Cтупені володіння мовами / Language levels
Скільки я вивчав мови, мене чомусь дратували дві речі. По-перше, прохання сказати "щось" англійською/французькою. А по-друге, питання, чи володію я їноземною мовою "досконало".
А ще мене потішали усілякі градації ступенів володіння мовою: трохи / непогано / добре / дуже добре / досконало. Що цікаво, якщо людина дійсно ретельно вивчала мову, то вона завжди розуміє обмеженність своїх знаннь і ніколи не оцінюватиме свій рівень по-максимуму. Класичне ж "читаю та перекладаю зі словником" з радянських анкет лишає такий простір для інтерпретацій!..
Сам же я вважаю, що рівень володіння мовою можна визначитися приблизно таким чином:
0. Людина зовсім не знайома з мовою, і сприймає її як якусь тарабарщину (пам'ятаєте про "варварів"?).
1. Людина не знає мови, але може ідентифікувати її на слух, чи в письмовій формі. Іноді може знати кілька (кільканадцять) слів чи виразів.
2. Людина починає вивчати чужу мову. Може оперувати обмеженим (часто дуже обмеженим) набором лексем в обмеженій кількості ситуацій.
3. Людина вивчає чужу мову. Вона більш-менш розуміє написане та сказане, але ще має проблеми у висловлюванні власних думок іноземною мовою.
4. Людина може спілкуватися з іншими чужою мовою. Більш, чи менш успішно, залежно від теми та способу спілкування. Людина вже не перекладає подумки з рідної на іноземну, чи з іноземної на рідну. Іноземні слова ідентифікуються безпосередньо з думками чи поняттями, а не з їх еквівалентами рідною мовою.
5. Людина починає "відчувати" чужу мову, розрізняти регіональні та функціональні лексичні, фонетичні та граматичні особливості: різні регістри мовлення, акцент(и), гру слів, etc...
6. Людина володіє чужою мовою, як власною. "Досконало". Вона може свідомо відхилятися від норми мовлення. І це не буде помилкою, а лише стилістичним прийомом. Твоя моя розуміти?
As I was learning languages, I was always getting irritated by two things. First, by requests to say “something” in English / in French. And second, by the question whether I master a foreign language "perfectly".
In addition I was very amused by different scales for language levels: a little / not bad / rather well / very well / perfectly. What is interesting, if one learns a language really thoroughly, he (she) always understand the limits to his (her) knowledge, and will never evaluate it at the maximum. And the classical "I read and translate using the dictionary" from old soviet questionnaires leaves such a margin for interpretation!..
Well, as for me, I think the one's language level can be evaluated further to a following scale:
0. One is totally unfamiliar with the language and perceiveі it as some abracadabra (do you remember about "the barbarians"?).
1. One doesn't know the language, but can identify it in oral or written form. Sometimes can possess some (or some dozens) of words or expressions in this language.
2. One begins to learn the foreign language. Can use a limited (often very limited) set of lexemes in limited number of situations.
3. One learns the foreign language. Can more or less understand the written or said statements, but has problems to express his (her) ideas in the foreign language.
4. One can communicate in the foreign language with others. With more or less of success depending to the topic and the mode of communication. One does no more translate mentally from the native language to the foreign one or vice versa. Foreign words are identified directly to notions and not to their equivalents in the native language.
5. One starts to "feel" the foreign language, distinguish regional and functional lexical, phonetic and grammatical peculiarities: different registers of speech, accent(s), play on words, etc…
6. One masters the foreign language as good as the native one. "Perfectly". One can wittingly deviate from language norms. And it is not an error but just a stylistic technique. Me say, you understand. Yes?
А ще мене потішали усілякі градації ступенів володіння мовою: трохи / непогано / добре / дуже добре / досконало. Що цікаво, якщо людина дійсно ретельно вивчала мову, то вона завжди розуміє обмеженність своїх знаннь і ніколи не оцінюватиме свій рівень по-максимуму. Класичне ж "читаю та перекладаю зі словником" з радянських анкет лишає такий простір для інтерпретацій!..
Сам же я вважаю, що рівень володіння мовою можна визначитися приблизно таким чином:
0. Людина зовсім не знайома з мовою, і сприймає її як якусь тарабарщину (пам'ятаєте про "варварів"?).
1. Людина не знає мови, але може ідентифікувати її на слух, чи в письмовій формі. Іноді може знати кілька (кільканадцять) слів чи виразів.
2. Людина починає вивчати чужу мову. Може оперувати обмеженим (часто дуже обмеженим) набором лексем в обмеженій кількості ситуацій.
3. Людина вивчає чужу мову. Вона більш-менш розуміє написане та сказане, але ще має проблеми у висловлюванні власних думок іноземною мовою.
4. Людина може спілкуватися з іншими чужою мовою. Більш, чи менш успішно, залежно від теми та способу спілкування. Людина вже не перекладає подумки з рідної на іноземну, чи з іноземної на рідну. Іноземні слова ідентифікуються безпосередньо з думками чи поняттями, а не з їх еквівалентами рідною мовою.
5. Людина починає "відчувати" чужу мову, розрізняти регіональні та функціональні лексичні, фонетичні та граматичні особливості: різні регістри мовлення, акцент(и), гру слів, etc...
6. Людина володіє чужою мовою, як власною. "Досконало". Вона може свідомо відхилятися від норми мовлення. І це не буде помилкою, а лише стилістичним прийомом. Твоя моя розуміти?
As I was learning languages, I was always getting irritated by two things. First, by requests to say “something” in English / in French. And second, by the question whether I master a foreign language "perfectly".
In addition I was very amused by different scales for language levels: a little / not bad / rather well / very well / perfectly. What is interesting, if one learns a language really thoroughly, he (she) always understand the limits to his (her) knowledge, and will never evaluate it at the maximum. And the classical "I read and translate using the dictionary" from old soviet questionnaires leaves such a margin for interpretation!..
Well, as for me, I think the one's language level can be evaluated further to a following scale:
0. One is totally unfamiliar with the language and perceiveі it as some abracadabra (do you remember about "the barbarians"?).
1. One doesn't know the language, but can identify it in oral or written form. Sometimes can possess some (or some dozens) of words or expressions in this language.
2. One begins to learn the foreign language. Can use a limited (often very limited) set of lexemes in limited number of situations.
3. One learns the foreign language. Can more or less understand the written or said statements, but has problems to express his (her) ideas in the foreign language.
4. One can communicate in the foreign language with others. With more or less of success depending to the topic and the mode of communication. One does no more translate mentally from the native language to the foreign one or vice versa. Foreign words are identified directly to notions and not to their equivalents in the native language.
5. One starts to "feel" the foreign language, distinguish regional and functional lexical, phonetic and grammatical peculiarities: different registers of speech, accent(s), play on words, etc…
6. One masters the foreign language as good as the native one. "Perfectly". One can wittingly deviate from language norms. And it is not an error but just a stylistic technique. Me say, you understand. Yes?