Де б вони були зараз?

[alex009p]

Згадується Майдан. Майже цілодобові схвильовані виступи з трибуни. Різні. Помилкові і дуже розумні. Сповнені емоцій і розсудливі. Ще не знали, чим він закінчиться, але тисячі людей, стоячи перед трибуною, говорили: у цих виступах формується бачення майбутнього України і світогляд людей, які його готові будувати.

Час від часу на трибуні з’являлися «три голови Гориничів» і четверта, окрема, кучерява . Тоді ще збоку.
Виходили, як правило, на трибуну усі разом. Один за одним виступали. Пам’ятаємо, як їх сприймали. Було і з піднесенням, а було і освистували. Та так, що ті були змушені йти з трибуни і там, серед людей пояснювати, виправдовуватись.

Тепер, за винятком Тягнибока, вони влада, вожді. Принципово зараз не хочу приєднуватися до хору «за» та «проти» відносно кожного з них. Свідомо.
Просто згадую, як тоді вони були ладні на все, аби догодити Майдану.

І думаю, якби той люд тоді міг знати щодо них, що майже через рік після перемоги:
- кого вони розставлять навкруг себе на посади,
- кого вони притягнуть із собою у Раду,
- що жодного із нелюдів, які знущалися над майданівцями, не буде навіть оштрафовано за хуліганство (це такий сарказм),
- як будуть вільно шикувати ті, хто підтримував Янека і рвав на собі сорочки за нього,
- що не буде конфісковане жодне хоча б малюсіньке підприємство крадіїїв-яничарів;
- що бізнес яничарів буде продовжувати квітнути і пахнути, а їх гроші йти потоком з України,
- якими темпами із ЗМІ будуть вихолощувати українську мову,
і т.д., і т.д.
І питаю себе: якби могли це знати, то де б зараз були ці вожді?