СТЕПАН БАНДЕРА: "УКРАЇНА НІКОЛИ НЕ БУДЕ СПІЛЬНИЦЕЮ МОСКВИ"
Лідер українського руху за національну незалежність прожив досить коротке життя, провівши під арештом і в ув'язненні сумарно більше 9 років. У 1959 році, на 51 році життя, його було вбито радянським кілером Богданом Сташинським у Мюнхені. З того часу пішло понад 60 років, але ім'я Степана Бандери досі хвилює уми істориків, політологів, філософів та письменників. Його постать змушує політиків і пропагандистів невпинно працювати, знову і знову згадуючи його та його діяльність. Коли я писав книгу про єврейсько-українські відносини, то зміг розглянути і з'ясувати факти про цього національного лідера, написавши про нього порівняно невеликий за обсягом (на відміну скажімо від матеріалів стосовно Симона Петлюра та Ярослава Стецька) але досить ємний матеріал, супроводивши його як архівними документами, так і прикладами радянських пропагандистських кліше. Нещодавні публікації та інтерв'ю істориків Россоліньського-Лібе, Грицака, Зайцева, Солоніна, не кажучи вже про балакунів на кшталт Гойзмана чи Шендеровича, змусили мене написати цю статтю, відокремивши правду від брехні, а людину від символу.
Для початку наведу цитату з роботи Степана Бандери: "...Прагнення волі і правди, почуття справедливости й високий ідеалізм були і назавжди залишились основними принципами українського народу й української людини, головними кермуючими силами українського буття й української духовости. Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів. Він боровся і бореться за правду і справедливість. Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіми народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе. Не хочемо бути ні об'єктом, ні причиною поневолення та несправедливості. Ми боремося активно за волю і правду не тільки тому, що їх потребуємо для себе, але передусім тому, що Бог дав людям ці скарби і такі закони, а основою нашої волі є йти за волею Божою. Такі ідейно-моральні засади не допустять ніколи до того, щоб Україна була спільницею Москви в її протинародньому загарбницькому імперіалізмі....".
Степан Бандера.
Розберу кілька висловлювань.
Наприклад, Ярослав Грицак після опублікування його інтерв'ю в "Ле Монд" написав статтю в "Історичну правду": "...Я сказав, що навіть діяльність самого Володимира В'ятровича на посаді директора Інституту історичної пам'яті не змінила багато у цьому відношенні. Він і його колеги пробували створити позитивний образ бандерівського руху, який нібито не причетний до вбивства поляків та євреїв. Але їхня діяльність мало що змінила...Ніхто з українців, хто говорить про Бандеру, не має наміру вбивати поляків чи євреїв - хоча у польській, німецькій та єврейській історичній пам'яті Бандера фігурує саме як людина, причетна до вбивств поляків та євреїв...Щодо участі Бандери у вбивствах поляків та євреїв, я повторив свою традиційну відповідь: його звинувачують у злочинах, яких він не робив, і приписують йому подвиги, до яких він не має відношення...До того ж, треба брати до уваги, що молодий Бандера був мовчазним лідером - був людиною діла, а не слова. Тому ми не знаємо достеменно, яке було його тодішнє ставлення до євреїв та поляків, так само не можемо сказати, що він би робив, якби в часі війни був на волі...Немає сумніву, що бандерівці вбивали поляків та євреїв...Невиясненим є питання, чи і наскільки Бандера був причетний до створення бандерівської Української Повстанської Армії...".
Джерело:
https://www.istpravda.com.ua/columns/2023/01/14/162284/
- виходячи з цих слів можемо зробити висновок, що на думку історика Грицака бандерівці безумовно причетні до вбивств євреїв і поляків, хоч сам Бандера в цих вбивствах не брав участі, але Грицак не впевнений, яким було особисте ставлення голови ОУН(Б) до євреїв і поляків, і як себе повів би Бандера, якби він не опинився під арештом під час війни. Історику Грицаку також не зрозуміло, чи був Бандера причетний до створення "бандерівської УПА". Чи то Грицак поспішав із написанням виправдання, чи то був не в настрої, але за зигзагами його слів дуже важко встежити і виникають питання: чи вивчав він взагалі документи 2-го з'їзду ОУН(Б) (квітень 1941) і як він власне уявляє собі участь Бандери у створенні УПА, коли сам Степан Бандера перебував в цей час у концтаборі Заксенхаузен?
Сторінка політичних постанов 2-го з'їзду ОУН(Б), квітень 1941 року.
Відповідь на ці питання дав у своїй статті-відповіді Грицаку, згаданий вище Володимир В'ятрович: "...Дивно чути таку впевнену заяву від того, хто ніколи як дослідник не займався ані реальним Бандерою, ані очолюваним ним рухом. Зрештою, він сам у статті для "Історичної правди" щодо ключових моментів історії цього руху часто повторює "не вияснено". Справді, у біографії Бандери ще багато недосліджених моментів. І професор Грицак не поспішає долучатися до істориків, які роботою з архівними матеріалами намагаються зменшити кількість таких білих плям...вартий уваги рідкісний випадок апелювання Грицаком до першоджерела, але наскільки особисте ставлення однієї повстанки-зв'язкової може демонструвати ставлення до Бандери керівництва УПА?..Гаряча дискусія довкола публікації викликала бажання декого з українців створити товариство захисту Грицака. Бо він кілька днів мовчав, не втручаючись у дискусію. Втім - не захисту оббріханого польською, німецькою, совєтською, російською пропагандою Бандери, який мовчить з 1959 року і вже нічого сам за себе не скаже...".
Джерело: https://www.istpravda.com.ua/columns/2023/01/16/162285/
Міжнародний оглядач Юхим Фіштейн у своїй колонці на "Радіо Свобода" написав: "...Філософами помічено, що справжнім виразником суті "українства" був не самозабутній Степан Бандера, не академік у пенсне Михайло Грушевський, ватажок Центральної Ради, не жвавий журналюга Симон Петлюра і, звичайно ж, не отаман босяцький, гетьман Павло Скоропадський, який насправді був родовитим шляхтичем, а не босяком, а Нестор Махно - самовиучень широкого профілю та переконаний автономіст, стихійний анархіст, що практикує, першопрохідник ідеї про мережеву самоорганізацію суспільства. Саме він став виразником українського духу, який одні розуміють як стихію козацької вольниці (не випадково, знати, народився він у селі Гуляйполі), а інші як втілення невикорінної волелюбності...”.
