Про серіали
І от лише зараз я усвідомила, чому я настільки негативно ставилася завжди до невинної розваги - перегляду серіалів. У серіалах як таких нічого поганого нема, і свій час кожен вбиває як хоче. Але щодо себе, я впевнилася: коли життя іде так, як воно у мене зазвичай - мені абсолютно нецікаво дивитися на щось, що продовжується більше ніж 3 години. Я не можу випустити зі свого НОРМАЛЬНОГО життя 3 години. Тому що воно саме не гірше за серіал - як би за мною цілими днями ходив чувак з камерою, а потім вирізав з запису години проведені на парах і все гарно монтував, серіал вийшов би непоганий і динамічний. Не супер інтелектуальний, не вишуканий і не продуманий на 100%, звісно, але вже ж точно цікавіший за сучасний російський телешлак. В звичайному стані мені складно просто сидіти і дивитися навіть дуже захоплюючий серіал.
А коли мене саму тягне подивитися серіальчик - це свідчить про те, що мені погано. Це значить, що мій час не летить як зазвичай, а тягнеться як карамель, і я силуюсь його позбутися, пережити, викинути. До часу не можна так ставитись.
Коли мене тягне дивитися серіальчик - це свідчить про те, що у мене вимкнулася частина власних емоцій, і мені необхідно замінити їх штучними, чужими.
Коли мене тягне подивитися серіальчик - це свідчить про те, що у мене чергова криза ідентичності, і я шукаю свій прототип, прикладаю себе до шаблонного героя, вболіваю за нього/неї, вдивляюся в нього/неї наче в себе збоку.
Коли мене тягне подивитись серіальчик - це свідчить про те, що деякі з моїх справжніх соціальних зв'язків руйнуються, і я споглядаю чужі соціальні зв'язки, щоб не бути одній.
Це я до чого...
1. Мене зараз тягне подивитись серіальчик, хоча зараз дуже не час для цього.
2. "Громадське ТВ", трансляції Аронця і т.д. для тих, хто тотально ззовні - це теж свого роду серіальчик, про революцію. Болючіший, безумовно.
3. Ті, від кого я хотіла би реакції на цю інформацію, здається, не читають мій блог.
А коли мене саму тягне подивитися серіальчик - це свідчить про те, що мені погано. Це значить, що мій час не летить як зазвичай, а тягнеться як карамель, і я силуюсь його позбутися, пережити, викинути. До часу не можна так ставитись.
Коли мене тягне дивитися серіальчик - це свідчить про те, що у мене вимкнулася частина власних емоцій, і мені необхідно замінити їх штучними, чужими.
Коли мене тягне подивитися серіальчик - це свідчить про те, що у мене чергова криза ідентичності, і я шукаю свій прототип, прикладаю себе до шаблонного героя, вболіваю за нього/неї, вдивляюся в нього/неї наче в себе збоку.
Коли мене тягне подивитись серіальчик - це свідчить про те, що деякі з моїх справжніх соціальних зв'язків руйнуються, і я споглядаю чужі соціальні зв'язки, щоб не бути одній.
Це я до чого...
1. Мене зараз тягне подивитись серіальчик, хоча зараз дуже не час для цього.
2. "Громадське ТВ", трансляції Аронця і т.д. для тих, хто тотально ззовні - це теж свого роду серіальчик, про революцію. Болючіший, безумовно.
3. Ті, від кого я хотіла би реакції на цю інформацію, здається, не читають мій блог.