Чи відповідає наша система освіти потребам суспільства? Що з цим всім можна/потрібно робити???
Чи відповідає наша система освіти потребам суспільства? Чи ефективно ми витрачаємо національні ресурси - бюджетні гроші і час громадян (дітей)? Скільки втрачає суспільство через недостатню підготовку громадян (знання та принципи/стиль поведінки) по завершенню освіти??? Що з цим всім можна/потрібно робити???
Я працюю менеджером середньої ланки на підприємстві дуже великої транснаціональної компанії. В бізнесі існує досить чітке розуміння, що головна конкурентна перевага - це кваліфікований персонал із «правильними» принципами поведінки (ініціативність, активна співпраця - робота в команді, націленість на результат і т.д.). Компанія тратить на розвиток персоналу в цьому напрямку мільярди доларів (я не помилився, саме мільярди). Успішні конкуренти також не сплять і роблять практично те саме. Чому так відбувається??? Причина проста - практично ВСІ успіхи і провали компанії залежать від дій персоналу - від його кваліфікації, стилю поведінки і мотивації.
З цього випливає питання: якщо це так очевидно і важливо на рівні бізнесу, то чому це не так на рівні держави, яка володіє незрівнянно більшим освітнім потенціалом??? Якщо ми так захоплюємося успіхами компаній-лідерів, який базується на цих досить банальних і простих речах, то який б це мало влив на державу, яка розвиває за цими ж принципами КОЖНОГО громадянина? Що заважає застосовувати ці надбання сучасного бізнесу в загальній та професійній освіті кожного громадянина? Відповідь на це питання, з моє точки зору проста - НІЩО. Слід просто внести фундаментальні зміни в систему освіти, яка б стала відповідати потребам суспільства, економіки та бізнесу.
Зміни, які б я вніс повинні полягали в наступному:
1. Детальне дослідження/тестування кожної окремої дитини і визначення навчальної програми суто для неї , виходячи з її особистих талантів.
Для цього слід відмовитися від поняття «клас», учні повинні навчатися групами по кожному предмету окремо незалежно від віку, дитина повинна вивчати саме «її» предмети і саме на її рівні складності. Крім того, звертаю увагу на критичну важливість «дослідження/тестування» - воно не повинно бути формальним і займати декілька годин. Якщо потрібно - на це слід потратити тиждень, два… може, місяці. Але воно повинно гарантувати, що дитина займається тим, що їй точно потрібно, а не тим, що автори загальної навчальної програми просто вирішили «гарно було б знати». Дослідження/тестування можна проводити з точки зору схильності/несхильності до:
- Точних наук (математика, фізика, хімія і т.д.). Причому, не загально, а із зазначенням конкретних наук.
- Гуманітарних наук (так само конкретно)
- Заняття спортом (із визначенням конкретних видів)
- Заняття мистецтвом (музика, малювання, танці і т.д.)
Неякісне дослідження/тестування фактично означає, що суспільство викидає на смітник один із найцінніших його ресурсів - таланти громадян.
2. Вивчення принципів успішної поведінки, концепцій та технік.
1) Вивчення основних принципів «успішної» поведінки (ініціативність, активна співпраця - робота в команді, націленість на результат і т.д.), практикування їх у змодельованих ситуаціях, бізнес-іграх і т.д. Цей пункт є критично важливим, він повинен забезпечити зміну поведінки/ментальності молодих громадян. Він повинен бути дуже детально пророблений - чітке формулювання переліку «успішних» поведінок, дуже чітке їх визначення із наведенням конкретних прикладів, які демонструють ці поведінки.
2) Вивчення концепцій. Сюди входять основоположні речі, які повинні формувати цінності і світогляд молодих громадян, які критично важливі для успішного функціонування бізнесів і суспільства. Прикладами концепцій можуть бути: якість і ефективність. Перелік повинен бути досить обмеженим, щоб всі концепції були якісно вивчені і засвоєні.
3) Вивчення технік. Під техніками маю на увазі засоби, необхідні для ефективної діяльності. Прикладами є: управління часом, розставлення пріоритетів, застосування планів дій, інструменти причинно-наслідкового аналізу, і т.д.
Результатом вивчення принципів успішної поведінки, концепцій та технік повинно бути:
- Досконале знання визначень
- Їх глибоке розуміння, усвідомлення впливу на успіх в досягненні індивідуальних результатів, командних результатів, суспільних цілей
- Бажання застосовувати їх в буденному житті та на роботі
3. Визначення варіантів майбутнього професійного спрямування кожної окремої дитини на рівні середніх класів з уточненням в старших класах (виходячи із талантів та інтересів дитини). Відповідно до цієї оцінки корегується індивідуальна навчальна програма, виділяються найважливіші предмети і необхідний рівень знань, критичні принципи «успішної» поведінки, концепції і техніки. Кожний урок з навчальної програми повинен мати чітку відповідь на наступні питання: Для чого він взагалі? Що він дає конкретній дитині?
