Dec 13, 2013 11:59
Кожен з нас має родичів, знайомих, однокашників і т.д. по всій Україні.
Ніде правди діти, є й такі, що й на сьогодні хочуть бачити своє майбутнє з нинішньою владою. Підозрюю, що декого з них чи їх близьких звозять саме зараз у Київ для підтримки провладних акцій.
По телефону, скайпу запитують: ну, навіщо вам цей Майдан, ця свобода-анархія, ця Європа?..
Від учора-сьогодні ввів ще один аргумент: ті, що на Майдані, хто пробиваются сюди через міліцейські заслони, збираються тут за покликом душі і серця.
Вони бачать себе вільними людьми і борються за те, щоб залишитися ними.
А протилежна сторона...
Язик не повертаєтся назвати всіх, кого звозять, нашими ворогами. Багатьом з них можна поспівчувати, вони підневільні люди. Але в тому ж і справа, чи хочуть вони і надалі грати роль стада, яке зганяють підкупом, погрозами, шантажем або брехнею і везуть, як тварин, віришуючи за них, куди їхати, що робити, що казати, що кричати...
Різниця не тільки відчувається, але й наочно демонструється!
Та тільки чи всі побачать, хто має очі, і почують, хто має вуха?..
гідність,
віра,
Євромайдан,
людина,
Україна,
свобода,
майбутнє,
влада,
вибір,
оптимізм,
народ,
стадный инстинкт