Вказаних Юхимом Фіштейном, лідерів українців у 20 столітті (Бандера, Грушевський, Петлюра, Скоропадський, Махно) я вивчав досить детально. Особливо звичайно Симона Петлюру та Степана Бандеру. Розумію, що «жвавим журналюгою» назвати Петлюру здатна була лише людина, яка дуже поверхово знає про Петлюру, його мислення, політичну стратегію і дії. Щодо Нестора Махна, то за ним пішло набагато менше людей, ніж за УНР Петлюри та природно за ОУН(Б). Саме тому в Парижі було вбито не Махна, а Петлюру, і в Мюнхені відповідно Бандеру. Дух українського бунтарства та дій висловлював повною мірою саме Бандера, вже не знаю з іронією чи без названий Фіштейном самозабутнім. Я, по суті, з перших вуст знаю як, коли і хто навчав офіцерів ЗСУ тактиці малих груп та ініціатив низової командної ланки напередодні повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Така тактика спрацювала з великою ефективністю у цій війні. Але українці знають, що таке дисципліна, вони просто не вважають своїх командирів та керівників господарями, богами та царями, на відміну від своїх північних сусідів. Звідси і повалення Скоропадського, і розкол в ОУН, і революція Гідності. Та й президент Зеленський, незважаючи на увагу всього світу, лише черговий криза-менеджер в Україні.
Джерело: https://www.svoboda.org/a/stihiynyy-otbor-efim-fishteyn---ob-ukrainskom-vospriyatii-mira/32225696.html
Симон Петлюра.
Про підготовку офіцерів ЗСУ.
Історик Олександр Зайцев в інтерв'ю про-українській ізраїльській радіостанції "Краще Радіо" висловив думку про те, що Бандера не становив небезпеки для СРСР, тому незрозуміло навіщо він був убитий у Західній Німеччині в 1959 році.
Цікава думка філософа Олексія Панича про питання історії та історичної пам'яті: "...3. Західні ліволіберальні історики (на кшталт Джона-Пола Хімки, Пера Андерса Рудлінга чи Ґжеґожа Россолінські-Лібе) припускаються некоректного й маніпулятивного змішування контекстів, коли намагаються накинути своє бачення Бандери, ОУН і УПА в контексті "критичної історії" європейських праворадикальних рухів сьогоднішнім українцям, які саме зараз як ніколи раніше потребують постаті Бандери в контексті української національної "монументальної історії".
4. Але й українським історикам було б марно очікувати, що західна публіка - не кажучи вже про цих професійних "істориків-антифашистів" - масово прийме панівний український погляд на Бандеру...".
Джерело: https://www.istpravda.com.ua/columns/2023/01/17/162295/
На мій погляд, головне питання в тому, чи варто українцям соромитись Степана Бандеру та його дій? Для відповіді на це питання для початку розглянемо найпоширеніші судження. Отже:
* Степан Бандера не був теоретиком, він безграмотний (селюк, рагуль, ітд)
- Це повний повтор радянського пропагандистського наративу про те, що українці - "безграмотна сільськість, хоч пісні у них і добрі". Власне подібний зневажливий наратив досі існує і щодо інших народів колишнього СРСР. Так, Степан Бандера не був філософом за освітою. Він був практиком, який пожвавив діяльність українських націоналістів, однак це не означає, що він не займався питаннями ідеології та стратегії очолюваного ним руху. Безграмотним, син посла у парламенті Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), племінник та онук священиків не був, і бути не міг, бо зростав в атмосфері українського національного відродження. Успішно закінчивши гімназію він прагнув здобути освіту агронома, проте політичні обставини (ставлення до етнічних українців у Польщі) завадили йому здобути вищу освіту в Господарській Академії в Чехословаччині. А потім його не допустили до захисту диплома в Національному університеті «Львівська політехніка», хоч він і закінчив повний курс навчання. Степан Бандера мав коротке творче життя. Протягом довгих років у концтаборах та в тюремних карцерах йому було заборонено писати. Він міг тільки розмірковувати у постійній невпевненості, чи зможуть колись його думки та ідеї, концепції та плани здійсниться.
* Бандера вбивав поляків.
- ці звинувачення ґрунтуються на тому, що Бандера був засуджений у Польщі до смертної кари за участь у підготовці та керівництві вбивства Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі під керівництвом якого були проведені так звані акції "пацифікації" (тобто насильницькі дії поліції та армії проти цивільних осіб) українського населення Польської республіки. Степана Бандеру заарештували за день до вбивства Перацького і засудили до смертної кари, яка потім була замінена на довічне ув'язнення. Початок Другої Світової війни перервав ув'язнення Бандери, але вже у липні 1941 року його було заарештовано нацистами за проголошення незалежності України. Тобто єдиним поляком, до вбивства якого причетний Бандера, була людина відповідальна за акти насильства над громадянським населенням українського етнічного походження. Цікавими та дуже показовими у багатьох відношеннях є Політичні постанови 2-го з'їзду ОУН(Б) у квітні 1941 року. Зокрема Пункт 16: "...Ліквідація антиукраїнських акцій з боку поляків є попередньою умовою нормалізації взаємин між українською та польською націями...".
* Бандера вбивав євреїв.
- згідно з розсекреченими документами ЦРУ США, Степан Бандера, до Шоа, як і до інших злочинів нацистів, не мав жодного відношення. Це може здатися смішним, але російськомовні бандерофоби дізнавшись, що Бандера перебував під арештом у нацистів з липня 1941 по осінь 1944, висувають постулат, що нібито "нацисти випускали Бандеру з концтабору ночами, щоб він вбивав євреїв". Так, тут без коментарів. Жодних наказів на вбивства євреїв Степан Бандера не давав і погромів не організовував. Доказів протилежного ніхто із звинувачуючих Бандеру в антисемітизмі та участі в Шоа досі не надав.
