Спроба...
Це - спроба. Спроба дещо змінити форму вираження емоційного стану та сам настрій твору, якщо порівнювати із попередніми етюдами. Фактично я хотів відійти від тону внутрішньої замкненої медитаційної рефлексії, і перейти до емоцієвого відображення мікросвіту героя на зовнішній світ.
Вдавася до експериментів з контрастами емоцій, текстовою формою, вкрапленням алюзій та ремінісценій. Довелося дещо відійти від манери "потоку думки в тексті", хоча вона залишається магістральною у творі. Як завжди, текст подається у першій редакції: можна віднайти русизми.
В результаті своєї спроби видозмінити стиль отримав практично те, що хотів. Хоча є місця в тексті, котрих я не зміг згладити. Я їх називаю "текстовими швами". Таких місць, на перший погляд, є два. Хоча при більш прискіпливому аналізі я нарив ще двійко. Буду старатися в майбутньому мінімізувати кількість "шрамів".
Серце
Я сміюсь тобі в очі. Іронічно, презирливо, цинічно, вискаливши зуби аж до іклів. В твої розплющені та спокійні матові кришталики, що колись невгамовними жаринками пропалювали до самого днища будь-яку душу.
І не смій тепер мовчати! Чуєш?
Не смій!
Чому ти така мовчазна? Де той вічно дзвінкий голосок - дивовижний колаж звукових хвиль, який проникав у кожну пору мого тіла?
Відповідай мені!
Що? Що ти сказала? Хочеш, аби я тебе поцілував?...
Не чую… Повтори, будь-ласка…
Я нічого не чую! Говори голосніше!
.
Тобі холодно, моя маленька?
Так, звичайно, холодно… Я тебе зараз зігрію. Ось ляжу з тобою і - обійму міцно-міцно. І не відпущу ніколи!
Ніколи! Ніколи. Ніколи…
А що це таке? Що за запах? Чий? Його?
Сука, знов за своє? А я, наївний, тебе пригортаю. Віддала свою ласку йому, а тепер, знесилена, каменем тут вилежуєшся! Ось, чому така спокійна - і сліду не залишилося від твоєї дикості. Ось куди вся енергія поділася!
Ти, падлюка, змий із себе його слід! Зараз же! Не чуєш мене?
Мене нудить при думці, що він лапав твоє оксамитове тіло пальцями. Жир залоз його шкіри розмазаний в усіх твоїх потаємних куточках - весь нектар, яким я упивався з твоїх джерел, з тих праісторичних жіночих оазисів, весь скаламучений, втрачений назавжди.
Ти вже не вернеш цього п’янкого еліксиру. Ти його втратила. Зрозумій!
Що? Це не дурниці. Ти позбулася назавжди…
Мені противно. Я не знаю тебе більше…
Піду на балкон - видихну із себе це паскудство, якого нахапали мої легені поряд із тобою. Це бридке повітря, наповнене тобою.
Крок за кроком - на балкон… балкон… балкон…
Вдих - видих. Вдихнув - видихнув. І ще раз. І ще раз. Тре добре прополоскати свої легені. І ще разок. А тепер глибше вдихну!
І-і-і…
…видихнув нарешті той згусток газів. Цю синю з мінливою формою хмарку. Щільну. І навіть не синю, а грязно-синю. Цю квінтесенцію моєї зневаги. Але їй тут не місце - все пов’яне, все вимре.
О, Вітре, мій братчику. Зроби мені послугу - ти мене знаєш - я тобі віддячу: віднеси у мертву печеру той згусток.
Хвала тобі, мій братчику!
Вернусь до неї, але тепер буду стояти вже подалі - не хочу вимазувати свої нутрощі випарами її спаплюженого тіла.
А ти все лежиш. Все мовчиш.
Та й лежи. Та й мовчи.
Йду я геть. Я отримав, чого хотів.
Я забуду цю квартиру. Я забуду той поверх. Я забуду ці сорок сходинок.
Я все забуду.
Тільки-но вийду за поріг будинку.
О, ця вранішня свіжість! О, це оманливе блаженство початку нового дня! О, цей найкращий час у моєму житті, від світанку до відкриття перших магазинів!
Стоп. Треба перевірити, чи я забрав Це.
На місці. Воно на місці - у кишені моєї куртки. Її серце.
Її серце. Воно тепер моє.
То так вже заведено - що взяв, то маєш. В моєму випадку буде точніше - вирвав.
Вирвав. Видушив всю кров та змив під напором теплої води.
Тепер розгляну Його під променями сонця.
Тримаю в руках серце - якісь кілька годин тому воно ритмічно відбивало час її буття на Землі, а тепер - холодний порожнистий кавалок м’язів… Як дивно - отакий незграбний на вигляд орган … Але зводив мене з розуму. День у день віддаляв мене поволі від цього світу. Я зовсім не спав, позбавився відчуття часу.
Тепер все вернеться до мене: і мій втрачений глузд, і сон, і решта звичних атрибутів минулого. Тепер тільки я володію цим серцем.