Іскпедиція Криворіжжям - ГПП "Сланцеві скелі"
"There's no place like planet Home"
Jamiroquai
Кривий Ріг, як і Нью-Йорк (або Стамбул :))) ) - це місто контрастів. Ні, і не тільки в плані сусідства необґрунтованого хвалькарства і бездумного недбальства, на які нещодавно звертав увагу romorozoff у своєму нещодавному дослідженні (до речі, раджу ознайомитись). За відсутності насиченої яскраво вираженої (підкреслю ще раз: насиченої та яскраво вираженої) урбаністичної діяльності (стародавні будинки, вулиці, споруди) в місті, та за наявності величезної кількості промислових об’єктів (на базі яких можна було б розвивати індустріальний туризм) із закритими для вільного доступу територіями, Криворіжжя (як і вся Україна), все ж, може похизуватись вельми цікавою, гарною і вражаючою природою. Що, наприклад, для міста антропогенних ландшафтів - ледве, не стало нонсенсом :)))
До таких яскравих ландшафтів і відноситься Геологічна пам’ятка природи (ГПП) "Сланцеві скелі" в районі "Артем-1" - "ш.Північна". І теплої недощової неділі вересня ми вибралися в іскпедицію (с) до цього дива.
Почали її (експедицію, тобто) з ознайомленням з шанхаями маленькими вуличками позаду площі Артема, якими ми вийшли до підвісного мосту над р.Саксагань.
Трохи нижче за течією (буквально метрах в ста) р.Саксагань "пірнає" до дериваційного тунелю і потім виринає між зупинками "Вул.Філатова" і "Шахта Артем-1" утворюючи там Дзержинське водосховище. До тонелю ми не пішли, бо у нас була інша місія визначена, як першочергова. Але це не завадило мені згадати дитинство і тимчасово відчути себе мавпочкою (чи білкою, чи лемуром, чи хто там ще деревами лазить) - видертись на найближче дерево. :)))
Надалі треба було перескочити перейти, на той момент майже порожню, вул. Кільцеву (це дорога від ш.Артем-1 в напрямку ТехБази) і, знову ж таки, приватним сектором відправитись на пошуки потрібної території. По дорозі натрапили на якусь промислову будівлю (думали, що не працює, але з іншого боку будівлі сидів охоронець, і ми зрозуміли, що ВОНА споруда працює О_о)
Пошук почав затягуватись і ми намагалися вгадати напрямок руху :). Пошук ще ускладнювався тим, що серед нас була людина (географ(!)), яка знала приблизно де має знаходитись наш об’єкт, але не дуже добре пам’ятала як саме туди вийти. :)))) Географи... - вони такі... :)))
Спробували протоптаними стежками вибратись хоча б кудись. В результаті вийшли на вул. Світлогірську і натрапили на покинуту зупинку поблизу корпусів шахти Північної.
А оце все, що можна було роздивитись за рослинністю
До речі, ця територія теж охоронялась про що яскраво свідчили 4 цуці які вибігли нас відлякувати. Ми, звісно, зробили вигляд що дуже налякались і рушили далі. :)
І ось, нарешті, ми вийшли до потрібної нам території:
Тут трохи наукової заумняченості.
Прямо перед собою, трохи лівіше від центра, бачимо основні споруди шахти Артем-1
Трохи нижче, ближче до нас бачимо кілька хат (це вул.Севастопольська - якщо це комусь про щось розкаже), що виринають кутками із-за поки що зелених дерев.
Схил з правого боку фотографії - це і є безпосередньо вихід аспідових сланців на поверхню (детальніше про це далі), що утворюють собою вже колишній правий берег р.Саксагань
Так, ця поки що незорана дугоподібна ділянка землі є колишнім руслом р.Саксагань (мандра "Деконська петля") - замість якої водопропусканням займається тепер вищезгаданий дериваційний тунель.
ГПП було засновано у 1972р. ГПП "Сланцеві скали" - це 250м виходу сланців на колишньому правому березі р.Саксагань та близько 4га загальної площі.
