Без назви
Збільшується перелік злочинів Раші і доморощених рашистів проти моєї Батьківщини та її народу. Останні події, викрадення дітей та знищення літака з людьми, здається, переповнює межі ненависті до цих тварюк. Але розумію - це ще далеко не все, чого можна очікувати від орди.
Буквально в ці хвилини - панорама перевернутих автівок біля ординської амбасади. Зірвано прапор. Полетіли каміння та димові шашки, фарба. Явно на черзі нова ескалація взаємного насильства.
Можна зрозуміти тих людей. Неможливо зрозуміти ординського фюрера, тої брехливої падлюки, яка запевняла, що росіяни ніколи не будуть стріляти в українців.
І важко зрозуміти та передбачити, як далі жити по-сусідству. Адже це не алкаш чи розбишака в сусідній квартирі, якого можна виселити або, у крайньому разі, самому поміняти квартиру.
Найстрашніше, що може буди - гинуть люди. Згасають життя патріотів, захисників Батьківщини, яких уже ніколи не повернути. Страждають і гинуть також і мирні люди та діти. І судячи з усього, багато горя ще попереду.
Невже у істоти, яку доля поставила на верхівку ординської влади, зовсім не залишилося глузду державного діяча? Невже не зрозуміло, що пройде і цей страшний час. Закопають колись і цю тварюку. Але ж людям жити далі. Як дивитись через кордон? З якими почуттями? Як заживити ці рани у душах людей? І скільки їх ще буде?
Питаю сам себе, але розумію: поки Землю паскудить своєю присутістю на ній ця гебешна тварюка, та зрештою, поки взагалі існує ще орда, спокою не буде. Ні Україні, ні її народу, ні усьому світу. І ілюзій щодо іншого варіанту подій не повинно бути ні в кого.
Буквально в ці хвилини - панорама перевернутих автівок біля ординської амбасади. Зірвано прапор. Полетіли каміння та димові шашки, фарба. Явно на черзі нова ескалація взаємного насильства.
Можна зрозуміти тих людей. Неможливо зрозуміти ординського фюрера, тої брехливої падлюки, яка запевняла, що росіяни ніколи не будуть стріляти в українців.
І важко зрозуміти та передбачити, як далі жити по-сусідству. Адже це не алкаш чи розбишака в сусідній квартирі, якого можна виселити або, у крайньому разі, самому поміняти квартиру.
Найстрашніше, що може буди - гинуть люди. Згасають життя патріотів, захисників Батьківщини, яких уже ніколи не повернути. Страждають і гинуть також і мирні люди та діти. І судячи з усього, багато горя ще попереду.
Невже у істоти, яку доля поставила на верхівку ординської влади, зовсім не залишилося глузду державного діяча? Невже не зрозуміло, що пройде і цей страшний час. Закопають колись і цю тварюку. Але ж людям жити далі. Як дивитись через кордон? З якими почуттями? Як заживити ці рани у душах людей? І скільки їх ще буде?
Питаю сам себе, але розумію: поки Землю паскудить своєю присутістю на ній ця гебешна тварюка, та зрештою, поки взагалі існує ще орда, спокою не буде. Ні Україні, ні її народу, ні усьому світу. І ілюзій щодо іншого варіанту подій не повинно бути ні в кого.