для мене ніякий не патріот, а просто злочинець або рашист.
Хто, знову ж таки - з якихось обставин, був з іншого боку барикад, а сьогодні робить, що може, заради успіху країни (словом, повсякденною роботою, грошима…) - він мій союзник.
Це проблема не нова. Тож, кому не вистачає прикладів сучасної історії, нехай ще раз звернеться за ними навіть до Святого Письма.
- Близький до Христа апостол Іуда Іскаріот зрадив Ісуса.
- Апостол Петро зрікся Христа тричі протягом якихось годин після його арешту, а потім знову став проповідувати християнство і заснував християнську церкву.
- Убивця і ненависник сотень християн Савл став одним з найголовніших Апостолів християнства Павлом.
Як відомо, Іуда став для людства символом підступництва і зради.
Петро і Павло - Святі Апостоли християнства.
Після цього нічого щодо осуду «колишніх» додавати просто не має потреби.
І на завершення. Той твітерянин, якого так дратувала присяга юного Пастора - серед найвідоміших сьогодні так званих «порохоботів», одна з їх ключових фігур, якщо не сказати - символів. Життя - воно таке непередбачуване…