А це моя Наталка вже видерлась на скали. Бкрхлива географічна кров вдається взнаки :)))
Вже здаля можна роздивитись, що скелі складають собою купу пластин зібраних докупи власною вагою (така форма свідчить про анізотропічність структури сланців - всі ж про це пам’ятають? :)) )
В розщелинах між пластинами поселяються не тільки чагарники і трави, а, подекуди, і дерева
Сланці у всій своїй красі:
Дуже часто в цих скелях сланці мають синьо-чорний колір. Через це вони і були названі аспідними.
Сланцеві пластини раніше використовувались як грифельні доски і як покрівельний матеріал. Звідси, як виявляється і походить назва сусіднього поселення - Покровське (від якого мало що лишилося через сусідній кар’єр)
Ця ділянка землі була колись придбана О.Полем у князя Кочубея, і він організував тут видобуток покрівельного сланцю
Через свою крихкість в поперечному напрямку схили сланцевих скель усипані уламками сланців:
Легше від цього ходити схилами, звісно, не стає )))
За хлопцем у білій футболці (якого в народі іменують Дядєю Сашою) видно заросле старе русло р.Саксагань
А тут Антон намагається мімікрувати під сланці:
Але це вдається не дуже вдало. Наталка набагато ближча за кольором:
"Еврі найт ін май дрімс ай сі ю ай філ ю"
І, як завжди, Наталка як справжній "фотоманіяк" фотографує все, що бачить:
А Антоніо тим часом вирішив відпочити (та і фотати йому не було чим - фотік лишився внизу у Дяді Саші :)) )
А ось і моя фейсяка:
Позую:
Наталка знайшла поруч ще один вихід сланців і пішла фотографувати їх... і нас на попередній купі сланців
А я тим часом сфотав отаке:
А от такі там пагорби:
А ось до нас на висоті приєднався і Дядя Саша
Це не Дядя Саша, але фотка, як на мене - нічого так. На фоні видно конструкції шахти Північна.
А тим часом з’ясувалось для чого саме Дядя Саша видерся нагору. Він піднімався не до нас...
... а до банок з життєдайною рідиною
На допомогу (чи в якості суперника) прийшов Антоніо:
Хлопці дісталися "рідини" і ми її, звісно ж, "знищили" :)) (забравши, звісно, за собою сміття :)) Сумління не спить!).
Поки ми сиділи і відпочивали у тіньку, то мали змогу ще порозглядати пейзажі, що нас "оточували":
І ще одна панорамка:
Відпочивши, рушили відвідати ще якусь скелю. Доволі швидко знайшли ще більшу ніж попередню (напевно. найбільшу тут)
Фотосесії, як це не парадоксально, тут продовжились :)))
Об’єктом фотополювання став Дядя Саша
А тепер до нього приєднався і Антон
І, звісно, позувала сама Наталка
А тут Антоніо керує діями моделі :))
А потім Антоніо сам став "моделлю" :)) (метаморфози прямо на очах О_о
А там ще десь поруч була невелика, засипана сміттям, штольня, але ми до неї не дійшли.
А ще десь ми проскочили місце, де сланці насипані просто на схилі. Ну що ж, буде привід повернутись :))
Оцим пейзажем і закінчується екскурсія до маленької але мальовничої точки міста Кривого Рогу (однієї з багатьох).
Але подорож індустріальним Кривбасом тут не спиняється.
Повертатися тією ж стежкою, якою прийшли не хотілося - ми прагнули нових вражень - пішли продовженням вулиці Світлогірської.
Це погляд назад - там лишилась шахта Північна. Як підказує Кеп - зліва є залізниця і вона прямує до Києва чи Львова.. чи П’ятихаток (куди кому потрібніше)
А ось і ця залізниця - все ще вказує на північ:
А тепер вона вказує на південь :))
Ризикнули забігти за рейки і зайти прямо в промзону, але заради того, щоб хоч одним оком глянути на кар’єр - вільного доступу у нас в місті до них нема.
