"Новые герои" Украины и их жертвы (продолжение)
Начало в http://varjag-2007.livejournal.com/17808.html
"Герои Украины"
Микола Лебедь, один из руководителей ОУН-б, агент гитлеровских спецслужб, оуновские "псевдо" - "Чорт", "Ярополк", "Капрал", "Орест", "Максим", «Рубан» и другие.
С июля 1941 года - "управляючий провідник" ОУН Бандеры.
В оккупированном Львове Лебедь встречался с политическим руководителем «Нахтигаля Теодором Оберлендером для того, чтобы заверить его в прежней лояльности ОУН-Б к Третьему рейху и готовности воевать против Советского Союза по полной победы. В письме в адрес начальника 2 отдела Абвера полковника Лахузена Оберлендер сообщил о встрече с Лебедем, которая состоялась во Львове 12 июля 1941 года. Письмо заканчивается такими словами: «Господин Лебедь заверил меня, что он охотно предоставляет себя (имеется в виду организация) в наше распоряжение в интересах совместной борьбы против большевизма и еврейства. Он был бы признателен, если бы соответствующие директивы были доведены ими и до других лиц из украинских кругов (имелись в виду мельниковцы).
Беседу Т. Оберлендера с М. Лебедем следует оценивать в контексте еврейских погромов во Львове, а также отношения ОУН Бандеры по отношению к Германии после разгона «правительства» Стецько.
Управляючий провідник ОУН-Б Лебедь своим приказом от 15.03.1943 г. переименовал все свои боевки - «Военные Отделы ОУН» в Украинскую Повстанческую Армию. Бандеровцы присвоили себе название, организационное структуру и все уставы организации Бульбы-Боровца и начали её именем и своими силами осуществлять свою политическую программу. Именно на совести Миколи Лебедя лежит начало Волынской резни. 19.08.1943 г. бандеровцы совершили нападение на штаб Бульбы-Боровца, одних уничтожив, а оставшихся - «присоединив».
Всех, не согласных с Лебедем, подвергали жестоким репрессиям как «предателей украинского народа». Именно Микола Лебель возглавлял ОУН-Б с июля 1941 по сентябрь 1943 и несет ответственность за геноцид украинцев, евреев, поляков…
В послевоенные годы - Микола Лебедь активный агент американской разведки. Он сумел вывезти на Запад архивы ОУН. Видимо, поэтому, на средства, выделенные различными каналами ЦРУ сумел создать националистическое исследовательско-издательское объединение «Пролог», журнал «»Сучасність» (издается сегодня в Украине), газету (впоследствии - журнал) «Украиїнський самостійник». Только на его издание ЦРУ тратила вначале 10 тыс. долл,, которые записывали как пожертвования частных лиц. Впоследствии эта сумма состаляла до 100 тыс. долл.
Лебедь не только занимался подготовкой агентов к заброске в нашу страну, но и подготовкой к саботажным акциям солдат Южного Вьетнама.
Одним из первых приветствовал разпад СССР, приезжал в незавимую уже Украину для налаживания контактов с новой властью.
Письмо Т. Оберлендера Лахузену (из книги В.Полищука ("Dowody zbrodni OUN i UPA")
В увеличенном виде здесь
Жертвы новых "героев Украины"
Зарічне. Село Дубрівськ. Осінь 1948 року. Зграя "Дуба" із Камінь-Коширського району Волинської області розстріляла завідуючого хатою-читальнею Василя Івановича Мельникова, голову сільради Адама Йосиповича Ковтуновича. "Дуб" - Василь Васильович Трусевич, будь він проклятий!
Дубно. 16.ХІІ.1944 року. У селі Рачин банда "Широкого" розправилась над дружинами військовослужбовців, які прибули відвідати своїх мужів і синів. Животи їм розпорото ножами, груди проколото багнетами, носи обрізано, виколото очі. Вбитими виявились Євгенія Володимирівна Міцкевич, 1920 р., Галина Михайлівна Бунчак, Харитина Григорівна Ілясова та її мати Надія Васильчук. 20.VI.1944 року Зигмунт Левінський свідчив прокурору району Митченко: "Мою семирічну донечку закатували банерівці: зламали їй руку, розрізали животика, покололи їй груди, рани в голівці глибокі були, рота їй розрізали, ніс розплющений. Одяг з неї здерли і забрали". Із звіту "Черника" 22.ХІІ.43 р. (група "Богуна"): "Знищено ляцьке поселення Бортниця біля Дубна, вбито понад 25 ляхів, багато їх згоріло в хатах. Власні втрати - 1 убитий".
У селі Іванє не стало священика Петра Жижкевича і його дружини Оксені, їх бандерівці забрали вночі на муку за те, що він закликав селян-прихожан підписатись на державну позику, а сам особисто вніс для цього 15.000 карбованців. Злочин вчинено у 1944 році.
Березне. Вбиті у Бронному орденоносець, учасник штурму Берліна Герш Беркович Юз, 1918 р. та фронтовик Іван Семенович Петрук, 1914 р. Злочин стався 3 травня 1948 року. Вбивці - есбісти "Танцера".
