останній місяць
останній місяць. тяжкий самий.
на 5му міс я не вірила, що тяжко на 7му. бігаючи на 7му міс на роботу я не вірила, що тяжко на 9му....
тепер я вірю, але всеодно, ніхто не попереджав, що буде так. бо у кожного буває по-різному. Маша казала, що на 9му міс мале поводить себе спокійніше, вгамовується.
ага, тільки моєму забули про це розповісти. і кожен день, вже наївши мабуть свої 3 кг, з гарною такою силою в мені всередині чи то роблять підкоп чи то просто дослідження всіх внутрішніх органів...
ні, я все розумію - сидіти скрученим 9 міс то не казка і хочеться поворушитись. але ж живіт не резиновий. шкіра вже й так знаходиться під великим натягом, і коли де-хто випихає свою попу-колінця-лікті-що інше, то я все дуже смачно відчуваю. до болю. з одного боку - лишилось ще трішки, з іншого - коли боляче і таке свято внутрішньої фізкультури кожен день - я втрачаю витримку і вже дратуюсь. бо зробити з цим нічого не можу. ну що ж, потерпим. народишся і будеш собі ворушитись як заманеться, можеш навіть спати з боксерською грушею в обіймах - ну що б за звичкою було кого бумцати))
домовляюсь з ним на 30 травня і на 3200г. побачим) оскільки гени чималенькі, то може й вирости чималеньким)) але хай би вже потім ріс, як народиться)
тому я дуже радію, що фотографувались ми у березні, коли ще був у мене маленький животик і 7й міс. мені було дивно, що Маша, тоді вже на 9му, ще пару днів відходила-відпочивала від цього мероприятія. Тепер розумію. і зараз би на подібне не погодилась. бо і габарити ще більші і сил ще мешне. трохи отікають руки, ноги. це не дуже помітно - просто кольця або не налазять або тяжко знімаються. а ноги дуже болять на вечір, а ще ж з нашою спекою. приростити собі 10 кілограмчиків за 9 місяців то не казка, а ще носити їх, коли вони файно випирають вперед - без бандажу(поясу) було б ж ще тяжче. зате спання зараз на трьох подушках і на одному боці, бо на інший вже дууже складно перевернутись))) це все здається таким дивним і смішним, коли тобі розповідають на початку, і перестає бути смішним, коли сам починаєш відчувати усе це. я розумію, що буває і ще гірше, в мене ще все загалом добре. Але якби зарання розповідали що та як при вагітності - я б ще довше думала чи варто)))
Дехто одразу вгадує, що має бути хлопчик - бо я мало змінилась зовні, а є ж оті бабські забобони, що дівчатка забирають красу.
Так само мене відмовляли стригтись. мов, давай уже після того як народиш, і місяць не той і т.д. Тільки цікаво - хто б сидів з дитиною, поки я б наводила лад на голові. А так - все окультурили і буде собі гарненько відростати, а я ще півроку не буду заморочуватимусь. І набагато приємніше відчувати себе гарною дівчинкою, а не розтріпаною бочечкою.
Декретної відпустки я поки так і не відчула і не помітила. За квітень переробила й завершила всі поточні справи. на травневі свята ще змогли з"їздити до бабусі під Кременчук. Накатали 700 км туди-назад різними маршрутами, але нормальних доріг так і не знайшли. Добре, що всі лишились на своїх місцях, бо таки стрьомно бути 5 годин в дорозі коли тебе хилитає та й на 9му міс. але мені дуже хотілось поїхати. я б ще з задоволенням побула у селі. хоча, бачу - я вже звикла до комфорту й зручностей. я можу жити у різних умовах. але гарно відчуваю контраст. тому намагались додати зручностей у бабусине життя. тато й чоловік полагодили все, де потрібні були чоловічі руки й сила. моє діло - все організувати;) тепер з почуттям виконаного обов"язку і спокійною вдоволеною совістю я можу бути вдома. чоловік - просто золото, адже ні у чому не відмовляє, прислухається і має правильні руки, після яких усе працює як належить. це талант) бо я досі не можу запам"ятати як працює наша пральна машина.... але з 7го разу я таки може второпаю ту інструкцію, оскільки мені вдома сидіти)) теж, стараюсь не навантажувати його зайвим і берегти його мозок. бо у мне зараз немає роботи і я часто втомлена. а у нього є робота і ще купу всього потрібно.
травневі свята гарно згодились на те, щоб зайнятись покупками усілякого дитячого й позакривати більшість позицій. з пам"яттю зараз погано)) тому списки допомагають, а викреслювання з них пунктиків тішать.
ванночку, кроватку, коляску вже маємо, і всілякі малі й великі дрібниці у пологовий та додому прикупили. ще трішки назгрібаю дитячих речей, випрати їх і перепрасувати, порозкладати у різні місця - та й моя душа буде спокійна. коли ніколи не знав і не заморочувався якими бувають дитячі речі і що для чого призначено - спочатку голова йде обертом. мій принцип - поменше мороки. тому варто питати досвічений людей що й до чого. що корисне, а що ні, що пригодилось, а що ні. як буває й може бути. бо дітки різні, у батьків свої можливості й побажання. мені підійде і найпростіша ванночка без усіляких констукцій всередині. Кроватку я просто вибирала за красою і функціональністю - щоб ящик знизу був для зберігання усілякого дитячого і по кольору підходило. А вийшло, що купили таку, яка може ще й хилитатись. я не уявляю чи буде нам це потрібно, але хай вже буде, зафіксувати ніжки завжди можна)) довго облизувалась на синеньку підросткову.... головне - що чоловік навіть погодився(аби я залишила його мозок у спокої))) але з повним розумінням того, що вона нам не підходить ні за розмірами і на кольором - придбаємо схожу якось згодом як буде ще одне маля)) З коляскою - нам нарадили модель, про існування якої я навіть не здогадувалась - 3 в 1 - це з автокріслом. нам має бути зручно, адже часто переміщаємся машиною. і головна задача коляски - перезимувати за відсутності асфальту. тож широкі колеса, передні ще й поворотні за відгуками в самий раз. а матеріал коляски місцями шкіряний(ну може шкір-зам), але головне те, що його має бути зручно мити й не продувати взимку(це я так собі придумала). я не фанат коричневого кольору, але тут коричнево-бежеві кольори на диво спокійні й гарні.
