Літературний шахрай проти реальних олігархів
Остап Бендер, попри те, що сферою його діяльності було шахрайство, особа симпатична. Харизматичні актори кіно додали цьому образу привабливості. А жанр, в якому ми його звикли бачити на екрані - кінокомедія.
Гадаю, «батьки» літературного Бендера як сатирики-фейлетоністи бачили його в іншій іпостасі. Тому і фінальна сцена вийшла не водевільна, а драматична. Герой досяг свого - нафарширований коштовностями, він врешті решт потрапив за кордон. Але там його відразу ж обдираються, як липку.
Цікаво, чи передбачували автори в ті далекі вже 30-ті роки минулого сторіччя, якою пророчою буде ця сцена для, мабуть, сотень співвітчизників сьогодні. Скільки наплодилося таких бендерів! Утворився цілий конвеєр для викачування грошей: тут вони у той чи інший спосіб робляться, везуться за кордон і там осідають. З волі їх власників чи всупереч їй - то важлива, але вже інша справа. Добре ще, якщо через офшори і підставних інвесторів щось повертається в країну і хоч якось працює. А так - закордонна нерухомість, рахунки в банках, банальне розтринькування… Це, якщо не брати до уваги, що було ще й багато таких князів із грязі, для яких кінцева доля Бендера - недосяжне щастя.
І ось нове віяння. Нещодавно ЗМІ обійшла звістка про те, що не політичний вигнанець і не дисидент, а чинний депутат від партії влади, заповідав поховати його у Франції, поближче до власного багатомільйонного особняка. Остання воля - справа делікатна, і обговорювати її не годиться. Але справа в іншому - чим є тоді Україна для представників сьогоднішньої влади? Тумбочкою? Адже ті, для кого ця країна була рідною землею, але вони передбачали, що їх земний шлях може закінчитися за її межами, заповідали, навпаки, повернути їх прах сюди, на Батьківщину.
Так, сучасним пещеним та очманілим від безкарності бендерам з депутатським імунітетом ніколи не отримати такої симпатії людей, як їх літературному натхненнику, ідейному борцю за грошові знаки. Той був великим комбінатором, але він опікувався своїми компаньйонами і в злиднях, і в багатстві, а не вбивав їх на аеродромі, на стадіоні, в лісі на полюванні або в численних кривавих розборах. Його вбивали, а він - ні. Він рахувався і з помічниками, і з супротивниками. І шанував Кримінальний Кодекс.