велоСотка
Катнули з dniprovych сотеньку на великах
з Черкас через Дахнівку, Свидівок, Сокирну, Лозівок, Мошни
до Тубільців.
І взворот, понятно.
Виїхали дето об 11.30.
Було відносно тепло і без вітру.
Це от - місток у Свидівку.
А се - Єлизаветівка.
Тут один канал від річки Вільшанки впадає у Дніпро,
чи точніше, то воду перекачують насосами при потребі,
через різницю рівнів (тепера ж Дніпро вище, бо водосховище).
Тому це звично вже.
Ну і гарно тако.
Місцеве Вилкове )
соснові ліси навкруги, річки - то всьо робить цю місцевість
популярною для дачників і для чуваків
які мноґа дабілісь у жизні
і можуть вкрасти трошка прибережної території
і зафігачити там будинок розміром з школу
та так, шоб з гаража човен викочувався прямо у воду.
Таке )
Тра глянути скільки там дача коштує всередньому.
А тут, перед Лозівком, Вільшану вже повноцінно перекачують у Дніпро.
З боку Дніпра повно рибалок.
З берега і на човнах.
Далі - ще кілька дачних поселень і дорога грунтами,
які, як кажуть у мене в селі
"вже трохи підтрахли".
Я не фоткав, бо більше знімав відяшку,
але не маю зараз йкоїсь програми, аби шото підмонтувати.
Саша, як то часто буває, троха не понімав карту на телефоні
і ми виїхали тими ґрунтами і полями коло курників Нашої Ряби,
яких у цій місцевості просто дофігіщє і ше хочуть будувати,
а потім поблукавши ще трошка болотом
повернулись на асфальт і поїхали у Мошни.
Звідтам - у Тубільці, бо Саша захотів сфотографувати їхню дерев'яну церкву.
Нічьо особливого у ній, канєшно,
але в Саші сайтік свій,
то він для людей, ткскзть.
Там ше ворота були закриті, то Саша бігав кругом,
городами - шоб туди зайти у двір.
На шо мєсні аж закопошились і грозили мені, шо викличуть дільничного.
З чим я погодився, звичайно.
- Давайте-давайте! Це жид лізе в церкву, а я на шухері стою.
Потім ми пішли у магазин до цих тьоток купити якоїсь провізії.
Вони до нас так.... з насторогою.
Саша ше купив бичків у томаті якихсь одеських,
на яких івритом було пописано всьо.
Кошерні даже, може.
Стало холодно, а вдягнувсь я так...
З вірою у весну.
Поїли ми по консерві і подались назад.
В Мошнах ше пофоткали трохи попси.
Хоч ця Спасо-Преображенська церква мені завше подобалась. Тут Джорджо Торічеллі,
як на мене,
намішав не тільки стилів, а й релійгій )
Бо вона схожа і на клясичну православну церкву, на костьол і
на мечеть теж )
Гарна, загалом.
а тим часом було близько 17.00.
Ми ще заїхали попити кави у йкись придорожній гендль
у стилі "хата-мазанка"
і з назвою "Корчма у Левка"
По тому ж почали вкручувати
аби якнайбільше проїхати засвітла і в сутінках.
Особливо через Мошногори.
Ну... Так і було.
Поки йкись чувак не пинив мене, а потім і Сашка,
аби ми йому помогли завести
його Оку )))
Він, мабуть, вперше-вдруге за кермом.
Шось вона заглохла, а він посадив акумулятор, засмоктав її,
і стоїть в темряві без жодних знаків і пиняє.
Ніхто не став, канєшно,
а ми ж на великах,
хоч я б і на Фієсті став теж.
Начепили ми на те відро ліхтариків із вела мого і почали її штовхати.
Воно, канєшно, не дуже прикольно штовхати і бігти за машиною,
коли ти вкрутив уже 75 км.
Чувак ше й з 1-шої її хотів заводити )
Але всьо ніяк. Тоді я сів - тож не завели.
пинили ше одного Геракла - і вуаля.
Далі їхали з Сашком по цілковитій темряві.
І бл. 20-ої були в Черкасах.
(бля... от на цьому моменті,
поки я тут спокійно собі пишу, прямо під хатою
на парковці "стукнула" тьотка мою Фієсту -
дві малесенькі царапини,
а настрій зіпсований на увесь день)
Це, здається, лиш третя моя сотка за один день.
Перша - в Криму, коли ми своїм ходом ввалили під спекою
Друга: Черкаси - Ірдинь - Мошни - Черкаси
Хоча, задля справедливості, вчора сотки і не було, а дето 94.
З досвіду скажу, шо 80 за день - то якраз норм.
80 же бувало часто.
Таке...