Стеблів
Стеблів,
якшо ви не знали,
то на Корсунщині.
Саме там народився Іван Семенович
Нечуй-Левицький.
І ще на тижні,
після того, як я писав на УП маршрут,
дуже шось мені туди захотілось знову.
На скелясті береги Росі.
Вирішили їхати на авто.
Пропонували у фб
комусь до нас доєднатись,
але... уви.
Чомусь ніхто не хотів.
потім переговорили з agentapplepie
і він радо погодився.
Виїхали пізно,
бо я був ведучим на велогонці в Черкасах,
але так і планувалось,
шо у Стеблів приїжджаємо під вечір.
Люди йшли до церкви, а ми - на Рось )
Ще з попередньої поїздки мені дуже сподобались скелясті бережки і
оцей понтонний місток.
Шкода, шо ми якось не подумали взяти вудкИ.
В селищі є музей імени Івана Семеновича
в хаті його батьків,
але цього разу він нас не цікавив.
Пам'ятник чо'сь видавсь мені смішним...
Він ніби вилазить з коробки і такий:
"Ну чьо рєбят?"
А цікавила нас
наймальовничіша ГЕС України,
як її вже прозвали блоґери.
Он вона видніється
Ми під'їхали до греблі, аби з неї глянути як можна проїхати далі.
Краєвиди дуже радували око
і було повно чудових місць, аби поставити намет
з видом на греблю
і скелі
та ще і чути шум водоспаду,
Але не хотілось залишати Фієсту
десь за кілометр від нас,
чи проситись,
аби поставити її комусь на подвір'я,
тож ми почали шукати шляхи під'їзду.
Але їх не виявилось.
Трохи далі знайшли грунтову дорогу
попри старе русло Росі,
але ще перед тим як починалась уся краса
ця дорога перетворювалась на кам'янисту стежку.
Шо ж робити...
Якось я туди заїхав, ще й розвернувсь )
Місце виявилось теж крутим.
Ми почали таборуватись
і збирати дрова.
Оце єдине фото, яке зробили
до темна
на тому місці.
Я певно давно так багато разів не повторював слово
"благодать".
Так стало добре
від цього перенесення,
від передчуття ночі в наметі,
а до того ще смажених сосисок та глінтвейну,
балачок при багатті,
співанки під дримбу,
послухати як agentapplepie,
в миру "Борода",
грає на губній гармошці.
Да... благодать )
Дето близько першої ночі,
плюс-мінус 20 хвилин,
ми повлягались.
Було троха зимно, може, Іринці.
Ми з нею помінялись спальниками.
З двох до трьох ночі
місцеві попри наш табір
галасливо повертались
із суботніх танців.
Групами
з інтервалом по 10 хвилин )
Це кожен раз насторожувало.
Але норм.
Шо поробиш.
Так затаборувались.
На межі.
Борода прокинувся раніше і
пішов та пофоткав усьо,
а ми - троха добре пізніше,
бо Іринка мерзла і спала погано,
а наранок, під сонечко, якраз добре спалось.
От, власне, наш табір.
Тоді й ми прокинулись,
зварили кави,
поснідали і пішли прогулятись старим руслом до ГЕС
Зібрались аби їхати на Корсунь
у парк,
та ще зупинились на ГЕС
знову
Дуже круте місце.
В рази крутіше за попсові Буки (Маньківський район),
до яких ще й далеко,
хоч, може, для когось,
в Буках своя магія.
Таке.