Бесарабія-2011. Аккерман
Білгородська Фортеця
Вражає усім. Величиною території (близько 9 га), висотою і міццю стін (говорять товщина стін від 1,5 до 5 м, а висота 12 метрів), і звичайно ж красою. Бродили ми по фортеці майже цілий день. Навіть штурмували її стіни. Просто дуже вже хотілося полазити і доторкнутись до живої історії. Коротко історію замку можна прочитати прямо на його території, на табличці (про інет - взагалі мовчу). Рекомендую звернути окрему увагу на споруду внутрішньої цитаделі (такий собі замок у замку) та три внутрішніх двори (всього фортеця розділена на 4 двори). Кажуть, коли фортецю брали в облогу там ще довго можна було жити в безпеці.
А як красиво твердиня виглядає зовні! Погляньте яка вона надзвичайно гарна з того боку де її омиває дністрова затока...
При вході в замок можна побачити розкопки древнього міста Тіра, на якому побудована сама фортеця.
Фортеця, хоч і розташована скраю, на березі лиману, однак залишаєцця серцем міста. Адже всі вулиці розходяться віялом від неї. І якою б ви не йшли, обов’язково вийдете до кам’яних мурів завтовшки до 12 метрів. Їхня довжина вражає - два з половиною кілометри. По давніх стінах можна організовувати навіть прогулянки (не без адреналіну). Це найбільша за площею фортеця в Україні, яка до того ж збережена на 80%. Білгородська красуня - найкраще збереглась із усіх фортець та замків України, котрі мені довелось бачити (а це, пофастаюсь - досить і досить немало!).
У Білгорода-Дністровського є три козирі, які мають забезпечити йому довічну старість: славна історія, близький кордон і чорноморські курорти. Адже до моря звідси рукою махнути. І оті двісті тисяч туристів на рік - це в основному організовані екскурсійні групи з узбережжя. Одна біда, таке щастя триває лише три літні місяці. Потім у місті настає повний штиль.
І, мабуть, єдиний шанс на розквіт міста - забезпечити туриста впродовж цілого року. Як це є, наприклад, у Судаку чи Кам’янці-Подільському. А для цього про своє найдавніше місто повинна дізнатися спершу сама Україна. Фото середньовічної твердині мають прикрашати обкладинки модних часописів та шкільних підручників.
Білгородські відвідини повинні стати справою честі не тільки для нас, а й для близьких молдаван та румунів і навіть для дальніх турків та греків... Для всіх, хто причетний до його історії. А для цього кожен має знайти тут часточку себе - у грецькому ресторанчику, молдавській винарні чи турецькій лазні. До всього цього ще дуже далеко. Але повчитися є в кого: поляки нині становлять вагому частку туристів у тому ж Кам’янці. Зустрічались поляки з румунами і нам піч час прогулянки у фортеці.
Та що казати про іноземців, коли мої знайомі одесити, вперше відвідавши тутешню фортецю, робили квадратні очі. Як так?! За 80 кілометрів від нас таке диво, а ми потрапили сюди випадком, від нудьги, бо море сьогодні холодне, не пропадати ж вихідному, а тут ще й знайомих дідько приніс, тож і нам довелось з ними...
Ну та більше говорити нічого не буду, просто самі зберіться і поїдьте...
* * *