Дорога нас виводила все ближче до головної прохідної ш.Артем-1. І все більше ставало промбудівель... з собачками )))
Схема шахтоуправління
наш маршрут в цю зону майже не попав :)))
Пройшли трохи центральною дорогою і нарешті потрапили до розваленого копра, повз який ледь не кожен день проїжджаємо:
На міському ДАІ звернули на нову дорогу, що веде на вул.Іллічівську (на Дзержинці).
Побачили там, що одну з раніше забутих споруд вже окупував "Метінвест" О_о. Подивилися? І досить. Бо ми пішли в інший бік - подивитись на оце:
Залишки шахти "Саксагань"
Перед даними розвалинами купа будівельного сміття
А пейзажі стали все більше нагадувати марсіанські (а що ви хотіли на багатому залізом Криворіжжі?? )
Тільки поодинокі постійно шуруючі туди сюди вантажівки нагадували про те, що це діючий об’єкт
Але варто було глянути під ноги, так одразу відчував себе марсіанином
І отут знаходиться ще один цікавий міст. Він теж був колись прокладений над р.Саксагань, але русла там вже нема, тож він просто міст (дякую Кеп :)) )
Вантажівка що тікає вдалину і стала фінальним кадром в тогоденній фотосесії, адже майже одразу після цього нас нагнали з цієї території - нам тут, типу, знаходитись не можна... Ну, ми свої справи тут зробили - так що нам вже по барабану :)))
З.І. В підготовці цього матеріалу було стирено інфу з наступних джерел:
http://www.tourdnepr.com/content/view/952/878/
http://www.arcelormittal.com.ua/index.php?id=126&p=1023
http://vkontakte.ru/album-6668736_93303003
Відповідно, рекомендую прочитати і подивитись вищенаведені джерела інформації
І пам’ятайте:
Любе бидло Криворіжці, не смітіть... Будьте порядними і ввічливими!! Ну будь-ласка :))
Jamiroquai
Кривий Ріг, як і Нью-Йорк (або Стамбул :))) ) - це місто контрастів. Ні, і не тільки в плані сусідства необґрунтованого хвалькарства і бездумного недбальства, на які нещодавно звертав увагу romorozoff у своєму нещодавному дослідженні (до речі, раджу ознайомитись). За відсутності насиченої яскраво вираженої (підкреслю ще раз: насиченої та яскраво вираженої) урбаністичної діяльності (стародавні будинки, вулиці, споруди) в місті, та за наявності величезної кількості промислових об’єктів (на базі яких можна було б розвивати індустріальний туризм) із закритими для вільного доступу територіями, Криворіжжя (як і вся Україна), все ж, може похизуватись вельми цікавою, гарною і вражаючою природою. Що, наприклад, для міста антропогенних ландшафтів - ледве, не стало нонсенсом :)))
До таких яскравих ландшафтів і відноситься Геологічна пам’ятка природи (ГПП) "Сланцеві скелі" в районі "Артем-1" - "ш.Північна". І теплої недощової неділі вересня ми вибралися в іскпедицію (с) до цього дива.
Почали її (експедицію, тобто) з ознайомленням з шанхаями маленькими вуличками позаду площі Артема, якими ми вийшли до підвісного мосту над р.Саксагань.
