Київська усмішка
Тільки-но невеличка темно-синя хмарка швидко пролетіла, рясно проливши на вулиці Києва літній дощик. Який залишив на не ідеально рівному асфальті тротуару на зупинці невеличкі плями калюжок.
Під’їжджає маршрутка. У дверях з’явилася дівчина. Обережно ступила на тротуар.
Швидко огляділася. Стала трошки осторонь від виходу, повернулася до подруги, яка йшла за нею, і простягла їй руку, що допомогти зійти на тротуар і не ступити у калюжку.
Але та на якусь хвильку відсторонилася, схоже, щоб вияснити щось з водієм. Скориставшись цим, чоловік років десь на сорок. не більше, прослизнув повз неї до виходу.
Перша дівчина, не дивлячись у маршрутку, оглядається навколо, продовжуючи тримати простягнуту руку. Чоловік цілком серйозно, але обережно, опирається на неї. Вийшов, відпустив руку і чемно кивнув до здивованої дівчини головою, проговоривши: «Дякую!».
Дівчина пирскає зо сміху. Вже й забула подати руку іншій, яка тим часом сама вистрибнула на тротуар. І не розуміє, чого заливається сміхом подруга.
Ще не вийшло сонце, щоб пролити свої промені на похмуре оточення. Але весело засяяли очі тих, хто бачив цей епізод на кілька секунд з життєвим сюжетом. Уже вдвох, аж присідаючи, сміялися на весь голос на ходу дівчата, озираючись на того чоловіка. А він, у свою чергу, глянув і них аж з занадто награним серйозним виглядом, хоча і з лукавинкою в очах.
Найбуденніша вулична ситуація. Але як чемно. Весело. З гумором.
Люблю тебе, мій народе.
Під’їжджає маршрутка. У дверях з’явилася дівчина. Обережно ступила на тротуар.
Швидко огляділася. Стала трошки осторонь від виходу, повернулася до подруги, яка йшла за нею, і простягла їй руку, що допомогти зійти на тротуар і не ступити у калюжку.
Але та на якусь хвильку відсторонилася, схоже, щоб вияснити щось з водієм. Скориставшись цим, чоловік років десь на сорок. не більше, прослизнув повз неї до виходу.
Перша дівчина, не дивлячись у маршрутку, оглядається навколо, продовжуючи тримати простягнуту руку. Чоловік цілком серйозно, але обережно, опирається на неї. Вийшов, відпустив руку і чемно кивнув до здивованої дівчини головою, проговоривши: «Дякую!».
Дівчина пирскає зо сміху. Вже й забула подати руку іншій, яка тим часом сама вистрибнула на тротуар. І не розуміє, чого заливається сміхом подруга.
Ще не вийшло сонце, щоб пролити свої промені на похмуре оточення. Але весело засяяли очі тих, хто бачив цей епізод на кілька секунд з життєвим сюжетом. Уже вдвох, аж присідаючи, сміялися на весь голос на ходу дівчата, озираючись на того чоловіка. А він, у свою чергу, глянув і них аж з занадто награним серйозним виглядом, хоча і з лукавинкою в очах.
Найбуденніша вулична ситуація. Але як чемно. Весело. З гумором.
Люблю тебе, мій народе.