Від Че до Че [Черкаси - Чернівці стопом]
Якось так зранку ми тоді почали
і мені зараз це нагадало пісню
про косарів,
які
"так зарання почали - так багато утяли"
шо ж...
за 19 годин від Черкас до Чернівців.
Не швидко, але і некепсько.
840 км, як-не-як (якшо через Київ, Дубно, Тернопіль).
Дніпро ми переїжджали якоюсь маршруткою,
ПАЗиком,
водій якого був аж настільки жадібним,
шо почав вимагати шото аж 30 грн до Золотоніського кільця
за двох )
Замість традиційної 20-ки,
яку ми давали шо попутці, шо в маршрутці.
І справа тут не в грошах.
Просто нахабний нігадяй знав, шо в його замазучений бусик
крім нас і трьох тьоток які вже були в налічії
ніхто до Ірклієва не підсяде
і він оце тіпа отжим устроїв )
дермантіновий його кашкєт!
ну да ладно
припсував настрій на початку )
А тоді на кільці
зупинились чувачки характерної зовнішності.
Два.
В спортівках, кросовках і пуховичках. З короткими стрижками,
неголені, невиспані.
З такими очицями, шо бігають. Один плотнінькій,
а другий худий і високий.
Я, як бивалий і віди-відавший,
одразу визначив антропологічєский тіп "перекупщик".
Червоні номери на їхньому Форді мінімізовували
шанси помилитись з висновком.
Я, канєшно ж, не прогадав.
Ми то потриндювали по дорозі,
але переважно чуваки терли про "бізнес":
"Ти на ria її за скільки виставив? За 10?
Ну хай повисить! Як нє, то за 8 там у мене є клієнт...",
чи
"Там Вадім двойніка Мерсу з Польщі пригнав.
Нада здєлать і толкнуть."
і ше всякі подібні мутки )
Їхали ровнінько 140
їм часто хтось дзвонив із пропозиціями
і було цікаво порівнювати діалог їх з трубкою,
а потім між собою.
Ну хто мав діло з перекупами...
То знає, шо це спеціальна порода.
До того ж я впевнений, шо пацани десь із Шполи
(чо'сь звідти половина перекупів, яких я взагалі знаю).
А... ше було смішно, як коробку [передач] від Фіата замовляли чуваку,
який десь якраз був на кордоні з країною макаронів.
І всіляко морозився.
"Та, бля! до Фіата! Пунто! Автомат..." - цей йому пояснює.
А той ше якісь ставить тупі питання, аби з'їхати.
А цей пояснює нюанси )))
Ну то тра було чути.
Чуваки ше ставали перед Столицею на заправці
і приводили себе в порядок
кофійку попили і всьо такоє
певно їхали Форда спихати
між тим нефігового
Мондео
року так 2002-гого
Ну та менше з тим )
Десантувались ми на Харківській
і вйо до метро
у традиційний для автостопів на захід
переїзд через все місто
від Харківської до Житомирської
на Брест-Литовське шоссе
там ше трохи автобусом...
і стоїмо на зупинці "Чайка"
шото довго стоїмо...
діло до обіду йде
каву п'ємо з термоса
і бабка недалеко в бусі сидить
тож каву продає
і палить на нас
їй то як
хз
міні-серіал
ніхто й не зупиняється особливо )
аж тут
раз!
фура з грузинськими номерами
гальмує
"Ей! Дава! Садысь!"
40-ка десь річний, чи й старший
Іван/Валєра
(Іван він по паспорту, але всі звуть Валєра)
їхав до Луцька,
тож нам можна було догоцати з ним до Рівного.
Він був вперше в Україні.
Тіки сів на цього Мерседеса, якого покинув
його темпераментний кулєга
після сварки з начальником.
Фура була кепськувата:
бігла ледве 80
та ше й поламана підвіска кабіни
ну й Іван/Валєра до неї тіки звикав
(йопт.. і так дивні імена для грузина, а тут ше ось вам)
а 330 км - то не жарти
легковиком за три години можна двигнути,
а цією фурою близько п'ять дето...
ну та ми зате встигли потриндіти
про дружбу, сім'ю, любов, кохання, Грузію, Україну, кухню...
ну і про всьо на світі.
Варили каву на газовому пальнику прямо в кабіні
Валєра дочками хвалився ще
показував фото на телефоні.
"Плоха, што я нє на сваєй машинє.
Я всєгда прячу ґдє-то в запаску
ілі іщьо у мєня єсть мєста
чачу і вино, чтоб угощать.
А ето нє моя...
Ну нічьо.. Я із нійо здєлаю сваю!"
Валєра нефігово так говорив російською.
Я йому показував дорогу
і в Житомирі на об'їздній помиливсь...
(вже це другий раз я там хиблю)
так обідно було...
у Рівному ми, понятно, були затемна
(це початок лютого, шоб ви понімали,
не зара оце)
перед об'їздною
Я на ній, курва, раза два некепсько застрявав.
І перший раз я саме тут просивсь аби підвезли.
Тобто підходив до машин на заправці сам
і просив підкинути хоч за об'їзд, пояснюючи ситуацію.
Ну та тепер я завжди виходив перед об'їздною,
на заправках.
А це якраз ото жоска економія була. Темно всюди,
а світло блима тіки й на заправках.
От і добре.
Але за 15 хвилин ніхто не заїхав туди і не виїхав )
А стоїть фура:
АО - на номерах,
закарпатці )))
Водій, як я бачив ше раніше, побіг десь через дорогу
тринднути з кулєгою і попити кохве.
Думаю: хулі... спитаю
До Дубно хай підкинее мо',
ми ж з рюкзаками здоровими, з каріматами...