Трохи нижче за течією (буквально метрах в ста) р.Саксагань "пірнає" до дериваційного тунелю і потім виринає між зупинками "Вул.Філатова" і "Шахта Артем-1" утворюючи там Дзержинське водосховище. До тонелю ми не пішли, бо у нас була інша місія визначена, як першочергова. Але це не завадило мені згадати дитинство і тимчасово відчути себе мавпочкою (чи білкою, чи лемуром, чи хто там ще деревами лазить) - видертись на найближче дерево. :)))
Надалі треба було перескочити перейти, на той момент майже порожню, вул. Кільцеву (це дорога від ш.Артем-1 в напрямку ТехБази) і, знову ж таки, приватним сектором відправитись на пошуки потрібної території. По дорозі натрапили на якусь промислову будівлю (думали, що не працює, але з іншого боку будівлі сидів охоронець, і ми зрозуміли, що ВОНА споруда працює О_о)
Пошук почав затягуватись і ми намагалися вгадати напрямок руху :). Пошук ще ускладнювався тим, що серед нас була людина (географ(!)), яка знала приблизно де має знаходитись наш об’єкт, але не дуже добре пам’ятала як саме туди вийти. :)))) Географи... - вони такі... :)))
Спробували протоптаними стежками вибратись хоча б кудись. В результаті вийшли на вул. Світлогірську і натрапили на покинуту зупинку поблизу корпусів шахти Північної.
А оце все, що можна було роздивитись за рослинністю
До речі, ця територія теж охоронялась про що яскраво свідчили 4 цуці які вибігли нас відлякувати. Ми, звісно, зробили вигляд що дуже налякались і рушили далі. :)
І ось, нарешті, ми вийшли до потрібної нам території:
Тут трохи наукової заумняченості.
Прямо перед собою, трохи лівіше від центра, бачимо основні споруди шахти Артем-1
Трохи нижче, ближче до нас бачимо кілька хат (це вул.Севастопольська - якщо це комусь про щось розкаже), що виринають кутками із-за поки що зелених дерев.
Схил з правого боку фотографії - це і є безпосередньо вихід аспідових сланців на поверхню (детальніше про це далі), що утворюють собою вже колишній правий берег р.Саксагань
Так, ця поки що незорана дугоподібна ділянка землі є колишнім руслом р.Саксагань (мандра "Деконська петля") - замість якої водопропусканням займається тепер вищезгаданий дериваційний тунель.
ГПП було засновано у 1972р. ГПП "Сланцеві скали" - це 250м виходу сланців на колишньому правому березі р.Саксагань та близько 4га загальної площі.
А це моя Наталка вже видерлась на скали. Бкрхлива географічна кров вдається взнаки :)))
Вже здаля можна роздивитись, що скелі складають собою купу пластин зібраних докупи власною вагою (така форма свідчить про анізотропічність структури сланців - всі ж про це пам’ятають? :)) )
В розщелинах між пластинами поселяються не тільки чагарники і трави, а, подекуди, і дерева
Сланці у всій своїй красі:
Дуже часто в цих скелях сланці мають синьо-чорний колір. Через це вони і були названі аспідними.
Сланцеві пластини раніше використовувались як грифельні доски і як покрівельний матеріал. Звідси, як виявляється і походить назва сусіднього поселення - Покровське (від якого мало що лишилося через сусідній кар’єр)
Ця ділянка землі була колись придбана О.Полем у князя Кочубея, і він організував тут видобуток покрівельного сланцю
Через свою крихкість в поперечному напрямку схили сланцевих скель усипані уламками сланців:
Легше від цього ходити схилами, звісно, не стає )))
За хлопцем у білій футболці (якого в народі іменують Дядєю Сашою) видно заросле старе русло р.Саксагань
А тут Антон намагається мімікрувати під сланці:
Але це вдається не дуже вдало. Наталка набагато ближча за кольором:
"Еврі найт ін май дрімс ай сі ю ай філ ю"
І, як завжди, Наталка як справжній "фотоманіяк" фотографує все, що бачить:
А Антоніо тим часом вирішив відпочити (та і фотати йому не було чим - фотік лишився внизу у Дяді Саші :)) )
А ось і моя фейсяка:
Позую:
Наталка знайшла поруч ще один вихід сланців і пішла фотографувати їх... і нас на попередній купі сланців
А я тим часом сфотав отаке:
А от такі там пагорби:
А ось до нас на висоті приєднався і Дядя Саша
Це не Дядя Саша, але фотка, як на мене - нічого так. На фоні видно конструкції шахти Північна.