З архіву ЦРУ. Доповідь про те, що Степан Бандера не причетний до воєнних злочинів нацистів.
* Бандера у відсутності популярності й значущості, не представляв небезпеки для СРСР і лише його вбивство за розпорядженням М.Хрущова зробило його героєм і мучеником.
- У розвиток цього постулату висловлюється думка, що якби Бандера був лідером українського опору та головним символом боротьби з Москвою, то його знищили б задовго до 1959 року і тому ймовірніше прямо протилежне - Степан Бандера своєю діяльністю вносив більше розколу і послаблював визвольний рух. Ці твердження повністю спростовуються нещодавно розсекреченими Службою Зовнішньої Розвідки України архівами КДБ. Один з документів свідчить про підготовку операції з кодовою назвою "Овод", з підготовки та закидання в район міста Берліна, спецгрупи чисельністю 5-7 осіб, до яких повинні були увійти 1-2 агенти-німці, знайомі з місцевістю та які мають зв'язки серед місцевого населення. Групі надавалась радіостанція, радист та готівка в сумі 30 тисяч марок. Половина групи повинна була легалізуватись (а інша половина залишатись на нелегальному становищі) для здійснення єдиного завдання - вбивства Степана Бандери. Закидання групи планувалося з повітря. Найголовніше - цей документ датований 10 листопада 1944 року. Тобто лідер ОУН(Б) був настільки небезпечним для СРСР, що для його точкової ліквідації під час Другої Світової війни виділялися спецзасоби, люди, ресурси. Цікаво, що в тій же папці зберігалися документи датовані 1940 і 1941 роками по Степану Бандері, в яких вказувалося, що в січні 1940 року Бандера вів переговори з італійським урядом про отримання зброї та перекидання її в Україну. Там також знаходиться документ, що є фамільним деревом Бандери. "Пікантність" у маркуванні: у документі було зазначено, хто з родичів заарештований, хто помер або вбитий, хто виселений. І ще, якщо Степан Бандера, як стверджується його критиками, дійсно "вносив розкол і послаблював визвольний рух", то Москва повинна була берегти Бандеру як свій безцінний кадр і всіляко допомагати йому розколювати рух, а не вбивати його, тим самим підштовхнувши українців до згуртування та усунення протиріч.
З архівів КДБ. Документ про підготовку операції з кодовою назвою "Овід" для вбивства Степана Бандери у Берліні. Листопад-грудень 1944 року.
З архівів КДБ. Документи датовані 1940 та 1941 роками за Степаном Бандерою. Звертаю увагу на підпис Павла Судоплатова під документом 1940 року.
З архівів КДБ. Генеалогічне дерево Степана Бандери від НКВС.
* Бандера був тираном та диктатором.
- Цікаво, в чому ж ця диктатура виявлялася? В усуненні конкурентів? У забороні політичних партій? В етнічних чищеннях? Чи створював він концтабори для своїх політичних супротивників? Кон'юнктив тут не працює...
* Бандера вкрав гроші Абвера.
- це звинувачення побічно підтверджує, що Степан Бандера взаємодіяв саме із Абвером. Але треба сказати, що Абвер з німецькою акуратністю ставився до внутрішніх зловживань. Як приклад: офіцер Абвера Оскар Шиндлер (так, цей самий Праведник Народів Світу) був відправлений до Туреччини, для розслідування там фінансових махінацій офіцерів розвідувального відомства Рейху. Якби фінансові зловживання Бандери справді мали б місце, то документи щодо їх розслідування неодмінно з'явилися б якщо не після 20 липня 1944 року, то на Нюрнберзькому трибуналі неодмінно.
* Бандера сидів майже у курортних умовах в нацистських тюрмах та концтаборі.
- на жаль, міф радянського агітпропу про те, що перебування Бандери в блоці Целленбау концтабору Заксенхаузен був чимось на зразок курорту, з ентузіазмом продовжують поширювати як путінські пропагандисти, так і представники так званої російської ліберальної опозиції на кшталт історика Марка Солоніна. Уважно вивчивши умови утримання, долі інших в'язнів цього блоку (наприклад, головного коменданта Армії Крайової Стефана Ровецького та одного з лідерів ОУН(М) Олега Ольжича) та долі рідних братів Степана Бандери можна зрозуміти реальну ситуацію.
Для наочності наведу відомості про долю його родичів:
отець Андрій Бандера - (активний прихильник Західно-Української Народної Республіки, капелан УГА), за вироком трибуналу НКВС розстріляний (за іншими відомостями, розіп'ятий, оскільки він був священиком УГКЦ) 10 липня 1941 року.
брат Олександр - 22 липня 1942 року ув'язнений до концтабору Аушвіц, де загинув від тортур (можливо, наглядачів-фольксдойче), тіло спалили в крематорії.
брата Василя - заарештовано у вересні 1941 року, тривалий час утримували у в'язницях, а в липні 1942 року було доставлено до концтабору Аушвіц, де й загинув (можливо, забитий до смерті).
сестра Володимира - засуджена у 1946 році (СРСР) на 10 років виправно-трудових таборів та п'ять років позбавлення прав з конфіскацією майна. Шестеро її дітей було віддано до притулків.
сестра Марта-Марія - з травня 1941 по березень 1960 перебувала в ув'язненні (в'язниці, табір та спецпоселення Красноярського краю). Навіть після звільнення не мала права повернутись до України.
сестра Оксана - з травня 1941 по лютий 1960 перебувала в ув'язненні (в'язниці, табір та спецпоселення Красноярського краю). Навіть після звільнення не мала права повернутись до України.
Стефан Ровецький, головний комендант Армії Крайової.
Степан Бандера, голова ОУН(Б).
«ВІП-курортна» камера в блоці Целленбау.
Карикатура на Степана Бандеру (з агітпропу).
Андрій Михайлович Бандера. Фото з НКВС.
* Бандера співпрацював із фашистами/нацистами.
