Опять пост про себе
Відчуття себе на своєму місці. Я ще ніколи не була настільки присутньою в теперішньому, як зараз. Найчастіше обдумувала й аналізувала свої вчинки в минулому, або ностальгувала за втраченим або просто хорошим, чи думала лише про те, куди хочу прийти. По суті у тому моменті, який реальний, мене не було. Зараз усе так, як має бути. Місто, всі мої заняття, друзі, колеги - усе так, як собі колись науявляла і хотіла. Водночас цілі не зникають, але є впевненість, що все можливо, і воно якось реалізується доволі органічно. Розумію, що це все абстрактно звучить. Але для мене, надто самокритичної, це щось нове.
Оглядаючись назад, бачу наскільки швидко змінююся і дорослішаю. Навіть не так: більше розумію себе, дістаю з глибин і стаю тією, яка є. Як стара штукатурка відпадають стереотипи, турботи про громадську думку, про "треба", категоричність, страхи. Я досі дуже жадібна на враження і емоції. Мене цікавить усе навколо і є бажання постійно вчитися. Водночас стала щирішою і справді більше люблю людей. Мені хочеться більше усміхатися і допомагати незнайомим, відстоювати якісь правди, брати на себе відповідальність і лідерство. Колись думала, що я не комунікабельна, важко схожусь з людьми, тепер мене не можна зупинити у розмовах. Мені почало подобатися, коли я в центрі уваги. Разом із тим все більше ціную свою свободу і години на самоті. Це саме те, коли приємно проводити час із собою, водити себе саму в кіно, на каву, везти у подорож. Тепер такі моменти безцінні.
Оглядаючись назад, бачу наскільки швидко змінююся і дорослішаю. Навіть не так: більше розумію себе, дістаю з глибин і стаю тією, яка є. Як стара штукатурка відпадають стереотипи, турботи про громадську думку, про "треба", категоричність, страхи. Я досі дуже жадібна на враження і емоції. Мене цікавить усе навколо і є бажання постійно вчитися. Водночас стала щирішою і справді більше люблю людей. Мені хочеться більше усміхатися і допомагати незнайомим, відстоювати якісь правди, брати на себе відповідальність і лідерство. Колись думала, що я не комунікабельна, важко схожусь з людьми, тепер мене не можна зупинити у розмовах. Мені почало подобатися, коли я в центрі уваги. Разом із тим все більше ціную свою свободу і години на самоті. Це саме те, коли приємно проводити час із собою, водити себе саму в кіно, на каву, везти у подорож. Тепер такі моменти безцінні.