Була такі шкільні аналітики ще й півстоліття тому
Був у нас в класі такий собі Юра. Щоб довго не розповідати - це майже персонаж анекдотів Вовочка. Схожість дуже велика. Ріс без батька, а мати медсестра. У хаті декілька книжок на медичну тему. Але достатньо для того, щоб наш Юра чи не з першого класу дивував нас своїми знаннями з анатомії людини, особливо стосовно особливостей жіночого тіла.
Хоча зараз не про це. Він був різностороннім пацанчиком. І гострим на язичок. Але вчителі йому іноді прощали, бо був кмітливий. Колись йому навіть не поставили двійку, коли він, стоячи біля дошки, не відповів на жодне питання з якогось, не пам’ятаю, домашнього завдання тільки за те, що він на питання «У чому справа, чому не вивчив?» глибоко здихнув і задумливо дивлячись крізь стіни кудись у далечінь промовив: «А який сенс? Однак війна…».
Весь клас вибухнув реготом. Не стримувалась і вчителька. Тільки він зосереджено і серйозно дивився крізь стіну і знову зітхнув.
Як потім я дізнався (від того ж Юри), що то був час славнозвісної Карибської кризи, коли світ стояв на порозі ядерної війни. Схоже, у Юрка дома були не тільки книжки з медицини, а ще непоганий радіоприймач і вміння піймати «голоси».
Але не тільки він не міг відповісти на запитання учителів. Було одне і те ж саме питання, задане ним з різницею у декілька років, на яке вчителі так і не змогла відповісти нічого певного.
Важко зараз згадати, але були ще зовсім малі, коли перший раз почули про монголо-татарське іго, про Золоту Орду. А питання Юри було дуже просте: «Куди вони всі поділися відразу з усієї одної шостої частини світу після однієї-єдиної битви на Куликовому полі?».
Учителька відповіла дипломатично: «Ви ще будете вчити більш детально, потім узнаєте.»
Треба віддати належне Юрку. Він не забув і, коли він був уже з вусиками, то басовитим голосом запитав історичку більш конкретно, коли знову «проходили» ту ж Куликовську битву. Щось на зразок такого: «Ну, набили там один одному стінка на стінку. Ну і що? Куди поділися всі ординці? Що, бігли усі сотні тисяч, не оглядаючись, до самої Монголії? Який полководець їх туди гнав від самих наших земель? Ніхто не гнав. А навіщо їм тікати, якщо їх ніхто не гонить? А якщо вони нікуди не побігли, то це означає, що вони (тобто їх нащадки) і зараз тут». І він прямо з парти пальцем замість указки обвів територію тодішнього Союзу на карті світу, що висіла на дошці..
Хоча зараз не про це. Він був різностороннім пацанчиком. І гострим на язичок. Але вчителі йому іноді прощали, бо був кмітливий. Колись йому навіть не поставили двійку, коли він, стоячи біля дошки, не відповів на жодне питання з якогось, не пам’ятаю, домашнього завдання тільки за те, що він на питання «У чому справа, чому не вивчив?» глибоко здихнув і задумливо дивлячись крізь стіни кудись у далечінь промовив: «А який сенс? Однак війна…».
Весь клас вибухнув реготом. Не стримувалась і вчителька. Тільки він зосереджено і серйозно дивився крізь стіну і знову зітхнув.
Як потім я дізнався (від того ж Юри), що то був час славнозвісної Карибської кризи, коли світ стояв на порозі ядерної війни. Схоже, у Юрка дома були не тільки книжки з медицини, а ще непоганий радіоприймач і вміння піймати «голоси».
Але не тільки він не міг відповісти на запитання учителів. Було одне і те ж саме питання, задане ним з різницею у декілька років, на яке вчителі так і не змогла відповісти нічого певного.
Важко зараз згадати, але були ще зовсім малі, коли перший раз почули про монголо-татарське іго, про Золоту Орду. А питання Юри було дуже просте: «Куди вони всі поділися відразу з усієї одної шостої частини світу після однієї-єдиної битви на Куликовому полі?».
Учителька відповіла дипломатично: «Ви ще будете вчити більш детально, потім узнаєте.»
Треба віддати належне Юрку. Він не забув і, коли він був уже з вусиками, то басовитим голосом запитав історичку більш конкретно, коли знову «проходили» ту ж Куликовську битву. Щось на зразок такого: «Ну, набили там один одному стінка на стінку. Ну і що? Куди поділися всі ординці? Що, бігли усі сотні тисяч, не оглядаючись, до самої Монголії? Який полководець їх туди гнав від самих наших земель? Ніхто не гнав. А навіщо їм тікати, якщо їх ніхто не гонить? А якщо вони нікуди не побігли, то це означає, що вони (тобто їх нащадки) і зараз тут». І він прямо з парти пальцем замість указки обвів територію тодішнього Союзу на карті світу, що висіла на дошці..