Щасливий початок вересня, або І знову про Львів
Я люблю осінь, і я люблю Львів. Ну а коли ці два слова збігаються у часі, Я ЛЮБЛЮ ВЕСЬ СВІТ.
Днями я повністю пірнула у щастя, відчула душевний спокій і насолодилася гармонією. Днями я побувала у Львові…
Вересневий Львів - це, в першу чергу, Форум Видавців. Цим фестивалем я марю вже три роки (професія зобов’язує). Щастя, що в 2013-му мені випала нагода побувати на Двадцятому ювілейному Форумі Видавців.
Чим запам’ятався?
1. Людьми, що читають. Виявляється, вони є. І їх немало.
2. Жлобологією. Перформанс, що заслуговує оплесків. Така собі смішна правда.
3. Зустрічами з відомими і не дуже.
* Неперевершений Куликов. Його ми бачили на презентації Громадського радіо і дискусії «Вплив ЗМІ на суспільні процеси». Своїми вміннями розумно і стримано говорити він підкупив мою повагу.
* Наталка Соколенко. Енергійна і позитивна, вона була всюди. Наталка не тільки чудова журналістка, а й прекрасна людина!
* Лещенко+Кіпіані з презентацією «Американської саги Павла Лазаренка». До речі, Сергія Лещенка я побачила вперше. Неозброєним оком видно, як він горить своєю справою. Хочу до нього на майстер-клас.
* Ольга Вокало. Телевізійна журналістка із Запоріжжя. Завжди приємно бачити своїх за енну кількість кілометрів від дому.
* Зелені Капранови. Швидко підписували нам книгу, щоб ми не запізнились на потяг.
* Кокотюха. Я зачитуюсь його статтями на Телекритиці, тому і купила книгу «Червоний».
* Данило Яневський, що вголос позаздрив моєму хлопцеві, окинувши мене поглядом.
* Жадан: «Користувачі Вконтакті ходять на поетичні вечори і виставляють фотографії, а користувачі Facebook`у купують книжки»
І всі-всі-всі!
Місто, в яке хочеться повертатися
Мені шкода тих, хто не бував у Львові. Я сама вперше відвідала його навесні цього року. І відтоді мої думки там - серед доброзичливих україномовних людей, вузеньких спокійних вуличок і затишних кав’ярень.
Цього разу я закохалась у місто Лева ще раз. Можливо тоді, як підспівувала ввечері компанії молоді українські пісні, чи тоді, як спостерігала за маленьким хлопчиком, що відчайдушно витанцьовував на площі…
Я ще більше полюбила Львів, коли мій хлопець почав зі мною розмовляти українською (хто його знає, той точно здивується!)
І дякую Львову за Криївку. Після відвідування цього закладу я зрозуміла, що «москалька» звучить образливо і що найсмачніший глінтвейн готується тут.
І за каву дякую, за гостинність.
У свої 20-ть з хвостиком я не знаю кращого місця на Землі, я не бачила більшої краси і не чула милозвучнішої мови….
У деяких людей є правило: хоча б раз на рік побувати на морі. У мене своє правило: частіше бувати у Львові.