Не бомжі
Не гангстери...
А фура - сказка!
Новенький Мерседес.
з "блютеком" уже...
Ну от він прийшов, а я підхожу і питаю
чи підкине нас до Дубно, до повороту...
Він так презирливо подививсь і просто закрив двері,
нічо' не сказав навіть.
Я розвів руками і пішов назад...
А він сигналить,
опа,
сідайте типу,
тіки роззувайтесь )))
Хаха!
Да... ну машина канєшно гуд...
Пісня...
їдеш і душа радіє...
Як воно там всьо газує, гальмує так гарно, плавно і розумно...
тіки диву даєшся.
Ну а з закарпатцем канєшно говорили про гроші:
хату построїти, грошей заробити...
Всьо таке...
Ніц нового.
Він по телефону один вантаж здає, інший бере.
На іншу фуру пересідає на кордоні, а там ше шось...
А цю загоне, а ту відгоне...
Ну... такі вони...
Але висадив він нас у Тараканові,
каже, шо там луче...
а ніфіга...
Я колись як стояв на повороті в Дубно, то бачив,
шо машин там повертає чимало,
а тут глухо вапшє.
Потопали ми пішки
через той Тарканів.
Тємінь-глухомань.
І вийшли аж за село,
а тут фігак:
вантажівка,
бус з кабіною
типу "дабл".
Сідаємо
раденькі.
"Куди?" - питаю.
"До смиги!"
Ну фіг його зна де та Смига
ніби по дорозі,
то сіли.
На пердньому ряду двоє...
І раз!
Один обертається до нас
і давай заряджати:
"А ви грішите? А ви в Бога віруєте а в церкву ходите? А шо таке "покаятись"?"
і без угаву...
Ну я то віджартовуюсь, то шото й серйозно-філософське кажу
але він так нависає некепсько,
мужичок такий в окуляриках,
пресингує...
І часвідчасно до водія апелює, хлопця років 18,
бо той покаявся і увірував чуть не з пелюшок...
Смига, слава тому-таки Богу, оказалась недалечко від Тараканова
і нас висадили коло цвинтара якогось.
Ше дали брошурки.
Євангелісти, оказуєця.
Взяли в мене номер телефону
і сказали, шо як будуть в Черкасах на собранії,
то подзвонять і попитають
чи я покаявся
і чи я не грішив...
Отаке...
Стали ми в тій Смизі під ліхтарем:
собаки гавкають
тємінь...
Кажу:
"раз це були Євангелісти,
то зараз нас баптіст підбере..."
З годинку стояли
аж от
на опельку дядечко стає,
по телефону говорить
і махає шоб сідали.
Про ґрант якийсь європейський говорить
шоб малину вирощувати,
ну я вухо вкинув...
А тоді кладе трубку
та я його і почав розпитувати
шо да як
а він каже,
шо малина... то так... хазяйство,
а він священник сам
(барабанная дробь)
баптіст.
[от так
на джек-пота, Захарку! ))))]
До Кременця він нас підкинув
і ми вже почали заглядати на готель,
але ше стали при дорозі.
Шото сніг почав падати трошки,
якраз всі магазини позачинялись
І я кажу, шо далі за гроші поїдемо
однак в готелі тусити до ранку недешево,
то ліпше їхати.
І тут нам бус стає:
"До Тернополя хоча б візьмете?" - питаю.
"Да! Ми ше далі їдемо..."
"В Чернівці" - я з надією.
"Ага".
"О, то ми з Вами. Грошей багато нема але сотеньку накинемо".
"От і гаразд".
Там було троє пасажирів на передньому.
Два чоловіка і жінка.
Водій з тою жінкою часвідчасно обільно лобизався ше ))
Від чого тому третьому якось було не по собі.
Іринка спала,
а я слухав музику.
О другій ночі були в Чернівцях.
Хотіли погуляти по пустому місту,
але там повно собак бродячих,
а Іринка боїться,
то вони ше й бородою за нами тягнулись.
Довелось на вокзалі тусувати
поки дизель прийде на Коломию.
Сіли на каріматах собі,
бо в залі очікування смердючі фіделі і фіделихи
нічліг влаштували
з таким храпом в плюс до смороду,
шо жизнь-жестянка )
Я ше вірш тоді склав про них, але забув уже.
Пам'ятаю, шо там було шось типу
"волохаті брудні фіделі горлові виспівують трелі".
Ше якись дєд припер і розказував про свій хард-лайф,
шо він був комуніст ідєйний і всьо такоє,
але якось ше тіпа виправдовувався, шо він був за порядок,
а не за комунізм...
І в Португалії був,
тоді вернувсь, а тут вже комп'ютери
і молодий фінансіст без досвіду справляється кручє за нього,
а йому якусь лєву посаду дали...
І шо в нього три роки була депресія, як взнав яка йому пенсія.
Співав ше, блядь )))
а тоді сказав, шо це він вийшов з депресії,
бо хотів кинутись вниз з третього поверху
і передумав,
та тепер добивається пенсії
і шоб ми молились за нього тоді то і тоді то,
бо тоді він буде якраз десь в кабінетах
домагатись "справедливості".
А ше була фіделиха, яка минаючи Іринку
така підплила до мене
і каже:
"А можна з вами познакомицця"
ну і понятно, шо ті всі її залицяння закінчились просьбою 20-ки...
І ше потом багато всього було,
дизель з купою рускаміровцев до Коломиї,
власне Коломия, Косів, Бабин, Карпати...
Але наразі все.
Дякую, шо й це подужали )
щастя-здоровля!