- думаю, що я був одним із тих, хто змусив громадську думку називати речі своїми іменами: фашистами фактично були лише політичні прихильники Муссоліні. Гітлер та його політичні прихильники були нацистами. І ті, й інші, я це підкреслю і виокремлю, були ЛІВИМИ. В одній із дискусій із лівими бандерофобами мені на це заперечили, що ОУН(Б) теж була ліво-соціалістичною партією і мовляв Бандера та Стецько теж ліві. На що я, парируючи випад, заперечив: так, спочатку вони були лівими, але ставши на шлях боротьби з червоними та коричневими соціалістами, Бандера, і особливо Стецько приєдналися до правих консерваторів. Цікаву інформацію ми отримаємо, вивчивши коло тих, з ким Бандера, а також інші члени ОУН(Б), контактували та співпрацювали у Німеччині. Як з'ясовується, в основному це були чини Абвера та Вермахту, а ці організації не тільки не визнані злочинними* (як, наприклад, СС, СД та Гестапо), але й брали активну участь в антигітлерівських заколотах. Головне: Бандера не прагнув анексії чужих територій як це робив союзник нацистської Німеччини, сталінський СРСР. Прагненням Бандери була незалежність України, до якої, що цікаво, Абвер та Вермахт ставилися дуже прихильно. Існують документи, що свідчать про те, що німецькі армійські офіцери попередили ОУН(Б) про репресії, що планувалися СД і Гестапо щодо керівництва організації у відповідь на проголошення незалежності України 30 червня 1941 року.
* Ервін Лахузен фон Вівремонт, австрійський аристократ, під час Першої Світової війни служив в Австро-Угорській армії. Як офіцер австрійської контррозвідки, перейшов служити в Абвер після приєднання Австрії до Німецького рейху. В Абвері генерал-майор Е. Лахузен обіймав посаду начальника 2-го відділу Абвера і був одним з найближчих однодумців В. Канаріса у справі усунення Гітлера. Безпосередній учасник кількох антигітлерівських заколотів включаючи "Заколот 20 липня 1944 року". У підпорядкуванні Е.Лахузена знаходився полк (надалі дивізія) "Бранденбург-800", до складу якого входив батальйон "Нахтігаль", що складався з українців (українським командиром батальйону був Роман Шухевич). Ервін Лахаузен уникнув репресій Гестапо лише тому, що з 1943 року перебував на Східному фронті. Після війни був одним із головних свідків звинувачення на Нюрнберзькому трибуналі.
Важливо зауважити, що, як свідчать нещодавно розкриті архіви ЦРУ, підготовка та задіяння батальйонів "Нагхтіхаль" та "Роланд" здійснювалася Абвером у повній таємниці не тільки від СС та СД, але навіть від НСДАП.
Ервін Лахузен фон Вівремонт.
З архіву ЦРУ. Доповідь про взаємодію Абвера та українських націоналістів (згадується про те, що це відбувалося таємно від СС, СД та навіть НСДАП).
Антібільшовицький Блок Народів (АБН). Ярослав Стецько (стоїть праворуч) його дружина Слава (сидить ліворуч).
* В українців були злочинці Бандера та Шухевич, а у росіян - Сталін.
Чи є правомірним порівняння Сталіна, керівника СРСР, особисто відповідального за смерті мільйонів людей, творця безпрецедентної в історії системи концтаборів (ГУЛАГ), одного з призвідників Другої Світової війни, який захопив більшу частину Європи, і борців за виживання власного народу, в'язнів концтаборів і в'язниць Степана Бандери та Романа Шухевича? Питання це риторичне. Подібні порівняння говорять про історичну безграмотність російських балакунів, які лише недавно намагалися домовитися з путінською владою і продовжують грати за її правилами.
Роман Шухевич.
В одній зі своїх книг розповідаючи про героїв єврейського національного руху за незалежність, я провів паралелі між Степаном Бандерою та сіоністом Авраамом Штерном:
- Степан Бандера ніколи не був громадянином України, а Авраам Штерн ніколи не був громадянином Ізраїлю.
- Бандера брав участь у терористичних акціях проти гнобителів українського народу, а Штерн - в актах терору проти гнобителів єврейського народу
- Степан Бандера взаємодіяв із нацистами для порятунку українського народу, а Авраам Штерн - для порятунку єврейського народу.
- Бандеру вбили радянські імперці, а Штерна вбили британські імперці.
- Степан Бандера боровся за свободу України від Московії, яка сотні років не давала незалежності українському народу, а Авраам Штерн боровся за незалежність Ізраїлю від Британії, яка порушила свої зобов'язання щодо отриманого мандату на Палестину.
- на честь Авраама Штерна були названі населений пункт Кохав Яїр (івр. כוכב יאיר - Зірка Яїра), заснований у 1981 році, вулиці в Тель-Авіві (на якій він був убитий) та в інших містах Ізраїлю, то чому б не назвати в Україні вулиці та проспекти ім'ям Степана Бандери?
Авраам Штерн.
Погоджусь що не варто робити зі Степана Бандери (або будь-якого іншого лідера національно-визвольного руху) білого та пухнастого, святого та непогрішного ангела. Вони всі були людьми зі своїми слабкостями, помилками та ілюзіями поряд із принципами та стійкістю. Вкрай важливо усвідомити, що герої однієї нації можуть вважатися і бути анти-героями для іншої: Юзеф Пілсудський - антигерой для українців; Авраам Штерн, Менахем Бегін та Іцхак Шамір - антигерої для Великобританії; Степан Бандера - антигерой для Польщі. Але для розуміння кожної історичної особистості, кожної історичної події нам необхідно бачити всю картину цілком, а не окремі її фрагменти, інакше наше уявлення буде спотвореним, одностороннім і урізаним. Так, Степан Бандера став в останні 9 років одним із важливих символів стійкої боротьби українців різного етнічного походження за життя та свободу. Тому в той час, коли російська військова машина прагне знищити Україну та українську націю, спроби зруйнувати цей символ опору геноциду зводячи найчастіше надумані та необґрунтовані нічим звинувачення щодо Степана Бандери, призводить до споконвічного питання: Cui prodest? Кому вигідно?
