Трафунок

[3axapko]

Андрій сьогодні зняв з хреста
Ісуса.
Да-да. Того самого.
Маленького такого.
Випадково, правда.
Ненароком.
Сталось це в супермаркеті.
Там тих Ісусів просто дууууже багато.
На кожному кроці просто.
Всюди.
Більше ніж по церквах.
Ну й один попав під роздачу.
Отже, як сталась ця прикрість.
На пляшки з дешевим вином
навішали дерев'яних хрестиків,
а на хрестики,
як прийнято,
приклеїли
золотаві шматочки пластику,
які прямо,
своєю формою, натякають на
Ісуса,
сина Божого, між іншим.
Ну й Андрій якось зачепив ті хрестики,
ненароком.
Андрієві це запроста,
бо його під два метри
і координація троха порушена.
Зміщений центр ваги, чи шо...
Я не розбиравсь.
Ну зачепив він то всьо
і Йсус полетів додолу
- Підійми Ісуса з підлоги, - кажу йому,
як би дивно то не звучало,
бо робить вид, шо не побачив.
І хоче спетлять ще до крику
"Охрана!!!".
Але совість же не пропита,
не продана,
то підіймає
і...
давай чіпляти Ісуса назад,
на хрест.
Це було так символічно,
шо я почав знімати відео на телефон.
Але Ісус вперто,
і зовсім не за біблійним сценарієм,
на хрест не чіплявсь.
Як і не знімалось чомусь відео на телефон.
- Шо робити? - резонно запитав Андрій.
- Бери собі його в кишеню і десь пристроїш.
Не лишати ж його тут.
- А це не богохульство? - не менш резонно досипав кулєга.
- Нє, - кажу. - Ти його навпаки врятував,
а богохульство - то вішати хрестик з Ісусом на дешевий
Кагор.
В цьому, власне,
мораль сеї басні.