Історичний трилер
Народилася дівчина у родині східнослов'янських племен наприкінці 9 століття. Батьки дали їй чарівну красу, карі очі, лагідні руки, міцне довге волосся, яке вона постійно заплітала у товсту косу. Любила дівчина соняхи, калину, гралася з вербою та полюбляла вишивати.
Дівчина росла доброю, але й в руках силу мала - могла задати такого прочухана кривдникам, що довго потім в них боки боліли.
Сутички у родині почалися з народженням братика. У 12 столітті, щойно увійшовши в підлітковий період, брат її, образившись на чергове зауваження, заявив, що не збирається сидіти на батьківському подвір'ї, підпалив свій дім та поїхав з дружиною далеко на північ.
Важко було дівчині в ті роки - з одного боку брат, створивши власну родину, не дуже хотів знати сестру, а з іншого боку, тобто, сходу - почали нападати на її землі кочівники.
І сталося одного разу, що кочівників навалило дуже багато, а із заходу, ніби чекаючи того часу, прийшли польські та литовські рицарі.
Нападники жорстоко розправлялися з мешканцями - палили оселі, вбивали людей, худобу - все, що потрапляло під руку. Нарешті - поділили господарство й почали панувати, не дуже звертаючи на дівчину уваги. Засумувала вона по близьким, але перевдяглася в просту сукню та й перебралася жити в невеличку коморку неподалік від Чорного моря.
Брату її теж довелось потерпати - його родину кочівники зі сходу полонили майже повністю. Попалили, поруйнували хати, обклали даниною.
300 років збирав на півночі парубок сили, терпів глузування та приниження. Але коли терпець увірвався, піднявся та й вигнав кочівників далеко на схід.
Треба зауважити, що перше повстання проти кочівників підняв не брат дівчини, а його племінник з Новгороду. Великим було обурення людей діями кочівників, то хлопцю було доволі легко прогнати монголів на північ та схід. Запал та успіх повстання спонукали і брата дівчини на активні дії. Але, захопивши території сестри, він не зупинився, вбив племіника, спаливши всі його досягнення.
Але й тут вийшла несподіванка. Братик так перейнявся влаштуванням імперії, що майже зовсім забув про існування сестри, яка на той час оселилася на березі Дніпра, адже на ті місця через загрози з Півдня мало хто зазіхав.
Пригадав братець про сестру лише тоді, коли пішов на нього війною шведський король. Злякався братик, порахував сили, і стало йому сумно. Оточення підказало, точніше, нагадало, що вихід є - його рідна сестра та її люди, які вже багато років успішно б'ють найпотужнішу армію світу - турецьких яничар.
Зрадів тоді хлопець та й надіслав до неї гінців, запросив взяти участь у звільненні її історичних територій. Не змогла відмовити дівчина братові - відправила у бій найпотужнішу дружину. Але й тут він її обдурив - після серії перемог, коли зайшла мова про повернення земель дівчині - вбив її близького друга-отамана, його оточення та зруйнував їхні дніпровські селища. Такою була братова плата за любов сестри.
Понад 200 років дівчина знов повинна була переховуватися у пошуках безпечного місця.
Лише на початку 20 століття, коли прийшла звістка про самогубство її брата, користуючись нагодою, змогла вона відкрито вийти до людей та заспівати улюблену пісню про червону калину.
На жаль, і тоді дівчина недовго мала можливість вільно співати та дарувати радість і тепло людям.
Одного дня до неї у хату увійшов зовні схожий на брата хлоп. Не знявши кашкета, не стряхнувши бруд зі шкіряних чоботів, він пояснив, що є її улюбленим братом, і є в неї єдина можливість не бути страченою - це навічно увійти у Союз, який він очолює.
Під загрозою страти хлоп обклав даниною ще й 13 сусідніх господарств, оприлюднив правила поведінки і пояснив, що про свободу вони можуть й не думати.
Але наприкінці століття хлопець "оступився" та впав з мосту у річку, перелякавшись, та на декілька днів втративши свідомість. Цим скористалися господарі, вдало перефарбувавши військових у власні кольори.
На жаль, розвести економічні зв'язки, якими, ніби павучими сітями, встиг обплутати хлоп всі привласнені господарства, вони не встигли, через що звільнення сильно затягнулося, час від часу загострюючись аж до військових розборок.
