Гомель. Палац Паскевичів
Найкрасивіший палац, який я бачив за своє життя.
Його володарем спершу були москалі Румянцеви, а потім українці Паскевичі. Офіційно палац називається Румянцевих-Паскевичів. Пам'ятник Румянцеву стоїть перед палацом. Хоча, як на мене, правомірніше палац називати лише Паскевичів. В цьому питанні, як на мене, білоруси, проявили елементарну невдячність і "колєнопрєклонєніє" перед "старшим братом".
Як стверджує Вікіпедія, за часів, коли Гомель належав Румянцевим, він навіть не був повітовим центром. "Князі" самі добилися цього, бажаючи мати "приватне місто". Москалі Румянцеви догосподарювалися до того, що "По причине безденежья С. П. Румянцев в 1827 году заложил Гомель в государственную казну Империи за 401,1 тыс. рублей, а в 1834 году не имея возможности погасить долг, продал имение казне. Дворцовую часть города приобрёл у него князь И. Ф. Паскевич-Эриванский, которому Николай I в 1838 году подарил оставшуюся часть города". Список "досягнень" Румянцевих (а їх було троє) за час їх володіння Гомелем вкрай бідний.Що робить наступний власник міста, українець Іван Паскевич? Він піднімає економіку міста.
"При И. Ф. Паскевиче были открыты стекольная мануфактура, сахарный завод (1832), сально-свечной завод (1840), круподёрка (1853), несколько канатно-верёвочных и лесопильных предприятий, церковно-приходское одноклассное училище (в Новой Белице, 1835) народное училище (1841). ""И. Ф. Паскевич основал вокруг дворца парк, ставший уникальным природным объектом (ныне Гомельский дворцово-парковый ансамбль), театр".
Через місто будують телеграфні, залізничні лінії. Паскевич добивається переносу повітового центра назад у Гомель. Саме місто перебудовується, споруджуються мости та інші споруди"После смерти И. Ф. Паскевича в 1856 году имение перешло к его сыну С. И. Паскевичу. При нём основаны 3 чугунолитейных предприятия, 2 кирпичных завода, спичечная фабрика «Везувий», начало развиваться газовое освещение улиц (1873) и моститься мостовые (с 1879)".
Порівняти заслуги Паскевичів і Румянцевих можна дуже легко. В 1775 Катерина ІІ дарує Румянцеву Гомель «для увеселения». Населення тоді становило 5 тисяч осіб. В 1854-му, вже за Івана Паскевича населення Гомеля - 10 тисяч мешканців. За 80 років населення збільшилося лише вдвічі.В 1913 році населення Гомеля становило 104 з половиною тисячі мешканців. За неповних 60 років населення збільшилося більше, ніж у 10 разів.
Саме українцям Паскевичам має білоруський Гомель завдячувати насамперед своєю потужністю, а не москалям Румянцевим.
Вигляд з парадного входу
Вигляд з парадного входу
Пам'ятник Румянцеву
Його володарем спершу були москалі Румянцеви, а потім українці Паскевичі. Офіційно палац називається Румянцевих-Паскевичів. Пам'ятник Румянцеву стоїть перед палацом. Хоча, як на мене, правомірніше палац називати лише Паскевичів. В цьому питанні, як на мене, білоруси, проявили елементарну невдячність і "колєнопрєклонєніє" перед "старшим братом".
Як стверджує Вікіпедія, за часів, коли Гомель належав Румянцевим, він навіть не був повітовим центром. "Князі" самі добилися цього, бажаючи мати "приватне місто". Москалі Румянцеви догосподарювалися до того, що "По причине безденежья С. П. Румянцев в 1827 году заложил Гомель в государственную казну Империи за 401,1 тыс. рублей, а в 1834 году не имея возможности погасить долг, продал имение казне. Дворцовую часть города приобрёл у него князь И. Ф. Паскевич-Эриванский, которому Николай I в 1838 году подарил оставшуюся часть города". Список "досягнень" Румянцевих (а їх було троє) за час їх володіння Гомелем вкрай бідний.Що робить наступний власник міста, українець Іван Паскевич? Він піднімає економіку міста.
"При И. Ф. Паскевиче были открыты стекольная мануфактура, сахарный завод (1832), сально-свечной завод (1840), круподёрка (1853), несколько канатно-верёвочных и лесопильных предприятий, церковно-приходское одноклассное училище (в Новой Белице, 1835) народное училище (1841). ""И. Ф. Паскевич основал вокруг дворца парк, ставший уникальным природным объектом (ныне Гомельский дворцово-парковый ансамбль), театр".
Через місто будують телеграфні, залізничні лінії. Паскевич добивається переносу повітового центра назад у Гомель. Саме місто перебудовується, споруджуються мости та інші споруди"После смерти И. Ф. Паскевича в 1856 году имение перешло к его сыну С. И. Паскевичу. При нём основаны 3 чугунолитейных предприятия, 2 кирпичных завода, спичечная фабрика «Везувий», начало развиваться газовое освещение улиц (1873) и моститься мостовые (с 1879)".
Порівняти заслуги Паскевичів і Румянцевих можна дуже легко. В 1775 Катерина ІІ дарує Румянцеву Гомель «для увеселения». Населення тоді становило 5 тисяч осіб. В 1854-му, вже за Івана Паскевича населення Гомеля - 10 тисяч мешканців. За 80 років населення збільшилося лише вдвічі.В 1913 році населення Гомеля становило 104 з половиною тисячі мешканців. За неповних 60 років населення збільшилося більше, ніж у 10 разів.
Саме українцям Паскевичам має білоруський Гомель завдячувати насамперед своєю потужністю, а не москалям Румянцевим.
Вигляд з парадного входу
Вигляд з парадного входу
Пам'ятник Румянцеву