"Село розтягали, хати руйнували"
В лютому 1950 р. радянські окупанти знищили село Посіч Тисменицького р-ну Івано-Франківської області, а місцевих жителів депортували.
Ярославі Ломей тоді було 17 літ. Нині ця літня жінка пригадує: у той лютневий день була хуртовина та метелиця. “НКВДисти” прийшли у Посіч несподівано. На збори дали людям лише 10 хвилин. Брати документи не дозволили.
“Бандерівці, збирайтесь! Вас усіх вивозимо на Сибір. Ну всьо. Нічого не берете. Нема куди, що брати. Там вам усе дадуть", - переказує Ярослава Ломей розпорядження “комісара у чорній шкірянці”. Каже, що десь три години люди чекали на холоді, аж доки вигнали з хат усіх. Удома залишилось все господарство: корови, кури, свині, коні. Селян звозили до в'язниці, звідти відправляли товарняками за призначенням.
Очевидці трагедії села Іван Курій та Микола Бриндзей так розповідають про виселення: „Під штиками, обскочили ціле село і кожну хату. 15 хвилин давали зібрати щось у торбу і на цьому кінець. То страшне було!”, „Село розтягали, хати руйнували”, „ Жодної хати тут не було, не залишилось, жодної хати як село переселили”.
Новозбудований монастир на місці знищеної церкви в с. Посіч.
Click to viewДжерела 1 2 3