Зворотній бік годування за вимогою
На тему http://ja-mamusia.livejournal.com/654017.html?view=7893185#t7893185
Спеціально не пишу до спільноти, бо знаю, що там мене закидають камінням (що, власне, вже й почали робити...)
Про лактацію вже сказано й написано так багато, що мабуть, на маму, котра не годує дитину груддю, або рано (неканонічно) покинула, дивляться як на неписьменну. І я раніше так дивилася.
Тепер, коли вже скоро відлучиться моя молодша, я стала лояльніше до цього всього ставитися. Адже добре давати прості поради: "Спочатку хай дитинка відмовиться від вранішнього годування, якщо воно є, потім від денного, вечірнього, а потім і від нічних годувань. Усе має відбуватися поступово, аби в дитинки не сталося стресу". Теорія - просто супер. А що, коли дитинка чхати хотіла на всі ваші теорії, і хай навіть мама буде у скафандрі, а цицю ми добудемо, ми ж уперті! (Іноді так бісить, що про початок лактації і як усе налагодити, є купа літератури, сайтів і т.п., а про її згортання - кілька сухих рядків, явно вигаданих тими, хто й зеленого поняття не мають про те, що робити, коли дитина істерить з приводу циці і не ведеться на жодні, ЖОДНІ! забавки і відволікання)
Звичайно ж, лишати дитину на кілька днів заради відлучення - це дуже непедагогічно. Але що робити, коли це вже стає просто поганою звичкою? Коли дитина наїдається від пуза, наприклад, увечері (а те, що наїдається, це точно, бо какати може й тричі на день), а потім через годину вимагає, бо їй щось там приснилося абощо? А потім ще через півгодини, а потім іще...? І це дитина, котра вже їсть усе, і їсть нормальними порціями, і гарно говорить, і взагалі восени йтиме у садок, бо вже має 2 р . і 2 місяці.
(З денним сном узагалі жопа. Може спати 2 чи 3 години, але мама має бути поряд як сторож. Мені максимум що можу зробити в цей час - щось пригребти\поскладати речі, чи попити чаю. Бо через 20-30-40 хв після засинання - гвалт. Кілька разів я спробувала умовити, щоб заснула так. Реве, вимагає аж до істерики, а тоді взагалі не може заснути... денному сну капець!)
Увечері - все майже те саме: після засинання ще близько півгодини смокче так, що не відірвеш, потім я вилізаю зі спальні як привид, щоб перемовитися словом з чоловіком...дуже екстремальне особисте життя, жодних варіантів покупатися, коли вона спить (бо може погукати будь-коли, і вистрибуєш намилена); жодної довготривалої чи брудної роботи типу почистити взуття, помити унітаз, підлогу чи хоча б овочі - адже не прибіжиш до дитини з немитими руками, а вона в цей час волає... В результаті все є як є... могло би бути чистіше в хаті, але вже що ж... До речі, Маруся в цьому плані була більш дисциплінована - коли засинала на ніч, гукала до циці через 2,5-3 год, не раніше (я могла чимало що тоді зробити у цей час). Я б могла навіть виходити в магазин, але ніколи не робила цього, бо ж стрьомно!
Словом, нема дурних відмовлятися від того, що звичне, тепле, смачне-солодке. А ви кажете - пояснюйте, відволікайте...От вам і мінуси годування за вимогою у більш старшому віці - дитина висить на мамі замість того, що зайнятись чимось цікавим, чогось навчитись і т.і (це коли вдень).
На мою думку, не витримує жодної критики теорія щодо того, ніби уві сні дитина переживає ("изживает") стрес, виходить з нього, і саме тому прикладається, бо коло мами легше. Я перевіряла вже точно більше 10 разів - був у Ганнусі вдень стрес чи ні, все добре чи десь там не дуже, плакала чи ні, веселилася чи ні - прикладається так самісінько часто, незважаючи ні на що!
Тому чекаємо весни, а там... бабуся вже має такий досвід з Марусею... А через тиждень я побачу цілком трансформовану дитину. Ну що ж. Таке життя, врешті-решт.
Як це не сумно, але навіть мама навіть власну дитину може піддавати стресу. Якщо ця дитина занадто застрягла у своєму аж занадто ранньому дитинстві.