А тим часом з’ясувалось для чого саме Дядя Саша видерся нагору. Він піднімався не до нас...
... а до банок з життєдайною рідиною
На допомогу (чи в якості суперника) прийшов Антоніо:
Хлопці дісталися "рідини" і ми її, звісно ж, "знищили" :)) (забравши, звісно, за собою сміття :)) Сумління не спить!).
Поки ми сиділи і відпочивали у тіньку, то мали змогу ще порозглядати пейзажі, що нас "оточували":
І ще одна панорамка:
Відпочивши, рушили відвідати ще якусь скелю. Доволі швидко знайшли ще більшу ніж попередню (напевно. найбільшу тут)
Фотосесії, як це не парадоксально, тут продовжились :)))
Об’єктом фотополювання став Дядя Саша
А тепер до нього приєднався і Антон
І, звісно, позувала сама Наталка
А тут Антоніо керує діями моделі :))
А потім Антоніо сам став "моделлю" :)) (метаморфози прямо на очах О_о
А там ще десь поруч була невелика, засипана сміттям, штольня, але ми до неї не дійшли.
А ще десь ми проскочили місце, де сланці насипані просто на схилі. Ну що ж, буде привід повернутись :))
Оцим пейзажем і закінчується екскурсія до маленької але мальовничої точки міста Кривого Рогу (однієї з багатьох).
Але подорож індустріальним Кривбасом тут не спиняється.
Повертатися тією ж стежкою, якою прийшли не хотілося - ми прагнули нових вражень - пішли продовженням вулиці Світлогірської.
Це погляд назад - там лишилась шахта Північна. Як підказує Кеп - зліва є залізниця і вона прямує до Києва чи Львова.. чи П’ятихаток (куди кому потрібніше)
А ось і ця залізниця - все ще вказує на північ:
А тепер вона вказує на південь :))
Ризикнули забігти за рейки і зайти прямо в промзону, але заради того, щоб хоч одним оком глянути на кар’єр - вільного доступу у нас в місті до них нема.
Дорога нас виводила все ближче до головної прохідної ш.Артем-1. І все більше ставало промбудівель... з собачками )))
Схема шахтоуправління
наш маршрут в цю зону майже не попав :)))
Пройшли трохи центральною дорогою і нарешті потрапили до розваленого копра, повз який ледь не кожен день проїжджаємо:
На міському ДАІ звернули на нову дорогу, що веде на вул.Іллічівську (на Дзержинці).
Побачили там, що одну з раніше забутих споруд вже окупував "Метінвест" О_о. Подивилися? І досить. Бо ми пішли в інший бік - подивитись на оце:
Залишки шахти "Саксагань"
Перед даними розвалинами купа будівельного сміття
А пейзажі стали все більше нагадувати марсіанські (а що ви хотіли на багатому залізом Криворіжжі?? )
Тільки поодинокі постійно шуруючі туди сюди вантажівки нагадували про те, що це діючий об’єкт
Але варто було глянути під ноги, так одразу відчував себе марсіанином
І отут знаходиться ще один цікавий міст. Він теж був колись прокладений над р.Саксагань, але русла там вже нема, тож він просто міст (дякую Кеп :)) )
Вантажівка що тікає вдалину і стала фінальним кадром в тогоденній фотосесії, адже майже одразу після цього нас нагнали з цієї території - нам тут, типу, знаходитись не можна... Ну, ми свої справи тут зробили - так що нам вже по барабану :)))
З.І. В підготовці цього матеріалу було стирено інфу з наступних джерел:
http://www.tourdnepr.com/content/view/952/878/
http://www.arcelormittal.com.ua/index.php?id=126&p=1023
http://vkontakte.ru/album-6668736_93303003
Відповідно, рекомендую прочитати і подивитись вищенаведені джерела інформації
І пам’ятайте:
Любе бидло Криворіжці, не смітіть... Будьте порядними і ввічливими!! Ну будь-ласка :))