Спілкування
Як за часто я спілкуюся??? Ні!!! Не говорю так просто про щось/ніпрощо, а таки спілкуюся... Так щоб я міг когось почути і щоб почули мене... Напевно рідко... точно... Навіть не тільки рідко, а і з малою кількістю людей... У мене є друзі, але з всіх спілкуюсь так як я то розумію тільки з двома... і ще час від часу із деякими знайомими... з усіма іншими все зводиться до привіт/як справи/як життя/... при чому відповіді особливої на ці питання і ніхто не очікує... Ще перекинулись останніми новинами і... і все практично... Але вже... Не буду про знайомих... На то вони і знайомі щоб нічого і особливого... Але друзі, близькі...???
От з моїх трьох кращих друзів і одного найкращого, то тільки з одним найкращим спілкуюсь вдосталь, а з іншими як попаде, а то і рідше... І є справді три кращих друга з якими пов"язано багато чого, за яких я переживаю, за яких радію... а спілкуюсь рідко... З одним спілкувався десь певно років 2 тому... Хоча і бачились і говорили за цей час, але за весь той час я нічого про нього і не взнав і не пізнав. Залишилися собі такі установки по дефолту і все... Я думаю, що він мені, а він думає що я йому друг... і на тому і кінець... Ще з одним так взагалі за весь час нашоно friendship-а то спілкувались разів зо п"ять може, а знайомі більше трьох років... Коли до нього не приходив, то легше було з його старшою сестрою поговорити ніж з ним... З сестрою можна було про все майже, а з ним вже не так... Хоча і купу всякого з ним пережили... А ще... Зустрічався, можна сказати, з одною дівчиною... так за весь час з нею ні про що суттєве і не поговорив... Дивно, що навіть якось і не хотілось... Не було про що з нею говорити... Хіба так - ніпрощо...
А взяти батьків... так з ними я взагалі не пам"ятаю коли востаннє нормально говорив... Завжди зводиться до того ж: як ти/ що там в тебе/ бережи себе/ будь чемний... А я б хотів якось не так... І думаю вони теж... Десь піти з мамою, з татом... поговорити як не з мамою, чи з татом, а як просто з людиною... з якою просто можна поговорити про неї, про себе... взагалі про все що завгодно, що виходить за рамки мама-син, тато-син... В них же попри те що є життя батьків, є і якесь власне... щось тільки їхнє... І зараз я розумію, що люблю їх більше, як думав раніше...
Так що я хотів сказати... переводити кількість в якість... і взагалі життя в якості, але то вже інша тема...
От з моїх трьох кращих друзів і одного найкращого, то тільки з одним найкращим спілкуюсь вдосталь, а з іншими як попаде, а то і рідше... І є справді три кращих друга з якими пов"язано багато чого, за яких я переживаю, за яких радію... а спілкуюсь рідко... З одним спілкувався десь певно років 2 тому... Хоча і бачились і говорили за цей час, але за весь той час я нічого про нього і не взнав і не пізнав. Залишилися собі такі установки по дефолту і все... Я думаю, що він мені, а він думає що я йому друг... і на тому і кінець... Ще з одним так взагалі за весь час нашоно friendship-а то спілкувались разів зо п"ять може, а знайомі більше трьох років... Коли до нього не приходив, то легше було з його старшою сестрою поговорити ніж з ним... З сестрою можна було про все майже, а з ним вже не так... Хоча і купу всякого з ним пережили... А ще... Зустрічався, можна сказати, з одною дівчиною... так за весь час з нею ні про що суттєве і не поговорив... Дивно, що навіть якось і не хотілось... Не було про що з нею говорити... Хіба так - ніпрощо...
А взяти батьків... так з ними я взагалі не пам"ятаю коли востаннє нормально говорив... Завжди зводиться до того ж: як ти/ що там в тебе/ бережи себе/ будь чемний... А я б хотів якось не так... І думаю вони теж... Десь піти з мамою, з татом... поговорити як не з мамою, чи з татом, а як просто з людиною... з якою просто можна поговорити про неї, про себе... взагалі про все що завгодно, що виходить за рамки мама-син, тато-син... В них же попри те що є життя батьків, є і якесь власне... щось тільки їхнє... І зараз я розумію, що люблю їх більше, як думав раніше...
Так що я хотів сказати... переводити кількість в якість... і взагалі життя в якості, але то вже інша тема...