Спеціально не пишу до спільноти, бо знаю, що там мене закидають камінням (що, власне, вже й почали робити...)
Про лактацію вже сказано й написано так багато, що мабуть, на маму, котра не годує дитину груддю, або рано (неканонічно) покинула, дивляться як на неписьменну. І я раніше так дивилася.
Тепер, коли вже скоро відлучиться моя молодша, я стала лояльніше до цього всього ставитися. Адже добре давати прості поради: "Спочатку хай дитинка відмовиться від вранішнього годування, якщо воно є, потім від денного, вечірнього, а потім і від нічних годувань. Усе має відбуватися поступово, аби в дитинки не сталося стресу". Теорія - просто супер. А що, коли дитинка чхати хотіла на всі ваші теорії, і хай навіть мама буде у скафандрі, а цицю ми добудемо, ми ж уперті! (Іноді так бісить, що про початок лактації і як усе налагодити, є купа літератури, сайтів і т.п., а про її згортання - кілька сухих рядків, явно вигаданих тими, хто й зеленого поняття не мають про те, що робити, коли дитина істерить з приводу циці і не ведеться на жодні, ЖОДНІ! забавки і відволікання)
Звичайно ж, лишати дитину на кілька днів заради відлучення - це дуже непедагогічно. Але що робити, коли це вже стає просто поганою звичкою? Коли дитина наїдається від пуза, наприклад, увечері (а те, що наїдається, це точно, бо какати може й тричі на день), а потім через годину вимагає, бо їй щось там приснилося абощо? А потім ще через півгодини, а потім іще...? І це дитина, котра вже їсть усе, і їсть нормальними порціями, і гарно говорить, і взагалі восени йтиме у садок, бо вже має 2 р . і 2 місяці.
(З денним сном узагалі жопа. Може спати 2 чи 3 години, але мама має бути поряд як сторож. Мені максимум що можу зробити в цей час - щось пригребти\поскладати речі, чи попити чаю. Бо через 20-30-40 хв після засинання - гвалт. Кілька разів я спробувала умовити, щоб заснула так. Реве, вимагає аж до істерики, а тоді взагалі не може заснути... денному сну капець!)
Увечері - все майже те саме: після засинання ще близько півгодини смокче так, що не відірвеш, потім я вилізаю зі спальні як привид, щоб перемовитися словом з чоловіком...дуже екстремальне особисте життя, жодних варіантів покупатися, коли вона спить (бо може погукати будь-коли, і вистрибуєш намилена); жодної довготривалої чи брудної роботи типу почистити взуття, помити унітаз, підлогу чи хоча б овочі - адже не прибіжиш до дитини з немитими руками, а вона в цей час волає... В результаті все є як є... могло би бути чистіше в хаті, але вже що ж... До речі, Маруся в цьому плані була більш дисциплінована - коли засинала на ніч, гукала до циці через 2,5-3 год, не раніше (я могла чимало що тоді зробити у цей час). Я б могла навіть виходити в магазин, але ніколи не робила цього, бо ж стрьомно!
Словом, нема дурних відмовлятися від того, що звичне, тепле, смачне-солодке. А ви кажете - пояснюйте, відволікайте...От вам і мінуси годування за вимогою у більш старшому віці - дитина висить на мамі замість того, що зайнятись чимось цікавим, чогось навчитись і т.і (це коли вдень).
На мою думку, не витримує жодної критики теорія щодо того, ніби уві сні дитина переживає ("изживает") стрес, виходить з нього, і саме тому прикладається, бо коло мами легше. Я перевіряла вже точно більше 10 разів - був у Ганнусі вдень стрес чи ні, все добре чи десь там не дуже, плакала чи ні, веселилася чи ні - прикладається так самісінько часто, незважаючи ні на що!
Тому чекаємо весни, а там... бабуся вже має такий досвід з Марусею... А через тиждень я побачу цілком трансформовану дитину. Ну що ж. Таке життя, врешті-решт.
Як це не сумно, але навіть мама навіть власну дитину може піддавати стресу. Якщо ця дитина занадто застрягла у своєму аж занадто ранньому дитинстві.