купивши кроватку - я не відкидаю сумісний сон. але я за окреме дитяче спальне місце. воно має бути. а де спатиме - буде видно, як йому і нам буде зручно.
купивши коляску я не відкидаю переміщення дитини у слінгу. знову ж таки - народиться, буде літо - буде видно як буде зручніше і маленькому і нам.
теоретично, хотілось би бути який час на дачі. але перший місяць поки дитя відсипається, від"єдається(спостерігаю по племіннику) і приходить в себе після народження - то малореально. знову ж таки не хочеться бути їжою для комарів. З"їздили на дачу 9го травня. Десна розлилась шикарно, вражає, буде що згадувати. до берега доходили босоніж по воді. але хмари комарів, що за нами гнались допекли мене більше.
батьки чоловіка кажуть - і нащо ви ото зараз все купляєте. написали б список - ми б потім купили... угу, буваючи вдома з 10 вечора до 7ми ранку я вже уявляю як по ночам вони бігатимуть виконуючи мої забаганки і усі пунктики чималого списку. вибрати, купити - то півділа, а помити, встановити, підготувати... вони собі на думці мають щось одне - як то все має бути і як правильно з їх колокольні, ми - щось інше. вони нас не питають що ми собі думаєм і як ми хочемо. тому так і буває - дивуються нащо ж ми так і отак робимо. ну та це таке.
у розмірах дитячого одягу не орієнтуюсь навіть я. що цікавіше - розміри написані і розміри реальні так візуально відрізняються.... цінами я теж впечатлилась. і сумно стає від того, що дитина носитиме те дрібне ну максимум пару місяців - бо ростуть як з води) тому я купила собі коверлок. за прикладом Маші)) це такий швейний мега-агрегат на 5 котушок, який суміщає у собі функції оверлоку(оброблювати бокові шви) та розпошивочної машини(шити трикотаж спеціальними швами). я її вибрала, купила, відкрила, прибалділа від того що я купила і закрила поставила у дальній кут. хай стоїть, їсти не просить)) поки ще є рештки з/п які я можу собі дозволити витратити - треба було купувати. така машинка один раз на все життя купується. прийде час, прийде натхнення - розберусь і може навіть використовуватиму)) до пенсії ж ще далеко))
учора підписала обмінну карту у пологовому. була така не виспана й на своїй хвилі, що навіть не все попитала. але то не критичні питання, і наперед все не підгадаєш. А оскільки мені у деяких моментах вже дуже байдужі оті всі дрібниці - то буде як буде. Бо якби я переймалась усіма дрібницями - у мене б боліла й голова й душа була б не спокійна. а так - все буде добре і складеться як має скластись.
на курси підготовки до пологів разом відходили. що та як у загальному обсязі дізнались. бо хто ж тобі розповість що та як і до чого. мама може розказати лише як в неї це було. але загальні принципи як діяти, що й для чого роблять лікарі, що нормально для новонародженого, а що ні - дізнатись дуже корисно. я лінюсь, і не хочу перевантажувати себе інформацією. мені зараз не все в голову лізе. у мене є кого запитати як потрібно буде. а наперед не хочу себе лякати. я й так мало чого боюсь. ну хіба що переймаюсь - щоб вчасно до пологового добратись з нашими дорогами-пробками)) чоловік буде поруч, хоч хтоь один має ж бути адекватним)) то ж усі проблемки будемо вирішувати по мірі їх виникнення.
добре коли все добре, чого й усім бажаю)
ще лишилось одне велике бажання - до літа встановити кондиціонер у нашу кімнату. ти хочеш - і бажання здійснюються. виявилось, що мій кум займається такою роботою. тож маю надію, що це питання вдало вирішиться для нас.
ще мене лякає, що я поступово переміщуюсь у категорію "мамочок на всю голову", з сумісними аватарками і дописами - ми народились, перший зуб, перший крик і т.д і т.п. знаю на скільки це помітно - бо на роботі чітко відслідковувала за постами, картинками чим живе й переймається людина. але тепер і мій звичайний світ змінюється. Я досі чітко не знаю яким він буде. Поки що це як квест, чергове завдання - виходити, народити, все приготувати, зустрітись.
стандартними лишаються питання: кого чекаєте, ну коли вже, як назвете, де народжувати будете. А афігєнна туча порад! особливо тащусь від людської критики-роздумів яка різниця між дітками хороша, а яка пагана. у кожного ж свої неоспоримі доводи. тільки вони забувають про те, що добре і під силу для одного - погано й тяжко для іншого. Боже, дай, мені мудрості не критикувати людей, а йти своєю дорогою.
