Сілезія, ч.2
Це фотки з Аушвіцу.
Тут загинуло понад мільйон людей.
Тепер тут щороку буває більш мільйона туристів.
Зараз замість оригінального напису "Arbeit macht frei" над в'їзними воротами висить його копія, бо оригінал було викрадено п'ятьма мудаками 18 грудня, після чого вони його розпиляли на 3 частини для зручності транспортування. Мудаків знайдено і тепер напис потребує реставрації, від успішності якої залежатиме, чи повернеться він на своє місце. Тому 27 січня церемонії в честь 65-річчя визволення концтабору пройдуть без цього символу жаху і абсурду.
Є багато причин тут побувати. Хтось подивується звідки це місце знає стільки історій кохання і дружби, якщо сьогодні, і маючи шо їсти, і як полікуватися, і ше купу всього маючи, люди гризуться між собою і падлять одне одному. Хтось подивується можливостям людського організму. А хтось поспівчуває загиблим і просто "відчує себе живим".
Тільки ж самим Аушвіцом не обійшлося - в околицях існувало ще 40 концтаборів-філій. Слідів існування більшості з них сьогодні не знайти. Одним з тих робочих таборів, від яких ще щось залишилося, є філія в Суавіенціце, Аушвіц 4, неподалік міста Кеньдьзєжин-Кожьле, що за 80 кілометрів від Освенціму.
Цей табір було сформовано під час війни для побудови промислових підприємств і для подальшого використання робочої сили у виробництві. Кількість в'язнів для роботи на новобудовах та на хімічному заводі перевищувала 3 тис. Неподалік було ще 3 табори - для військовополонених, для поляків і для жінок. Через нелюдські умови проживання і праці, через виснаження і недоїдання смертність перевищувала 80% за рік. За весь час втекти вдалося лише шістьом людям. Слабких, хворих та поранених в'язнів звідси відсилали до Аушвіцу, а їм на заміну назад присилали сильніших робітників. Загинуло тут близько 4 тис. людей.
"Визволено" табір був в січні 1945-ого року. В лапках тому, що визволителі змусили в'язнів розбирати заводи, брати участь в їх евакуації на територію союзу і в збиранні докупи. Цікаву історію польською можна почитати тут.
Під'їжджаючи до табору, в лісі видно досить багато вогневих точок.
Які тепер використовуються металістами.
Також серед хащів можна помітити охоронні вежі.
А от і вказівник, який каже, що зліва в лісі - робочий табір Блехгамер. За вказівником видно шмат доту.
Лісова дорога веде прямо до головних воріт колишнього табору.
Колись тут все було геть інакше.
Проглядається напис "...дет НАША" і "... Родина".
Кілька бетонних балок - все, що залишилося від бараків. На перший погляд і їх не помітно - всюди лише охоронні споруди.
Окрім них вцілів ще крематорій. На площі біля нього споруджено пам'ятний меморіал загиблим.
Крематорій тепер...
... і тоді.
Залишки огорожі.
Інформаційна таблиця з картою звертає увагу нечастого відвідувача на розмах того, що тут відбувалося. Табори підписані словом Обуз, побачити можна лише цей, табір для євреїв, Juden Lager.
На жаль, я побачив лікарню лише на оцій карті після того, як повернувся з покатушки. А шкода, бо і від неї мають бути якісь залишки.
Після виїзду з території табору серед кущіу і дереу я побачив якусь здоровенну бетонну хату, яка потребувала дослідження.
Виявилося, що це сховище від повітряних атак.
Я спробував зайти всередину. Шкода, що не мав з собою фари! Всередині, після яскравого сонця, була непроглядна темінь. Довелося робити фотографію зі спалахом і потім розглядати на фотці куди далі рухатися. На жаль, далеко зайти не вдалося, бо було дуже мало часу і я на дисплеї фотика ніяк не міг розгледіти шо то за чорна фігня на підлозі і чи буде мені шось, якшо я в неї стану.
Дивлюся на цю фотку і думаю: і шо ж, чи почуло людство той крик розпачу і застереження? Сумнівно...