ЗАГИБЕЛЬ АДМІРАЛА КАНАРІСА
(із книг Аліка Гомельського "Історія. Невивчені уроки" та "Історія. Незручна правда")
На світанку понеділка, 9 квітня 1945 року, Вільгельма Канаріса повісили разом с пят’ма іншими засудженими на смерть учасниками Німецького Руху Опору в концтаборі Флоссенбург усього за два тижні до його звільнення американськими військами (і за чотири тижні до капітуляції Німеччини). Перший факт, на який слід звернути увагу - усіх шістьох, під паскудну лайку й регіт охоронців з СС, було виведено на страту роздягненними - це незаперечно підтверджується багатьма джерелами.
Щодо конкретного місця страти інформація суперечлива: одні вказують, що це відбувалося на внутрішньому дворі табору (там зараз встановлено меморіальну дошку), інші - що в спеціальному приміщенні. Це не суть важливо, хоча вигнати приречених на смерть роздягненими на вранішній холод - це додаткове знущання…
І ще одна деталь. Певні джерела вказують, що адмірала Канаріса (і, можливо, генерала Остера теж) повісили не у звичайній петлі, а в металевій (чи то з дротів, чи то зі струн, чи то у вигляді нашийника). Такий спосіб подовжував агонію засудженого (або засуджених). Існують також відомості, що Вільгельма Канаріса було знято з петлі, приведено до тями, а після цього повішено вдруге…
Змалюю дещо конкретніше усіх шістьох загиблих:
1. Про Канаріса я писав досить докладно, тому просто додам кілька штрихів про останні години життя цієї неординарної людини. Вільгельмові Канарісу перед стратою зламали носа у жорстокому побитті (хоробрі «вертухаї» з СС доклали зусиль!). Перед загибеллю адмірал встиг передати повідомлення офіцеру датської військової розвідки Хансу Матійсену Лундінгу, що знаходився в сусідній камері (датчанин після війни дослужився до звання полковника і очолював військову розвідку Датського королівства): «Я помираю за мою країну з чистою совістю. Ви, як офіцер, зрозумієте, що я лише служив своїй Батьківщині, коли намагався протистояти Гітлеру. Зробіть що зможете для моєї дружини й дочок. Я помру вранці. Прощавайте».
2. Син пастора, підлеглий Вільгельма Канаріса і учасник Німецького Руху Опору, генерал-майор Абвера Ханс Остер, був на підозрі у Гестапо щодо допомоги євреям ще в 1943 році. Він брав дуже активну участь у спрямуванні євреїв до Швейцарії та Іспанії під виглядом агентів Абвера, надаючи їм не лише документи, але й кошти. Варто відзначити, що саме єврейські погроми «Кришталевої ночі» і стали переламним моментом у свідомості офіцера, змусивши його пристати до антигітлерівського підпілля.
3. Пастор Дитріх Бонхоффер - йому, як одному з найпослідовніших критиків расової теорії нацистів, було заборонено викладати і виступати на публіці вже в 1936 році. З 1938 року він був тісно пов'язаний з заколотниками, зокрема координував з Хансом Остером і офіцером Абвера Хансом фон Донаньї (чоловіком його сестри Крістель) діяльність з порятунку євреїв. До речі, Ханса фон Донаньї в 2003 році було визнано «Яд Вашем» Праведником Народів Світу (на диво, ані Остер, ані Бонхоффер досі не отримали цього звання). В 1941 році Бонхоффер офіційно став співробітником-агентом Абвера, що дозволило йому вільно виїжджати за кордон. Він був заарештований Гестапо у квітні 1943 року. В ув’язненні він не лише працював над записками і міркував над богословськими питаннями, але й писав вірші. Бонхоффер виявляв надзвичайну витримку та особисту мужність, вселяючи віру в інших. 8 квітня (за лічені години до загибелі) він провів останнє у своєму житті богослужіння. Статуя, що зображує пастора Дитріха Бонхоффера, сьогодні прикрашає портал Вестмінстерського абатства в пантеоні святих мучеників XX сторіччя поруч із фігурами великої княгині Єлизавети Федорівни, Мартіна Лютера Кінга й Оскара Ромеро. Його концепція: «Бути християнином не означає бути релігійним у певному сенсі, а означає насамперед бути Людиною» - і досі викликає палкі суперечки в християнському суспільстві. Він був наймолодшим з шістьох страчених - мав лише 39 років.
