Не може бути, бо не може бути ніколи?
Повороти долі бувають непередбачувані. Ніким!
Звичайно, багато людей докладає чимало зусиль, аби змінити своє життя.
Так, про те, що людина господар своєї долі, говорено-переговорено. Звісно, хто ж іще? "Пацан сказал - пацан сделал! И без вопросов!"
Багато хто ліктями, передком, задком, а то і просто злочинами та іншими засобами прокладає собі «шлях до мети». У бізнесі і політиці, у особистому житті. Тут ще якось можна говорити про жабенят, що самі збивають вершки, щоб викарапкатися. Хоча і тут натяжечка. Таких жабенят, які прикладали невимірно більше зусиль та так нічого й не змогли зробити - у тисячі разів більше. Але їх ніхто не знає.
Мова про інше. Про події в житті країн та відомих історичних осіб, від яких непередбачувані, а іноді й фантастичні повороти долі не залежали. Але вони сталися. В усякому випадку, уявити собі таке ще кілька років тому (або навіть днів чи годин!!!) вони не могли у самих фантастичних очікуваннях.
Кожен може таких випадків згадати немало.
Мені на думку у зв’язку з цим частіше за все приходять такі приклади. Так би мовити, класичні.
- Хто з громадян Російської імперії під час ейфорії повалення царизму у лютому 1917 року міг уявити і обмалювати картину, як буде виглядати та ж імперія хоча б усього за 5 років - до 1922 року. Всього 5 років (!!!!). П’ять!!! Термін одного президентства у багатьох країнах!
- А тепер Німеччина.
1933 рік. Хто з німців, заливаючи в пивних барах приниження після Версалю, повний хаос і безлад, безробіття і кризу, навіть відсутність права мати армію і оборонну промисловість, міг уявити, що всього через 6 (!!!) років їх країна буде сильнішою у Європі з могутньою економікою, армією, авіацією і флотом та рівнем життя, про яких у 33-му ніхто не міг подумати у найсміливіших думках?
І хто з тих же німців міг уявити, як все це буде виглядати через 6 років, як воно буде? Що від цього благополуччя залишаться лише купи розтрощеної цегли і повне підлеглість окупаційним військам.
- А що думали японці після атомних бомбардувань про економічну могутність своєї країни і її світову роль уже через двадцять років? (Проміжок часу митарств нашої країни після проголошення незалежності).
Тепер про повороти долі відомих осіб.
- Чаушеску! Тут мова не про роки. Усього один день. Один!!!!
Зранку участь у багатотисячному мітингу, який вимагав змін. Через декілька годин втеча на вертольоті . Ще декілька хвилин, і пілот під загрозою бути збитим ще вчора вірними військовими змилостивився і висадив подружжя на глухій дорозі, на якій його підбирає таксист.
А ввечері за вироком народного трибуналу подружжя вождів лежить під старою стіною, розстріляне тими, хто ще вчора був їх підданими.
Один (!!!!!) день.
Зворотні історії.
- Думав К.К.Рокосовський, коли його у 1939 році виводили, з поламаними ребрами, вибитими зубами і розтрощеними молотком пальцями, до стінки, і він чув розстрільний залп (виявлялося холостими патронами) направлених на нього гвинтівок, що він через ті ж шість років буде приймати парад перемоги з погонами маршала на плечах?
- Чи думав С.П.Корольов у тюремній шаражці, що його поховають з почестями у кремлівській стіні?
Для чого так багато букв?
Так просто. Такі думки приходять, коли дивишся, як тануть мрії не тільки багатьох людей, але й багатьох поколінь українців про свято на їх вулиці.
Може статися все! Приклади в історії є.
Звичайно, багато людей докладає чимало зусиль, аби змінити своє життя.
Так, про те, що людина господар своєї долі, говорено-переговорено. Звісно, хто ж іще? "Пацан сказал - пацан сделал! И без вопросов!"
Багато хто ліктями, передком, задком, а то і просто злочинами та іншими засобами прокладає собі «шлях до мети». У бізнесі і політиці, у особистому житті. Тут ще якось можна говорити про жабенят, що самі збивають вершки, щоб викарапкатися. Хоча і тут натяжечка. Таких жабенят, які прикладали невимірно більше зусиль та так нічого й не змогли зробити - у тисячі разів більше. Але їх ніхто не знає.
Мова про інше. Про події в житті країн та відомих історичних осіб, від яких непередбачувані, а іноді й фантастичні повороти долі не залежали. Але вони сталися. В усякому випадку, уявити собі таке ще кілька років тому (або навіть днів чи годин!!!) вони не могли у самих фантастичних очікуваннях.
Кожен може таких випадків згадати немало.
Мені на думку у зв’язку з цим частіше за все приходять такі приклади. Так би мовити, класичні.
- Хто з громадян Російської імперії під час ейфорії повалення царизму у лютому 1917 року міг уявити і обмалювати картину, як буде виглядати та ж імперія хоча б усього за 5 років - до 1922 року. Всього 5 років (!!!!). П’ять!!! Термін одного президентства у багатьох країнах!
- А тепер Німеччина.
1933 рік. Хто з німців, заливаючи в пивних барах приниження після Версалю, повний хаос і безлад, безробіття і кризу, навіть відсутність права мати армію і оборонну промисловість, міг уявити, що всього через 6 (!!!) років їх країна буде сильнішою у Європі з могутньою економікою, армією, авіацією і флотом та рівнем життя, про яких у 33-му ніхто не міг подумати у найсміливіших думках?
І хто з тих же німців міг уявити, як все це буде виглядати через 6 років, як воно буде? Що від цього благополуччя залишаться лише купи розтрощеної цегли і повне підлеглість окупаційним військам.
- А що думали японці після атомних бомбардувань про економічну могутність своєї країни і її світову роль уже через двадцять років? (Проміжок часу митарств нашої країни після проголошення незалежності).
Тепер про повороти долі відомих осіб.
- Чаушеску! Тут мова не про роки. Усього один день. Один!!!!
Зранку участь у багатотисячному мітингу, який вимагав змін. Через декілька годин втеча на вертольоті . Ще декілька хвилин, і пілот під загрозою бути збитим ще вчора вірними військовими змилостивився і висадив подружжя на глухій дорозі, на якій його підбирає таксист.
А ввечері за вироком народного трибуналу подружжя вождів лежить під старою стіною, розстріляне тими, хто ще вчора був їх підданими.
Один (!!!!!) день.
Зворотні історії.
- Думав К.К.Рокосовський, коли його у 1939 році виводили, з поламаними ребрами, вибитими зубами і розтрощеними молотком пальцями, до стінки, і він чув розстрільний залп (виявлялося холостими патронами) направлених на нього гвинтівок, що він через ті ж шість років буде приймати парад перемоги з погонами маршала на плечах?
- Чи думав С.П.Корольов у тюремній шаражці, що його поховають з почестями у кремлівській стіні?
Для чого так багато букв?
Так просто. Такі думки приходять, коли дивишся, як тануть мрії не тільки багатьох людей, але й багатьох поколінь українців про свято на їх вулиці.
Може статися все! Приклади в історії є.