Документи та світлини Менахема Бегіна з НКВС.
Іцхак Шамір та Маргарет Тетчер. Дуже показова світлина. Адже Шамір вважався терористом і вбивцею громадян Великобританії.
Джерела:
Степан Бандера. "Перспективи Української революції", "Відродження", Дрогобич 1998 (репринт видання ОУН 1978, Мюнхен)
Алік Гомельський "Єврейсько-Українські відносини. ХХ століття", "Український пріоритет", Київ 2021.
Алік Гомельський "Історія. Незручна правда", "Український Пріоритет", Київ 2021.
Для початку наведу цитату з роботи Степана Бандери: "...Прагнення волі і правди, почуття справедливости й високий ідеалізм були і назавжди залишились основними принципами українського народу й української людини, головними кермуючими силами українського буття й української духовости. Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів. Він боровся і бореться за правду і справедливість. Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіми народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе. Не хочемо бути ні об'єктом, ні причиною поневолення та несправедливості. Ми боремося активно за волю і правду не тільки тому, що їх потребуємо для себе, але передусім тому, що Бог дав людям ці скарби і такі закони, а основою нашої волі є йти за волею Божою. Такі ідейно-моральні засади не допустять ніколи до того, щоб Україна була спільницею Москви в її протинародньому загарбницькому імперіалізмі....".
Степан Бандера.
Розберу кілька висловлювань.
Наприклад, Ярослав Грицак після опублікування його інтерв'ю в "Ле Монд" написав статтю в "Історичну правду": "...Я сказав, що навіть діяльність самого Володимира В'ятровича на посаді директора Інституту історичної пам'яті не змінила багато у цьому відношенні. Він і його колеги пробували створити позитивний образ бандерівського руху, який нібито не причетний до вбивства поляків та євреїв. Але їхня діяльність мало що змінила...Ніхто з українців, хто говорить про Бандеру, не має наміру вбивати поляків чи євреїв - хоча у польській, німецькій та єврейській історичній пам'яті Бандера фігурує саме як людина, причетна до вбивств поляків та євреїв...Щодо участі Бандери у вбивствах поляків та євреїв, я повторив свою традиційну відповідь: його звинувачують у злочинах, яких він не робив, і приписують йому подвиги, до яких він не має відношення...До того ж, треба брати до уваги, що молодий Бандера був мовчазним лідером - був людиною діла, а не слова. Тому ми не знаємо достеменно, яке було його тодішнє ставлення до євреїв та поляків, так само не можемо сказати, що він би робив, якби в часі війни був на волі...Немає сумніву, що бандерівці вбивали поляків та євреїв...Невиясненим є питання, чи і наскільки Бандера був причетний до створення бандерівської Української Повстанської Армії...".
Джерело:
https://www.istpravda.com.ua/columns/2023/01/14/162284/
- виходячи з цих слів можемо зробити висновок, що на думку історика Грицака бандерівці безумовно причетні до вбивств євреїв і поляків, хоч сам Бандера в цих вбивствах не брав участі, але Грицак не впевнений, яким було особисте ставлення голови ОУН(Б) до євреїв і поляків, і як себе повів би Бандера, якби він не опинився під арештом під час війни. Історику Грицаку також не зрозуміло, чи був Бандера причетний до створення "бандерівської УПА". Чи то Грицак поспішав із написанням виправдання, чи то був не в настрої, але за зигзагами його слів дуже важко встежити і виникають питання: чи вивчав він взагалі документи 2-го з'їзду ОУН(Б) (квітень 1941) і як він власне уявляє собі участь Бандери у створенні УПА, коли сам Степан Бандера перебував в цей час у концтаборі Заксенхаузен?
Сторінка політичних постанов 2-го з'їзду ОУН(Б), квітень 1941 року.
Відповідь на ці питання дав у своїй статті-відповіді Грицаку, згаданий вище Володимир В'ятрович: "...Дивно чути таку впевнену заяву від того, хто ніколи як дослідник не займався ані реальним Бандерою, ані очолюваним ним рухом. Зрештою, він сам у статті для "Історичної правди" щодо ключових моментів історії цього руху часто повторює "не вияснено". Справді, у біографії Бандери ще багато недосліджених моментів. І професор Грицак не поспішає долучатися до істориків, які роботою з архівними матеріалами намагаються зменшити кількість таких білих плям...вартий уваги рідкісний випадок апелювання Грицаком до першоджерела, але наскільки особисте ставлення однієї повстанки-зв'язкової може демонструвати ставлення до Бандери керівництва УПА?..Гаряча дискусія довкола публікації викликала бажання декого з українців створити товариство захисту Грицака. Бо він кілька днів мовчав, не втручаючись у дискусію. Втім - не захисту оббріханого польською, німецькою, совєтською, російською пропагандою Бандери, який мовчить з 1959 року і вже нічого сам за себе не скаже...".
Джерело: https://www.istpravda.com.ua/columns/2023/01/16/162285/
Міжнародний оглядач Юхим Фіштейн у своїй колонці на "Радіо Свобода" написав: "...Філософами помічено, що справжнім виразником суті "українства" був не самозабутній Степан Бандера, не академік у пенсне Михайло Грушевський, ватажок Центральної Ради, не жвавий журналюга Симон Петлюра і, звичайно ж, не отаман босяцький, гетьман Павло Скоропадський, який насправді був родовитим шляхтичем, а не босяком, а Нестор Махно - самовиучень широкого профілю та переконаний автономіст, стихійний анархіст, що практикує, першопрохідник ідеї про мережеву самоорганізацію суспільства. Саме він став виразником українського духу, який одні розуміють як стихію козацької вольниці (не випадково, знати, народився він у селі Гуляйполі), а інші як втілення невикорінної волелюбності...”.
