Рік тому ми разом були у Львові. Як друзі. Скоріше як однокурсники.
Тоді він мене бісив, бо неправильно реагував на мої жарти і вигадував свої, якісь злі.
Я дуже не люблю, коли не сміються з моїх жартів, ненавиджу.
Але я продовжувала «искрометничать». Говорила: давай сфотографуємось разом, щоб я показала мамі зятя.
Великодні жарти 2013-го виявилися пророчими.
Цього року все повториться, але в іншому ракурсі і з іншими нами.
З нами не як з однокурсниками, а з нами як найближчими людьми на всій землі.