Моя історія з переломами: Частина 1
Пройшло вже 2 тижні як я отримав перелом ключиці і виявилось, що це не все що було зламано в мені. Також я отримав відкритий перелом свого світогляду і події які це супроводжували надихнули мене написати декілька публікацій. В цьому пості я розповім саме про перелом ключиці, а в наступному про світогляд та історію боротьби за Київський велотрек з багатьма подробицями. Вам взагалі цікаво? :)
Тренуючись у вівторок 23 березня я мав необережність впасти на одному з елементів траси майбутньої гонки Лисогір. Та так що покришку зірвало з обода та в колесо набився ґрунт. Мені пощастило зустріти Андрія та Максима, які тренувалися на мініДХ і вони дали мені нормального насоса. Колесо я полагодив і обмінявшись телефонами рушив далі. Треба було ще 3 години тренуватись тож я зрадив своєму принципу "впав на тренуванні - їдь додому" і вирішив зробити ще пару кіл. Але чомусь поїхав не вгору а вниз, на швидкості 5 км\год. Ось проїжджаю одну кочку, іншу, а на останній я лечу через переднє колесо. Виявляється цього року хлопці вже перебудували трасу і тепер кочка виросла на півметра. Швидкість мала, летів я прямо на голову і плече тому можна було очікувати травму. Підбігли Максим з Андрієм, я посидів 5 хвилин і вирішив встати. Аж подих перехопило. Шок ще не минув, біль почала приходити згодом. Вирішили везти мене до травм-пункту. Приїхавши до 12 лікарні ми пішли до травматолога. Лікар подивився і помацав ключицю - болю не було. Направив на рентген плечового суглобу, я до останнього сподівався що це не перелом. Але дякувати фахівцям, я купив великий знімок на який потрапила і ключиця. Діагноз - перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням.
Гроші за страхування та за членство у Федерації велоспорту Києва я сплатив одним із перших ще 27 лютого. Познайомився з Олегом Коломійцем, який завчасно попередив мене, що саме він займався питаннями пов'язаними зі страхуванням спортсменів федерації. Тому перший дзвінок я зробив саме йому. Результат мене засмутив - федерація не підписала до цих пір договір зі страховою. Я попросив спробувати владнати мій випадок. Але згодом отримав відповідь, що ніякої виплати я не отримаю. І що сам тип страхування в федерації передбачав покриття суми 1500 грн. За операцію по становленню пластини довелося заплатити 12000 грн і на її зняття ще десь 6000 треба. Олег надав мені всі необхідні документи і я переконався, що страховка насправді виявилася черговим папірцем-відмазкою для організаторів змагань. Але то ще пів біди. Виявилося, що підписання договору з федерацією так довго тягнулося через нелегітимне самопроголошення Денисом Шолудько президентом. Законних документів його президентства на той момент ще не було. І страхова не могла підписати контракт. Я спитав на що я можу розраховувати і вирішили з Олегом, що тільки на повернення 250 грн за страхування. Мені зателефонувала Олена Гермашова і вибачилася за таку ситуацію, гроші Шолудько сказав що поверне. Чек в мене є тому треба тільки під'їхати в офіс федерації. Попросив перерахувати гроші на картку, бо вдома ж лежу, і Олена з радістю погодилася. Але коли я спитав чому ж так сталося з договором вона пояснила, що підписання договору сталося через затримку подання документів Сергієм Харчуком. Навіть не смішно. Також я пояснив Олені умови страхування і вона з великим здивуванням відреагувала на новину (18000 грн витрат і 1500 грн компенсація). Пообіцяла перерахувати гроші на мою картку і ось з 31 березня від неї немає новин.
Минулого року довелося працювати по страхуванню з Приват-Банком і я не думав, що федерація запропонує умови гірші ніж там. Адже ось програми Привату. За 180 грн на 9 місяців я б отримав 2500 грн компенсації після виписки з лікарні.
Повертаємось до травмпункту. Мене з нього везуть у швидкій до Лікарні Швидкої Допомоги. Це виявилось насправді страшним місцем. Мене оглянули і завели історію хвороби. Взяли аналізи крові, зробили кардіограму. Але розмова з хірургом виявилась неприємною, його тиск на мене щодо операції саме в нього викликав сумніви. Ціна була (6000 пластина + 2000 за ліки + 2000 за роботу) Але куди мені тікати в вело-штанах замазаних багнюкою? Оформили мене в палату де вже знаходилось 5 хворих. Всі вони палили. Прямо в палаті, не виходячи. Навіть вночі. Медсестра сварилася але ніхто нікого не викривав ясне діло. Таке довго терпіти я був не в змозі. Від знеболюючих я відмовився. Попереду була важка ніч.
На допомогу прийшов Артем Стрижак, який як справжній лицар врятував мене з ЛШД і відвіз в надійні руки військових хірургів. Коли ми приїхали на Ягідну до шпиталю я ніби потрапив з пекла в рай. Травка зеленіє, чути спів пташок, з тобою всі привітні та посміхаються. Домовились про операцію, оформили мене в палату і я почав шукати гроші на операцію. Ціна була 12000 грн (6000 пластина + 3000 перебування в шпиталі + 1500 ліки + 1500 грн робота). Відразу відгукнувся і Вова Мельник, Ігор Чурсін та й сам Артем допоміг немало. Операцію назначили на 26 березня на 10 годину. З 18 попереднього дня нічого їсти не можна. Я прокинувся голодним на укол о 6-30 ранку. Дочекався 10ої, 11, 12, 13.. Сходив до медсестри - каже щоб чекав, бо ще не робили операції. 14, 15,16... Дозволили випити стакан води, 17, 17-30 за мною приїхали. Таким голодним і злим я давно вже не був. Відвезли в операційну, поставили капельницю і я швидко відключився. Далі реанімація, прихід до тями після загального наркозу та відхідняк. Виявляється ті хто не вживають спиртне та не палять дуже важко переживають наркоз. Температура 37.8 плавно падала до 36.4 наступного дня. А в суботу я вже почувався огірочком :)
Вова з найкрутішою дочкою в світі відвезли мене додому і я почав приходити до тями. Гіпс мені не накладали, але порадили не знімати косинку. Вдома мене чекав інтернет, друзі та музика за якою я так скучив. Мені почали пропонувати не тільки моральну але й матеріальну підтримку, яка була так необхідна. Після розмови з друзями я вирішив зробити пост про допомогу. Не очікував такої бурхливої реакції. Багато знайомих почали писати, телефонувати, допомагати. Я був по справжньому здивований, адже ще не просив допомоги ось так. Ваша підтримка дала мені віру в повне одужання і повернення до сцени, до суспільної активності, до тренувань, до повноцінного життя. Від всього серця я висловлюю свою вдячність кожному хто вірить в мене і в те що я роблю. Дякую вам, друзі!
PS Вчора мені зняли шви і я вже вільно рухаю правою рукою. Почуття стає краще с кожним днем. З вашою підтримкою вдалося розрахуватись з багатьма боргами, купити вітаміни та мінерали, і все необхідне для прискорення одужання. Завтра їду фотографувати гонку в Дубках та після неї планую їхати разом з Побратимами на Лису гору де нас буде чекати тусовка київських екстремалів. Погоду обіцяють сонячну, тож буде весело!