Вказаних Юхимом Фіштейном, лідерів українців у 20 столітті (Бандера, Грушевський, Петлюра, Скоропадський, Махно) я вивчав досить детально. Особливо звичайно Симона Петлюру та Степана Бандеру. Розумію, що «жвавим журналюгою» назвати Петлюру здатна була лише людина, яка дуже поверхово знає про Петлюру, його мислення, політичну стратегію і дії. Щодо Нестора Махна, то за ним пішло набагато менше людей, ніж за УНР Петлюри та природно за ОУН(Б). Саме тому в Парижі було вбито не Махна, а Петлюру, і в Мюнхені відповідно Бандеру. Дух українського бунтарства та дій висловлював повною мірою саме Бандера, вже не знаю з іронією чи без названий Фіштейном самозабутнім. Я, по суті, з перших вуст знаю як, коли і хто навчав офіцерів ЗСУ тактиці малих груп та ініціатив низової командної ланки напередодні повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Така тактика спрацювала з великою ефективністю у цій війні. Але українці знають, що таке дисципліна, вони просто не вважають своїх командирів та керівників господарями, богами та царями, на відміну від своїх північних сусідів. Звідси і повалення Скоропадського, і розкол в ОУН, і революція Гідності. Та й президент Зеленський, незважаючи на увагу всього світу, лише черговий криза-менеджер в Україні.
Джерело: https://www.svoboda.org/a/stihiynyy-otbor-efim-fishteyn---ob-ukrainskom-vospriyatii-mira/32225696.html
Симон Петлюра.
Про підготовку офіцерів ЗСУ.
Історик Олександр Зайцев в інтерв'ю про-українській ізраїльській радіостанції "Краще Радіо" висловив думку про те, що Бандера не становив небезпеки для СРСР, тому незрозуміло навіщо він був убитий у Західній Німеччині в 1959 році.
Цікава думка філософа Олексія Панича про питання історії та історичної пам'яті: "...3. Західні ліволіберальні історики (на кшталт Джона-Пола Хімки, Пера Андерса Рудлінга чи Ґжеґожа Россолінські-Лібе) припускаються некоректного й маніпулятивного змішування контекстів, коли намагаються накинути своє бачення Бандери, ОУН і УПА в контексті "критичної історії" європейських праворадикальних рухів сьогоднішнім українцям, які саме зараз як ніколи раніше потребують постаті Бандери в контексті української національної "монументальної історії".
4. Але й українським історикам було б марно очікувати, що західна публіка - не кажучи вже про цих професійних "істориків-антифашистів" - масово прийме панівний український погляд на Бандеру...".
Джерело: https://www.istpravda.com.ua/columns/2023/01/17/162295/
На мій погляд, головне питання в тому, чи варто українцям соромитись Степана Бандеру та його дій? Для відповіді на це питання для початку розглянемо найпоширеніші судження. Отже:
* Степан Бандера не був теоретиком, він безграмотний (селюк, рагуль, ітд)
- Це повний повтор радянського пропагандистського наративу про те, що українці - "безграмотна сільськість, хоч пісні у них і добрі". Власне подібний зневажливий наратив досі існує і щодо інших народів колишнього СРСР. Так, Степан Бандера не був філософом за освітою. Він був практиком, який пожвавив діяльність українських націоналістів, однак це не означає, що він не займався питаннями ідеології та стратегії очолюваного ним руху. Безграмотним, син посла у парламенті Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), племінник та онук священиків не був, і бути не міг, бо зростав в атмосфері українського національного відродження. Успішно закінчивши гімназію він прагнув здобути освіту агронома, проте політичні обставини (ставлення до етнічних українців у Польщі) завадили йому здобути вищу освіту в Господарській Академії в Чехословаччині. А потім його не допустили до захисту диплома в Національному університеті «Львівська політехніка», хоч він і закінчив повний курс навчання. Степан Бандера мав коротке творче життя. Протягом довгих років у концтаборах та в тюремних карцерах йому було заборонено писати. Він міг тільки розмірковувати у постійній невпевненості, чи зможуть колись його думки та ідеї, концепції та плани здійсниться.
* Бандера вбивав поляків.
- ці звинувачення ґрунтуються на тому, що Бандера був засуджений у Польщі до смертної кари за участь у підготовці та керівництві вбивства Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі під керівництвом якого були проведені так звані акції "пацифікації" (тобто насильницькі дії поліції та армії проти цивільних осіб) українського населення Польської республіки. Степана Бандеру заарештували за день до вбивства Перацького і засудили до смертної кари, яка потім була замінена на довічне ув'язнення. Початок Другої Світової війни перервав ув'язнення Бандери, але вже у липні 1941 року його було заарештовано нацистами за проголошення незалежності України. Тобто єдиним поляком, до вбивства якого причетний Бандера, була людина відповідальна за акти насильства над громадянським населенням українського етнічного походження. Цікавими та дуже показовими у багатьох відношеннях є Політичні постанови 2-го з'їзду ОУН(Б) у квітні 1941 року. Зокрема Пункт 16: "...Ліквідація антиукраїнських акцій з боку поляків є попередньою умовою нормалізації взаємин між українською та польською націями...".
* Бандера вбивав євреїв.
- згідно з розсекреченими документами ЦРУ США, Степан Бандера, до Шоа, як і до інших злочинів нацистів, не мав жодного відношення. Це може здатися смішним, але російськомовні бандерофоби дізнавшись, що Бандера перебував під арештом у нацистів з липня 1941 по осінь 1944, висувають постулат, що нібито "нацисти випускали Бандеру з концтабору ночами, щоб він вбивав євреїв". Так, тут без коментарів. Жодних наказів на вбивства євреїв Степан Бандера не давав і погромів не організовував. Доказів протилежного ніхто із звинувачуючих Бандеру в антисемітизмі та участі в Шоа досі не надав.
З архіву ЦРУ. Доповідь про те, що Степан Бандера не причетний до воєнних злочинів нацистів.
* Бандера у відсутності популярності й значущості, не представляв небезпеки для СРСР і лише його вбивство за розпорядженням М.Хрущова зробило його героєм і мучеником.