4. Теодор Штрюнк - працівник страхової компанії, був призваний до армії в 1937 році у званні капітана. Впродовж служби в Абвері був підлеглим Ханса Остера і його зв'язковим з німецьким опором. Після заколоту 20 липня 1944 року його було арештовано, засуджено до смерті 10 жовтня 1944 року. За два дні до страти йому виповнилося 50 років.
5. Людвіг Гере - фігура трагічна й героїчна. Капітан Абвера і учасник Німецького Опору. У березні 1944 року його було заарештовано Гестапо, але він зумів втекти і перейшов на нелегальне становище. Після 20 липня 1944 року пошуки втікача поновилися. 2 листопада Гестапо все ж вдалося знайти схованку, але перед штурмом, щоб уникнути катувань, капітан Гере спочатку застрелив дружину, а потім вистрілив у себе. Спроба самогубства закінчилася для нього важким пораненням. Життя Людвіга було врятоване лише для того, аби він міг пройти всі кола пекла і дочекатися страти.
6. Карл Зак, син пастора, учасник Німецького Руху Опору, посідав керівні посади в судовій структурі Вермахту. В разі успіху «заколоту 20 липня» мав стати міністром юстиції нової Німеччини. Ще не розкритий як учасник Німецького Опору, Карл Зак, суддя військового трибуналу, усіляко затягував і заплутував слідство у справі згаданого вище Праведника Народів Світу - Ханса фон Донаньї.
Тіла всіх шістьох страчених спалили в табірному крематорії (або на багатті неподалік від місця страти), а їхній попіл розвіяли.
Мир їхньому праху….
Нехай пам'ять про цих шляхетних і сміливих людей не зітреться з історії людства!
Інформаційне панно у музеї концтабору Флоссенбург.
Адмірал Вільгельм Канаріс.
Генерал-майор Абверу, Ханс Остер.
Пастор Дітріх Бонхоффер та його наречена.
Статуя, що зображує Дітера Бонхоффера, сьогодні прикрашає портал Вестмінстерського абатства в пантеоні святих мучеників 20-го століття.
Праведник Народів Світу, офіцер Абверу, Оскар Шіндлер.
Праведник Народів Світу, офіцер Абверу, Ханс фон Донаньї.
Теодор Штрюнк.
Капітан Абверу, Людвіг Гере.
Карл Зак, учасник німецького опору, мав стати міністром юстиції нової Німеччини.
Меморіальна дошка на честь страчених.
На світанку понеділка, 9 квітня 1945 року, Вільгельма Канаріса повісили разом с пят’ма іншими засудженими на смерть учасниками Німецького Руху Опору в концтаборі Флоссенбург усього за два тижні до його звільнення американськими військами (і за чотири тижні до капітуляції Німеччини). Перший факт, на який слід звернути увагу - усіх шістьох, під паскудну лайку й регіт охоронців з СС, було виведено на страту роздягненними - це незаперечно підтверджується багатьма джерелами.
Щодо конкретного місця страти інформація суперечлива: одні вказують, що це відбувалося на внутрішньому дворі табору (там зараз встановлено меморіальну дошку), інші - що в спеціальному приміщенні. Це не суть важливо, хоча вигнати приречених на смерть роздягненими на вранішній холод - це додаткове знущання…
І ще одна деталь. Певні джерела вказують, що адмірала Канаріса (і, можливо, генерала Остера теж) повісили не у звичайній петлі, а в металевій (чи то з дротів, чи то зі струн, чи то у вигляді нашийника). Такий спосіб подовжував агонію засудженого (або засуджених). Існують також відомості, що Вільгельма Канаріса було знято з петлі, приведено до тями, а після цього повішено вдруге…
Змалюю дещо конкретніше усіх шістьох загиблих:
1. Про Канаріса я писав досить докладно, тому просто додам кілька штрихів про останні години життя цієї неординарної людини. Вільгельмові Канарісу перед стратою зламали носа у жорстокому побитті (хоробрі «вертухаї» з СС доклали зусиль!). Перед загибеллю адмірал встиг передати повідомлення офіцеру датської військової розвідки Хансу Матійсену Лундінгу, що знаходився в сусідній камері (датчанин після війни дослужився до звання полковника і очолював військову розвідку Датського королівства): «Я помираю за мою країну з чистою совістю. Ви, як офіцер, зрозумієте, що я лише служив своїй Батьківщині, коли намагався протистояти Гітлеру. Зробіть що зможете для моєї дружини й дочок. Я помру вранці. Прощавайте».