P.S. Реформу слід провести методом повного відсторонення від керівництва «освітян» і передачею її в руки представників найкращих бізнесів.
Я працюю менеджером середньої ланки на підприємстві дуже великої транснаціональної компанії. В бізнесі існує досить чітке розуміння, що головна конкурентна перевага - це кваліфікований персонал із «правильними» принципами поведінки (ініціативність, активна співпраця - робота в команді, націленість на результат і т.д.). Компанія тратить на розвиток персоналу в цьому напрямку мільярди доларів (я не помилився, саме мільярди). Успішні конкуренти також не сплять і роблять практично те саме. Чому так відбувається??? Причина проста - практично ВСІ успіхи і провали компанії залежать від дій персоналу - від його кваліфікації, стилю поведінки і мотивації.
З цього випливає питання: якщо це так очевидно і важливо на рівні бізнесу, то чому це не так на рівні держави, яка володіє незрівнянно більшим освітнім потенціалом??? Якщо ми так захоплюємося успіхами компаній-лідерів, який базується на цих досить банальних і простих речах, то який б це мало влив на державу, яка розвиває за цими ж принципами КОЖНОГО громадянина? Що заважає застосовувати ці надбання сучасного бізнесу в загальній та професійній освіті кожного громадянина? Відповідь на це питання, з моє точки зору проста - НІЩО. Слід просто внести фундаментальні зміни в систему освіти, яка б стала відповідати потребам суспільства, економіки та бізнесу.
Зміни, які б я вніс повинні полягали в наступному:
1. Детальне дослідження/тестування кожної окремої дитини і визначення навчальної програми суто для неї , виходячи з її особистих талантів.
Для цього слід відмовитися від поняття «клас», учні повинні навчатися групами по кожному предмету окремо незалежно від віку, дитина повинна вивчати саме «її» предмети і саме на її рівні складності. Крім того, звертаю увагу на критичну важливість «дослідження/тестування» - воно не повинно бути формальним і займати декілька годин. Якщо потрібно - на це слід потратити тиждень, два… може, місяці. Але воно повинно гарантувати, що дитина займається тим, що їй точно потрібно, а не тим, що автори загальної навчальної програми просто вирішили «гарно було б знати». Дослідження/тестування можна проводити з точки зору схильності/несхильності до:
- Точних наук (математика, фізика, хімія і т.д.). Причому, не загально, а із зазначенням конкретних наук.
- Гуманітарних наук (так само конкретно)
- Заняття спортом (із визначенням конкретних видів)
- Заняття мистецтвом (музика, малювання, танці і т.д.)
Неякісне дослідження/тестування фактично означає, що суспільство викидає на смітник один із найцінніших його ресурсів - таланти громадян.
2. Вивчення принципів успішної поведінки, концепцій та технік.
1) Вивчення основних принципів «успішної» поведінки (ініціативність, активна співпраця - робота в команді, націленість на результат і т.д.), практикування їх у змодельованих ситуаціях, бізнес-іграх і т.д. Цей пункт є критично важливим, він повинен забезпечити зміну поведінки/ментальності молодих громадян. Він повинен бути дуже детально пророблений - чітке формулювання переліку «успішних» поведінок, дуже чітке їх визначення із наведенням конкретних прикладів, які демонструють ці поведінки.
2) Вивчення концепцій. Сюди входять основоположні речі, які повинні формувати цінності і світогляд молодих громадян, які критично важливі для успішного функціонування бізнесів і суспільства. Прикладами концепцій можуть бути: якість і ефективність. Перелік повинен бути досить обмеженим, щоб всі концепції були якісно вивчені і засвоєні.
3) Вивчення технік. Під техніками маю на увазі засоби, необхідні для ефективної діяльності. Прикладами є: управління часом, розставлення пріоритетів, застосування планів дій, інструменти причинно-наслідкового аналізу, і т.д.
Результатом вивчення принципів успішної поведінки, концепцій та технік повинно бути:
- Досконале знання визначень
- Їх глибоке розуміння, усвідомлення впливу на успіх в досягненні індивідуальних результатів, командних результатів, суспільних цілей
- Бажання застосовувати їх в буденному житті та на роботі
3. Визначення варіантів майбутнього професійного спрямування кожної окремої дитини на рівні середніх класів з уточненням в старших класах (виходячи із талантів та інтересів дитини). Відповідно до цієї оцінки корегується індивідуальна навчальна програма, виділяються найважливіші предмети і необхідний рівень знань, критичні принципи «успішної» поведінки, концепції і техніки. Кожний урок з навчальної програми повинен мати чітку відповідь на наступні питання: Для чого він взагалі? Що він дає конкретній дитині?
P.S. Реформу слід провести методом повного відсторонення від керівництва «освітян» і передачею її в руки представників найкращих бізнесів.