Прогрес
Коли живеш монотонним повсякденним життям, іноді здається, що все навколо непорушно застигло. Але щось завжди нагадає, що це не так, що світ постійно змінюється. Особливо його рукотворна частина. І чим далі, тим швидше. Тому що прогрес.
Дрова - вугілля - нафта - атом...
Лампи - транзистори - друковані схеми - чіпи...
Телеграф - радіо - телебачення - інтернет...
Камінь - спис - ядро - снаряд - ракета... (ласт, бат нот зе ліст, до речі)
Щось, що для нас є звичним і буденним, було для наших батьків дивовижою, до якої треба було призвичаюватися (взяти хоча б теж телебачення). І дзеркальна ситуація тільки навпаки буде у нас з нашими дітьми.
Часто-густо, щоб встигнути за прогресом треба “перестрибувати сходинки”. Я, наприклад, ніколи не мав відеомагнітофона. Спочатку не мав потреби. Потім не мав змоги. А коли кінець-кінцем змогся, то купив вже DVD-програвач. Більшість моїх однокласників слухали музику з бобін (як зараз пам’ятаю ті Маяки та Юпітери). А от коли мені нарешті купили магнітофон, то вже був касетник. Потім бобіни зникли, як ті динозаври. Касети поступилися місцем лазерним дискам. Зараз я вже кілька років хочу плеєр. Але ніяк не куплю. Бо спочатку чекав, коли модель, яку я хотів трохи подешевшає. Потім чекав на іншу, але яка б вже читала MP-3. Потім роздумував над перевагами плеєра з вбудованою пам’яттю над дисковим. Але якщо 256 чи 512 Mb було замало, то коли нарешті з’явилися відносно недорогі гігабайтові плеєри, майже одночасно з ними з’явилися й інші, з жорсткими дискаи і пам’яттю на порядок ємнішою...
Про мобільні телефони, та комп’ютери я вже мовчу. Хоча ні. Якось читав в новинах про Піонерів з Вояджерами. І порівняв технічні характеристики їхнього бортового устаткування з своїм стареньким, кілька разів апгрейдженим домашнім комп’ютером. Так навіть, коли я його купляв шість років тому, він був набагато крутішим за ті НАСАвські машинки. Саме в такі моменти розумієш, що час не пливе, не біжить - він летить! Або коли серед старих речей наштовхнешся на старі платівки, які вже нема на чому слухати. Або коли підеш до колеги з файлом на дискеті, а в нього нема дисководу для флопі, бо комп’ютер (а частіше - ноутбук) занадто новий (егеж, і в мене таке теж бувало :)). А були ж колись платівки ще грамофонні, або ж флопі не на три, а на п’ять дюймів...
Темпора мутантур, що поробиш. На добре, чи на погане - вже інше питання, але все одно треба змінюватися разом з часами. Адаптуватися до нового. Щоб залишатися на гребені, а не захлинутися цією хвилею змін. Гадаю, моєму поколінню це робити одночасно і легше, й важче. Бо бачили перелам епох. Зміну політичнї системи. Зникнення однієї країни, та народження іншої. До “нормальних” новинок поточного прогресу додалася купа тих, які накопичувалися-накопичувалися за “залізною завісою”, а потім разом виплеснулися на нас, коли вона зникла. Спробуйте уявити життя без снікерсів та тетрапаків, памперсів та жіночих прокладок, супермаркетів та нормального зв’язку...
Одним словом, в цікаві часи живемо. Тож давайте насолоджуватися ними, що б там не казали китайці.
Дрова - вугілля - нафта - атом...
Лампи - транзистори - друковані схеми - чіпи...
Телеграф - радіо - телебачення - інтернет...
Камінь - спис - ядро - снаряд - ракета... (ласт, бат нот зе ліст, до речі)
Щось, що для нас є звичним і буденним, було для наших батьків дивовижою, до якої треба було призвичаюватися (взяти хоча б теж телебачення). І дзеркальна ситуація тільки навпаки буде у нас з нашими дітьми.
Часто-густо, щоб встигнути за прогресом треба “перестрибувати сходинки”. Я, наприклад, ніколи не мав відеомагнітофона. Спочатку не мав потреби. Потім не мав змоги. А коли кінець-кінцем змогся, то купив вже DVD-програвач. Більшість моїх однокласників слухали музику з бобін (як зараз пам’ятаю ті Маяки та Юпітери). А от коли мені нарешті купили магнітофон, то вже був касетник. Потім бобіни зникли, як ті динозаври. Касети поступилися місцем лазерним дискам. Зараз я вже кілька років хочу плеєр. Але ніяк не куплю. Бо спочатку чекав, коли модель, яку я хотів трохи подешевшає. Потім чекав на іншу, але яка б вже читала MP-3. Потім роздумував над перевагами плеєра з вбудованою пам’яттю над дисковим. Але якщо 256 чи 512 Mb було замало, то коли нарешті з’явилися відносно недорогі гігабайтові плеєри, майже одночасно з ними з’явилися й інші, з жорсткими дискаи і пам’яттю на порядок ємнішою...
Про мобільні телефони, та комп’ютери я вже мовчу. Хоча ні. Якось читав в новинах про Піонерів з Вояджерами. І порівняв технічні характеристики їхнього бортового устаткування з своїм стареньким, кілька разів апгрейдженим домашнім комп’ютером. Так навіть, коли я його купляв шість років тому, він був набагато крутішим за ті НАСАвські машинки. Саме в такі моменти розумієш, що час не пливе, не біжить - він летить! Або коли серед старих речей наштовхнешся на старі платівки, які вже нема на чому слухати. Або коли підеш до колеги з файлом на дискеті, а в нього нема дисководу для флопі, бо комп’ютер (а частіше - ноутбук) занадто новий (егеж, і в мене таке теж бувало :)). А були ж колись платівки ще грамофонні, або ж флопі не на три, а на п’ять дюймів...
Темпора мутантур, що поробиш. На добре, чи на погане - вже інше питання, але все одно треба змінюватися разом з часами. Адаптуватися до нового. Щоб залишатися на гребені, а не захлинутися цією хвилею змін. Гадаю, моєму поколінню це робити одночасно і легше, й важче. Бо бачили перелам епох. Зміну політичнї системи. Зникнення однієї країни, та народження іншої. До “нормальних” новинок поточного прогресу додалася купа тих, які накопичувалися-накопичувалися за “залізною завісою”, а потім разом виплеснулися на нас, коли вона зникла. Спробуйте уявити життя без снікерсів та тетрапаків, памперсів та жіночих прокладок, супермаркетів та нормального зв’язку...
Одним словом, в цікаві часи живемо. Тож давайте насолоджуватися ними, що б там не казали китайці.