- У розвиток цього постулату висловлюється думка, що якби Бандера був лідером українського опору та головним символом боротьби з Москвою, то його знищили б задовго до 1959 року і тому ймовірніше прямо протилежне - Степан Бандера своєю діяльністю вносив більше розколу і послаблював визвольний рух. Ці твердження повністю спростовуються нещодавно розсекреченими Службою Зовнішньої Розвідки України архівами КДБ. Один з документів свідчить про підготовку операції з кодовою назвою "Овод", з підготовки та закидання в район міста Берліна, спецгрупи чисельністю 5-7 осіб, до яких повинні були увійти 1-2 агенти-німці, знайомі з місцевістю та які мають зв'язки серед місцевого населення. Групі надавалась радіостанція, радист та готівка в сумі 30 тисяч марок. Половина групи повинна була легалізуватись (а інша половина залишатись на нелегальному становищі) для здійснення єдиного завдання - вбивства Степана Бандери. Закидання групи планувалося з повітря. Найголовніше - цей документ датований 10 листопада 1944 року. Тобто лідер ОУН(Б) був настільки небезпечним для СРСР, що для його точкової ліквідації під час Другої Світової війни виділялися спецзасоби, люди, ресурси. Цікаво, що в тій же папці зберігалися документи датовані 1940 і 1941 роками по Степану Бандері, в яких вказувалося, що в січні 1940 року Бандера вів переговори з італійським урядом про отримання зброї та перекидання її в Україну. Там також знаходиться документ, що є фамільним деревом Бандери. "Пікантність" у маркуванні: у документі було зазначено, хто з родичів заарештований, хто помер або вбитий, хто виселений. І ще, якщо Степан Бандера, як стверджується його критиками, дійсно "вносив розкол і послаблював визвольний рух", то Москва повинна була берегти Бандеру як свій безцінний кадр і всіляко допомагати йому розколювати рух, а не вбивати його, тим самим підштовхнувши українців до згуртування та усунення протиріч.
З архівів КДБ. Документ про підготовку операції з кодовою назвою "Овід" для вбивства Степана Бандери у Берліні. Листопад-грудень 1944 року.
З архівів КДБ. Документи датовані 1940 та 1941 роками за Степаном Бандерою. Звертаю увагу на підпис Павла Судоплатова під документом 1940 року.
З архівів КДБ. Генеалогічне дерево Степана Бандери від НКВС.
* Бандера був тираном та диктатором.
- Цікаво, в чому ж ця диктатура виявлялася? В усуненні конкурентів? У забороні політичних партій? В етнічних чищеннях? Чи створював він концтабори для своїх політичних супротивників? Кон'юнктив тут не працює...
* Бандера вкрав гроші Абвера.
- це звинувачення побічно підтверджує, що Степан Бандера взаємодіяв саме із Абвером. Але треба сказати, що Абвер з німецькою акуратністю ставився до внутрішніх зловживань. Як приклад: офіцер Абвера Оскар Шиндлер (так, цей самий Праведник Народів Світу) був відправлений до Туреччини, для розслідування там фінансових махінацій офіцерів розвідувального відомства Рейху. Якби фінансові зловживання Бандери справді мали б місце, то документи щодо їх розслідування неодмінно з'явилися б якщо не після 20 липня 1944 року, то на Нюрнберзькому трибуналі неодмінно.
* Бандера сидів майже у курортних умовах в нацистських тюрмах та концтаборі.
- на жаль, міф радянського агітпропу про те, що перебування Бандери в блоці Целленбау концтабору Заксенхаузен був чимось на зразок курорту, з ентузіазмом продовжують поширювати як путінські пропагандисти, так і представники так званої російської ліберальної опозиції на кшталт історика Марка Солоніна. Уважно вивчивши умови утримання, долі інших в'язнів цього блоку (наприклад, головного коменданта Армії Крайової Стефана Ровецького та одного з лідерів ОУН(М) Олега Ольжича) та долі рідних братів Степана Бандери можна зрозуміти реальну ситуацію.
Для наочності наведу відомості про долю його родичів:
отець Андрій Бандера - (активний прихильник Західно-Української Народної Республіки, капелан УГА), за вироком трибуналу НКВС розстріляний (за іншими відомостями, розіп'ятий, оскільки він був священиком УГКЦ) 10 липня 1941 року.
брат Олександр - 22 липня 1942 року ув'язнений до концтабору Аушвіц, де загинув від тортур (можливо, наглядачів-фольксдойче), тіло спалили в крематорії.
брата Василя - заарештовано у вересні 1941 року, тривалий час утримували у в'язницях, а в липні 1942 року було доставлено до концтабору Аушвіц, де й загинув (можливо, забитий до смерті).
сестра Володимира - засуджена у 1946 році (СРСР) на 10 років виправно-трудових таборів та п'ять років позбавлення прав з конфіскацією майна. Шестеро її дітей було віддано до притулків.
сестра Марта-Марія - з травня 1941 по березень 1960 перебувала в ув'язненні (в'язниці, табір та спецпоселення Красноярського краю). Навіть після звільнення не мала права повернутись до України.
сестра Оксана - з травня 1941 по лютий 1960 перебувала в ув'язненні (в'язниці, табір та спецпоселення Красноярського краю). Навіть після звільнення не мала права повернутись до України.
Стефан Ровецький, головний комендант Армії Крайової.
Степан Бандера, голова ОУН(Б).
«ВІП-курортна» камера в блоці Целленбау.
Карикатура на Степана Бандеру (з агітпропу).
Андрій Михайлович Бандера. Фото з НКВС.
* Бандера співпрацював із фашистами/нацистами.
