Недумається
Так би зараз про щось подумати... Було б добре... Але ні... Нема про що... Так люблю собі про щось думати,але зараз неможу... навіть не те що неможу, а навіть нема такого великого бажання... Їжі для роздумів нема - от і не думається... Це так як їсти хочеться, а їсти і нема що, то ж і думаєш, що нафіга я буду хотіти хавати, якщо ітак нема що... От і тепер... за нотиком із нетом в кімнаті думати не можу... навіть вже і музика не рятує... Тільки коли з плеєром outside, то можна, а в кімнаті... - не... Може дається в знаки те що цілий день просидів вдома... напевно...
На дворі мороз, але снігу нема - недумається... Невистачає свіжості... Є ідеї... яскраві, але вони чекають втілення... і я разом з ними чекаю... але поки чекаю - недумається... Думки вже не ті що раніше... Їм не вистачає простору для маневрів... легкості... вони літають,але до чогось вже прив"язані... від чогось залежать... А деякі маячать перед очима, але такі сірі і ніякі що і уваги звертати не хочеться... Одним словом, якись такий пробіл, який тягнеться і тягнеться і чекає на початок якогось слова... а його і нема... Недумається... Тобто думки присутні, але насолоди від них не відчуваю... хочеться думок які прив"язані до чогось... до якихось нових яскравих чи не дуже змін... нових прив"язаних думок, а не затертих стареньких... Старенькі теж ок, але це вже пройдене, а хочеться нового... якогось ковтка свіжого повітря з усіма опціями... а нема... ((((
Такий пробіл вже якось триває з 4 тижні... і наповнений він якоюсь такою аморфною жижою, хоча я до кінця і не розумію значення того слова... але таки аморфною... Абсолютно жодного checkpointa нема за цей час... нічого не трапилось "ахті" якого... нічого не зробив суттєвого... нічого не придбав... нічого не втратив... не посварився ні з ким... не познайомився...не прочитав книжки... не подивився якогось нового, кльового фільма... не відкрив для себе якогось нового місця... Нічого..., хоча звичайно щось є, і йому, певно, навіть можна було б порадіти, але якось неохота копатись, ритись в тій жижі... це як шукати голку в стозі сіна... такі маленькі блими на які і уваги по великому рахунку звертати нема чого... А чогось великого і свіжого і нема... і недумається... Добре що хоч мета чітка є, а то можна було б взагалі поїхати... ба... навіть не поїхати, а просто таки закоченіти на місті... і не рухатись, а лише злегка колихатись... так мов би річкову рибу загнали в ставок зі стоячою водою... або навіть сама собі заплила по дурості... От таке враження складається...
А ще нічого і не хочеться робити, а так щоб воно само, без напрягу якогось... бац і змінилось... Хочеться!!! ...але знаю що самому тре буде якось ... ;)
На дворі мороз, але снігу нема - недумається... Невистачає свіжості... Є ідеї... яскраві, але вони чекають втілення... і я разом з ними чекаю... але поки чекаю - недумається... Думки вже не ті що раніше... Їм не вистачає простору для маневрів... легкості... вони літають,але до чогось вже прив"язані... від чогось залежать... А деякі маячать перед очима, але такі сірі і ніякі що і уваги звертати не хочеться... Одним словом, якись такий пробіл, який тягнеться і тягнеться і чекає на початок якогось слова... а його і нема... Недумається... Тобто думки присутні, але насолоди від них не відчуваю... хочеться думок які прив"язані до чогось... до якихось нових яскравих чи не дуже змін... нових прив"язаних думок, а не затертих стареньких... Старенькі теж ок, але це вже пройдене, а хочеться нового... якогось ковтка свіжого повітря з усіма опціями... а нема... ((((
Такий пробіл вже якось триває з 4 тижні... і наповнений він якоюсь такою аморфною жижою, хоча я до кінця і не розумію значення того слова... але таки аморфною... Абсолютно жодного checkpointa нема за цей час... нічого не трапилось "ахті" якого... нічого не зробив суттєвого... нічого не придбав... нічого не втратив... не посварився ні з ким... не познайомився...не прочитав книжки... не подивився якогось нового, кльового фільма... не відкрив для себе якогось нового місця... Нічого..., хоча звичайно щось є, і йому, певно, навіть можна було б порадіти, але якось неохота копатись, ритись в тій жижі... це як шукати голку в стозі сіна... такі маленькі блими на які і уваги по великому рахунку звертати нема чого... А чогось великого і свіжого і нема... і недумається... Добре що хоч мета чітка є, а то можна було б взагалі поїхати... ба... навіть не поїхати, а просто таки закоченіти на місті... і не рухатись, а лише злегка колихатись... так мов би річкову рибу загнали в ставок зі стоячою водою... або навіть сама собі заплила по дурості... От таке враження складається...
А ще нічого і не хочеться робити, а так щоб воно само, без напрягу якогось... бац і змінилось... Хочеться!!! ...але знаю що самому тре буде якось ... ;)