Прогнозованість, і де вона закінчується
Сказати, що напруга наростає - не сказати нічого. На вулиці не по-зимовому туманно, але повітря аж дзвенить від суспільного напруження. Одне з найважливіших питань у людей - чи відпустить влада усі гальма, щоб залишитися владою.
Експерти, свої і закордонні політики, просто бажаючі висловитися, які ще недавно розсипали різні варіанти, нарешті приходять до одного - нічим не обмежена сила буде застосована. Емоції і фантазії тануть, на поверхню спливає невідворотність дії законів суспільства. А вона полягає в тому, що влада в нашому випадку - це, перш за все, інструмент захисту і примноження своїх бізнес-інтересів. А коли мова йде про це, то правила поведінки власників капіталу вже давно проаналізовані авторитетами, визнаними світом, м’яко кажучи, більше, ніж сьогоднішні любителі публічних висловлювань.
В цьому відношенні є класичний орієнтир, відомий усім ще зі школи. А для тих, хто хоч якимось боком вивчав економіку, то взагалі сотні разів повторювана істина. Вона настільки відома, що перетворилася на банальність, а з цим, як і всяка повторювана банальність, втратила смак і гостроту. Але ж від цього вона не може втратити значущість!
Звичайно, мова йде про вислів англійського публіциста Т.Д.Даннінга. Вислів, який завдяки цитуванню його К.Марксом у «Капіталі», став за своїм значенням ледь не в один ряд з відкриттям закону додаткової вартості.
Ось ця одна з найвідоміших в економіці і політиці аксіом, яку історія ще не спромоглася спростувати: "Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на всяке застосування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він зневажає всі людські закони, при 300 відсотках нема такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці."
Отже, ніякими трибуналами тут нікого не злякати, бо за 300 відсотків уже задекларована готовність до здійснення будь-яких злочинів, хоча б і ризикуючи своїми головами. А якщо чужими - тоді зовсім без питань. А скільки відсотків там зросту у геніїв українського бізнесу, які є органічним додатком до владної вертикалі, за останній рік-два? Там оцінки ледь не про тисячі відсотків, якщо не помиляюсь. На такі темпи примноження капіталу у класиків економічної науки навіть фантазії не вистачило.
Отже, варіантів щодо рішучості власників держави не зупинятися ні перед чим просто не залишається. На будь-який більш м’який варіант можна розраховувати тільки, як на подарунок небес. І це, як бачимо, не сьогоднішнє відкриття. Це було очевидно і до 30 листопада, і до 22 січня - завжди. Бо це не політика, де можна про щось домовитися. Тут інші закони. І розуміння цього - життєво важливе для прогнозування подій. Тому доцільно виходити тільки з такого сценарію.
А ось далі уже неможливо достовірно сказати, в який епілог цей сценарій виллється. Бо на цьому етапі усі прогнози переходять у площину непередбачуваності творення історії, коли будь-який, часто неочікуваний зараз момент може стати вирішальним.
Експерти, свої і закордонні політики, просто бажаючі висловитися, які ще недавно розсипали різні варіанти, нарешті приходять до одного - нічим не обмежена сила буде застосована. Емоції і фантазії тануть, на поверхню спливає невідворотність дії законів суспільства. А вона полягає в тому, що влада в нашому випадку - це, перш за все, інструмент захисту і примноження своїх бізнес-інтересів. А коли мова йде про це, то правила поведінки власників капіталу вже давно проаналізовані авторитетами, визнаними світом, м’яко кажучи, більше, ніж сьогоднішні любителі публічних висловлювань.
В цьому відношенні є класичний орієнтир, відомий усім ще зі школи. А для тих, хто хоч якимось боком вивчав економіку, то взагалі сотні разів повторювана істина. Вона настільки відома, що перетворилася на банальність, а з цим, як і всяка повторювана банальність, втратила смак і гостроту. Але ж від цього вона не може втратити значущість!
Звичайно, мова йде про вислів англійського публіциста Т.Д.Даннінга. Вислів, який завдяки цитуванню його К.Марксом у «Капіталі», став за своїм значенням ледь не в один ряд з відкриттям закону додаткової вартості.
Ось ця одна з найвідоміших в економіці і політиці аксіом, яку історія ще не спромоглася спростувати: "Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на всяке застосування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він зневажає всі людські закони, при 300 відсотках нема такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці."
Отже, ніякими трибуналами тут нікого не злякати, бо за 300 відсотків уже задекларована готовність до здійснення будь-яких злочинів, хоча б і ризикуючи своїми головами. А якщо чужими - тоді зовсім без питань. А скільки відсотків там зросту у геніїв українського бізнесу, які є органічним додатком до владної вертикалі, за останній рік-два? Там оцінки ледь не про тисячі відсотків, якщо не помиляюсь. На такі темпи примноження капіталу у класиків економічної науки навіть фантазії не вистачило.
Отже, варіантів щодо рішучості власників держави не зупинятися ні перед чим просто не залишається. На будь-який більш м’який варіант можна розраховувати тільки, як на подарунок небес. І це, як бачимо, не сьогоднішнє відкриття. Це було очевидно і до 30 листопада, і до 22 січня - завжди. Бо це не політика, де можна про щось домовитися. Тут інші закони. І розуміння цього - життєво важливе для прогнозування подій. Тому доцільно виходити тільки з такого сценарію.
А ось далі уже неможливо достовірно сказати, в який епілог цей сценарій виллється. Бо на цьому етапі усі прогнози переходять у площину непередбачуваності творення історії, коли будь-який, часто неочікуваний зараз момент може стати вирішальним.