2. Син пастора, підлеглий Вільгельма Канаріса і учасник Німецького Руху Опору, генерал-майор Абвера Ханс Остер, був на підозрі у Гестапо щодо допомоги євреям ще в 1943 році. Він брав дуже активну участь у спрямуванні євреїв до Швейцарії та Іспанії під виглядом агентів Абвера, надаючи їм не лише документи, але й кошти. Варто відзначити, що саме єврейські погроми «Кришталевої ночі» і стали переламним моментом у свідомості офіцера, змусивши його пристати до антигітлерівського підпілля.
3. Пастор Дитріх Бонхоффер - йому, як одному з найпослідовніших критиків расової теорії нацистів, було заборонено викладати і виступати на публіці вже в 1936 році. З 1938 року він був тісно пов'язаний з заколотниками, зокрема координував з Хансом Остером і офіцером Абвера Хансом фон Донаньї (чоловіком його сестри Крістель) діяльність з порятунку євреїв. До речі, Ханса фон Донаньї в 2003 році було визнано «Яд Вашем» Праведником Народів Світу (на диво, ані Остер, ані Бонхоффер досі не отримали цього звання). В 1941 році Бонхоффер офіційно став співробітником-агентом Абвера, що дозволило йому вільно виїжджати за кордон. Він був заарештований Гестапо у квітні 1943 року. В ув’язненні він не лише працював над записками і міркував над богословськими питаннями, але й писав вірші. Бонхоффер виявляв надзвичайну витримку та особисту мужність, вселяючи віру в інших. 8 квітня (за лічені години до загибелі) він провів останнє у своєму житті богослужіння. Статуя, що зображує пастора Дитріха Бонхоффера, сьогодні прикрашає портал Вестмінстерського абатства в пантеоні святих мучеників XX сторіччя поруч із фігурами великої княгині Єлизавети Федорівни, Мартіна Лютера Кінга й Оскара Ромеро. Його концепція: «Бути християнином не означає бути релігійним у певному сенсі, а означає насамперед бути Людиною» - і досі викликає палкі суперечки в християнському суспільстві. Він був наймолодшим з шістьох страчених - мав лише 39 років.
4. Теодор Штрюнк - працівник страхової компанії, був призваний до армії в 1937 році у званні капітана. Впродовж служби в Абвері був підлеглим Ханса Остера і його зв'язковим з німецьким опором. Після заколоту 20 липня 1944 року його було арештовано, засуджено до смерті 10 жовтня 1944 року. За два дні до страти йому виповнилося 50 років.
5. Людвіг Гере - фігура трагічна й героїчна. Капітан Абвера і учасник Німецького Опору. У березні 1944 року його було заарештовано Гестапо, але він зумів втекти і перейшов на нелегальне становище. Після 20 липня 1944 року пошуки втікача поновилися. 2 листопада Гестапо все ж вдалося знайти схованку, але перед штурмом, щоб уникнути катувань, капітан Гере спочатку застрелив дружину, а потім вистрілив у себе. Спроба самогубства закінчилася для нього важким пораненням. Життя Людвіга було врятоване лише для того, аби він міг пройти всі кола пекла і дочекатися страти.
6. Карл Зак, син пастора, учасник Німецького Руху Опору, посідав керівні посади в судовій структурі Вермахту. В разі успіху «заколоту 20 липня» мав стати міністром юстиції нової Німеччини. Ще не розкритий як учасник Німецького Опору, Карл Зак, суддя військового трибуналу, усіляко затягував і заплутував слідство у справі згаданого вище Праведника Народів Світу - Ханса фон Донаньї.
Тіла всіх шістьох страчених спалили в табірному крематорії (або на багатті неподалік від місця страти), а їхній попіл розвіяли.
Мир їхньому праху….
Нехай пам'ять про цих шляхетних і сміливих людей не зітреться з історії людства!
Інформаційне панно у музеї концтабору Флоссенбург.
Адмірал Вільгельм Канаріс.
Генерал-майор Абверу, Ханс Остер.
Пастор Дітріх Бонхоффер та його наречена.
Статуя, що зображує Дітера Бонхоффера, сьогодні прикрашає портал Вестмінстерського абатства в пантеоні святих мучеників 20-го століття.
Праведник Народів Світу, офіцер Абверу, Оскар Шіндлер.
Праведник Народів Світу, офіцер Абверу, Ханс фон Донаньї.
Теодор Штрюнк.
Капітан Абверу, Людвіг Гере.
Карл Зак, учасник німецького опору, мав стати міністром юстиції нової Німеччини.
Меморіальна дошка на честь страчених.