- думаю, що я був одним із тих, хто змусив громадську думку називати речі своїми іменами: фашистами фактично були лише політичні прихильники Муссоліні. Гітлер та його політичні прихильники були нацистами. І ті, й інші, я це підкреслю і виокремлю, були ЛІВИМИ. В одній із дискусій із лівими бандерофобами мені на це заперечили, що ОУН(Б) теж була ліво-соціалістичною партією і мовляв Бандера та Стецько теж ліві. На що я, парируючи випад, заперечив: так, спочатку вони були лівими, але ставши на шлях боротьби з червоними та коричневими соціалістами, Бандера, і особливо Стецько приєдналися до правих консерваторів. Цікаву інформацію ми отримаємо, вивчивши коло тих, з ким Бандера, а також інші члени ОУН(Б), контактували та співпрацювали у Німеччині. Як з'ясовується, в основному це були чини Абвера та Вермахту, а ці організації не тільки не визнані злочинними* (як, наприклад, СС, СД та Гестапо), але й брали активну участь в антигітлерівських заколотах. Головне: Бандера не прагнув анексії чужих територій як це робив союзник нацистської Німеччини, сталінський СРСР. Прагненням Бандери була незалежність України, до якої, що цікаво, Абвер та Вермахт ставилися дуже прихильно. Існують документи, що свідчать про те, що німецькі армійські офіцери попередили ОУН(Б) про репресії, що планувалися СД і Гестапо щодо керівництва організації у відповідь на проголошення незалежності України 30 червня 1941 року.
* Ервін Лахузен фон Вівремонт, австрійський аристократ, під час Першої Світової війни служив в Австро-Угорській армії. Як офіцер австрійської контррозвідки, перейшов служити в Абвер після приєднання Австрії до Німецького рейху. В Абвері генерал-майор Е. Лахузен обіймав посаду начальника 2-го відділу Абвера і був одним з найближчих однодумців В. Канаріса у справі усунення Гітлера. Безпосередній учасник кількох антигітлерівських заколотів включаючи "Заколот 20 липня 1944 року". У підпорядкуванні Е.Лахузена знаходився полк (надалі дивізія) "Бранденбург-800", до складу якого входив батальйон "Нахтігаль", що складався з українців (українським командиром батальйону був Роман Шухевич). Ервін Лахаузен уникнув репресій Гестапо лише тому, що з 1943 року перебував на Східному фронті. Після війни був одним із головних свідків звинувачення на Нюрнберзькому трибуналі.
Важливо зауважити, що, як свідчать нещодавно розкриті архіви ЦРУ, підготовка та задіяння батальйонів "Нагхтіхаль" та "Роланд" здійснювалася Абвером у повній таємниці не тільки від СС та СД, але навіть від НСДАП.
Ервін Лахузен фон Вівремонт.
З архіву ЦРУ. Доповідь про взаємодію Абвера та українських націоналістів (згадується про те, що це відбувалося таємно від СС, СД та навіть НСДАП).
Антібільшовицький Блок Народів (АБН). Ярослав Стецько (стоїть праворуч) його дружина Слава (сидить ліворуч).
* В українців були злочинці Бандера та Шухевич, а у росіян - Сталін.
Чи є правомірним порівняння Сталіна, керівника СРСР, особисто відповідального за смерті мільйонів людей, творця безпрецедентної в історії системи концтаборів (ГУЛАГ), одного з призвідників Другої Світової війни, який захопив більшу частину Європи, і борців за виживання власного народу, в'язнів концтаборів і в'язниць Степана Бандери та Романа Шухевича? Питання це риторичне. Подібні порівняння говорять про історичну безграмотність російських балакунів, які лише недавно намагалися домовитися з путінською владою і продовжують грати за її правилами.
Роман Шухевич.
В одній зі своїх книг розповідаючи про героїв єврейського національного руху за незалежність, я провів паралелі між Степаном Бандерою та сіоністом Авраамом Штерном:
- Степан Бандера ніколи не був громадянином України, а Авраам Штерн ніколи не був громадянином Ізраїлю.
- Бандера брав участь у терористичних акціях проти гнобителів українського народу, а Штерн - в актах терору проти гнобителів єврейського народу
- Степан Бандера взаємодіяв із нацистами для порятунку українського народу, а Авраам Штерн - для порятунку єврейського народу.
- Бандеру вбили радянські імперці, а Штерна вбили британські імперці.
- Степан Бандера боровся за свободу України від Московії, яка сотні років не давала незалежності українському народу, а Авраам Штерн боровся за незалежність Ізраїлю від Британії, яка порушила свої зобов'язання щодо отриманого мандату на Палестину.
- на честь Авраама Штерна були названі населений пункт Кохав Яїр (івр. כוכב יאיר - Зірка Яїра), заснований у 1981 році, вулиці в Тель-Авіві (на якій він був убитий) та в інших містах Ізраїлю, то чому б не назвати в Україні вулиці та проспекти ім'ям Степана Бандери?
Авраам Штерн.
Погоджусь що не варто робити зі Степана Бандери (або будь-якого іншого лідера національно-визвольного руху) білого та пухнастого, святого та непогрішного ангела. Вони всі були людьми зі своїми слабкостями, помилками та ілюзіями поряд із принципами та стійкістю. Вкрай важливо усвідомити, що герої однієї нації можуть вважатися і бути анти-героями для іншої: Юзеф Пілсудський - антигерой для українців; Авраам Штерн, Менахем Бегін та Іцхак Шамір - антигерої для Великобританії; Степан Бандера - антигерой для Польщі. Але для розуміння кожної історичної особистості, кожної історичної події нам необхідно бачити всю картину цілком, а не окремі її фрагменти, інакше наше уявлення буде спотвореним, одностороннім і урізаним. Так, Степан Бандера став в останні 9 років одним із важливих символів стійкої боротьби українців різного етнічного походження за життя та свободу. Тому в той час, коли російська військова машина прагне знищити Україну та українську націю, спроби зруйнувати цей символ опору геноциду зводячи найчастіше надумані та необґрунтовані нічим звинувачення щодо Степана Бандери, призводить до споконвічного питання: Cui prodest? Кому вигідно?
Документи та світлини Менахема Бегіна з НКВС.
Іцхак Шамір та Маргарет Тетчер. Дуже показова світлина. Адже Шамір вважався терористом і вбивцею громадян Великобританії.
Джерела:
Степан Бандера. "Перспективи Української революції", "Відродження", Дрогобич 1998 (репринт видання ОУН 1978, Мюнхен)
Алік Гомельський "Єврейсько-Українські відносини. ХХ століття", "Український пріоритет", Київ 2021.
Алік Гомельський "Історія. Незручна правда", "Український Пріоритет", Київ 2021.