Не дивно - на "зраду" хлопець сильно образився. Зачаївся, але не покинув думку про відновлення своїх позицій, своєї влади над сусідами. А ще зрозумів він, що не визнала дівчина в ньому брата, а значить, під загрозою його власне життя, і вбивство її - лише питання часу.
Дівчина росла доброю, але й в руках силу мала - могла задати такого прочухана кривдникам, що довго потім в них боки боліли.
Сутички у родині почалися з народженням братика. У 12 столітті, щойно увійшовши в підлітковий період, брат її, образившись на чергове зауваження, заявив, що не збирається сидіти на батьківському подвір'ї, підпалив свій дім та поїхав з дружиною далеко на північ.
Важко було дівчині в ті роки - з одного боку брат, створивши власну родину, не дуже хотів знати сестру, а з іншого боку, тобто, сходу - почали нападати на її землі кочівники.
І сталося одного разу, що кочівників навалило дуже багато, а із заходу, ніби чекаючи того часу, прийшли польські та литовські рицарі.
Нападники жорстоко розправлялися з мешканцями - палили оселі, вбивали людей, худобу - все, що потрапляло під руку. Нарешті - поділили господарство й почали панувати, не дуже звертаючи на дівчину уваги. Засумувала вона по близьким, але перевдяглася в просту сукню та й перебралася жити в невеличку коморку неподалік від Чорного моря.
Брату її теж довелось потерпати - його родину кочівники зі сходу полонили майже повністю. Попалили, поруйнували хати, обклали даниною.
300 років збирав на півночі парубок сили, терпів глузування та приниження. Але коли терпець увірвався, піднявся та й вигнав кочівників далеко на схід.
Треба зауважити, що перше повстання проти кочівників підняв не брат дівчини, а його племінник з Новгороду. Великим було обурення людей діями кочівників, то хлопцю було доволі легко прогнати монголів на північ та схід. Запал та успіх повстання спонукали і брата дівчини на активні дії. Але, захопивши території сестри, він не зупинився, вбив племіника, спаливши всі його досягнення.
Але й тут вийшла несподіванка. Братик так перейнявся влаштуванням імперії, що майже зовсім забув про існування сестри, яка на той час оселилася на березі Дніпра, адже на ті місця через загрози з Півдня мало хто зазіхав.
Пригадав братець про сестру лише тоді, коли пішов на нього війною шведський король. Злякався братик, порахував сили, і стало йому сумно. Оточення підказало, точніше, нагадало, що вихід є - його рідна сестра та її люди, які вже багато років успішно б'ють найпотужнішу армію світу - турецьких яничар.
Зрадів тоді хлопець та й надіслав до неї гінців, запросив взяти участь у звільненні її історичних територій. Не змогла відмовити дівчина братові - відправила у бій найпотужнішу дружину. Але й тут він її обдурив - після серії перемог, коли зайшла мова про повернення земель дівчині - вбив її близького друга-отамана, його оточення та зруйнував їхні дніпровські селища. Такою була братова плата за любов сестри.
Понад 200 років дівчина знов повинна була переховуватися у пошуках безпечного місця.
Лише на початку 20 століття, коли прийшла звістка про самогубство її брата, користуючись нагодою, змогла вона відкрито вийти до людей та заспівати улюблену пісню про червону калину.
На жаль, і тоді дівчина недовго мала можливість вільно співати та дарувати радість і тепло людям.
Одного дня до неї у хату увійшов зовні схожий на брата хлоп. Не знявши кашкета, не стряхнувши бруд зі шкіряних чоботів, він пояснив, що є її улюбленим братом, і є в неї єдина можливість не бути страченою - це навічно увійти у Союз, який він очолює.
Під загрозою страти хлоп обклав даниною ще й 13 сусідніх господарств, оприлюднив правила поведінки і пояснив, що про свободу вони можуть й не думати.
Але наприкінці століття хлопець "оступився" та впав з мосту у річку, перелякавшись, та на декілька днів втративши свідомість. Цим скористалися господарі, вдало перефарбувавши військових у власні кольори.
На жаль, розвести економічні зв'язки, якими, ніби павучими сітями, встиг обплутати хлоп всі привласнені господарства, вони не встигли, через що звільнення сильно затягнулося, час від часу загострюючись аж до військових розборок.
Не дивно - на "зраду" хлопець сильно образився. Зачаївся, але не покинув думку про відновлення своїх позицій, своєї влади над сусідами. А ще зрозумів він, що не визнала дівчина в ньому брата, а значить, під загрозою його власне життя, і вбивство її - лише питання часу.