Дубровиця. 28.ХІІ.1945 р. в с. Осова вбита Євненія Омелянівна Мелещук.
Червоноармійськ. Село Старики. З повідомлення прокурора району Колесниченка: "Група СБ очолювана "Грозою" та "Андрієм" 22 листопада 1948 року сокирами порубали Варвару Максимівну Мацюк, її дочку Ніну Антонівну, дитину Люду (ще року їй не було від роду). Заміжна дочка Ольга Антонівна Коваль також одержала удар сокирою в голову, але втекла". 23 грудня 1944 року в селі Пляшева біля церкви бандерівці повісили священика Федора Федоровича Мокринського, 57 років, за те, що його син був у Червоній Армії і хоробро бився з фашистами. Здійснив цей злочин комендант району СБ. Він повбивав зі своеєю бандою три сім'ї (сім душ), задушив путом родину Грищука. Начальник Козинського райвідділу міліції Кочетков 5 листопада 1944 року підірвав себе і кількох націоналістів, одягнених у форму радянських солдатів, які намагались взяти його живим. Це сталося в Вовковиях Чеських. В с. Пляшева 22.ІІІ.1944 року замордовані Андрій Коваль, 69 років, Єфросинія Матвіївна Мокринська, її 14-літня дочка і син 1927 року народження. Марію Кошицьку бандити повісили.
(10.01.91). Олександр Грицюк, який підпорядкувався командиру 4-го підрайону "Юрку" - Василеві Слободюку, зізнав свого часу: "На початку серпня 1943 року в село Дядьковичі були викликані на нараду комендантом району "Макарем" керівники підпорядкованих нам Служб Безпеки (СБ). Збір відбувся в будинку Мосіковського. Дано настанови такого змісту: 1. Знищити всіх ворогів УПА (поляків, чехів, жидів, комсомольців, офіцерів Червоної Армії, працівників міліції і тих хто симпатизує радянській владі); 2. Знищувати спільно з сім'ями, спалювати їх будинки і забирати їхнє майно; 3) затримувати і розстрілювати всіх військовополонених бійців і офіцерів совітскої армії, які втекли з німецьких таборів; 4) слідкувати за населенням нашого надрайону, щоб своєчасно виконувати поставки сільгосппродуктів для УПА, застосовуючи фізичні репресії по відношенню до саботажників (розстріли, екзекуції); 5) Виявляти і розстрілювати осіб, які чекають приходу Червоної Армії; 6) знищувати всіх осіб за вказівкою комендантів СБ; 7) Найбільш небезпечними ворогами УПА є комуністи і працівники НУВД, всіх їх затримувати і передавати у надрайонну СБ. За невиконання цього - казав "Макар" - кожен з вас буде страченкий".
Грицюк розповідав далі: "Після зборів всім їх учасникам були роздані гвинтівки німецького зразка і 15-20 патронів до кожної".
Інший бандпровідник розповів, що опісля наради-семінару Слободюк, вручаючи зброю, наказував: "Економте патрони, лише в особливих випадках застосовувати оружіє, а дійте вірьовкою (путовання): двоє закручують на шиї жертви вірьовку і тягнуть в різні боки. Трупи убитих доставляли в садибу Куровського, це два кілометри від Дядькович, де їх скидали у колодязь".
І вовча зграя ОУН-УПА розбіглась по селах, і заповнювала колодязі та криниці трупами людей.
З протоколу допиту Олексія Кота - учасника загону УПА з Соснового Березнівського району: "Одного разу затримали трьох полонених радянських бійців, які вирвались з німецького полону. Пам'ятаю прізвище лише одного - звався Орлов Микола. Чоловік нашої боївки Іван Головко та Павло Власюк допитали їх. На запитання якої хто з них національності, один відповів: я узбек, другий сказав, що кацап, а третій був українець. Перших двох ми зліквідували і вкинули в Случ".
Сарни. Грудень 1943 року. Група "Гонкого" убила жителя с. Карпилівка Микиту Тимошицького і його сина Феодосія; 17 червня 1944 року - Радчук Февронію, Ганну Стельмах з цього ж села (кати - з боївки "Лісовика"); 10 травня 1945 року по-звірячому були закатовані Хома Степанець, Іван Яковець. У с. Тріскно весною 1947 року виродки з банди "Щупаки" вчинили наругу над комсомольцем, демобілізованим воїном Петром Рудником і головою сільради Романом Івановичем Нитчуком та його дружиною Оленою Пилипівною.
Ровенський район. Село Суськ: убиті оунівцями в 1947 році Василь Павлович Мосейчук (1913), замордована Уляна Павлівна Кондюк, лісник Андрій Стогній і його дружина Марфія, будинок їх спалено, убитий Єремій Данилович Куц. Село Рубче: січень 1945 року - Андрон Романович Миколайччук (1914), с. Метків: серпень 1948 року, жорстокої смерті зазнала депутат сільради Любов Багнюк. Село Волошки, рік 1945-й: знищена Шайдюк Євгенія Дмитрівна (1926), восени 1946 року знайдено труп Захара Івановича Якобчука (1910), бандерівці вбили також трактористів Грицюка і Федя.
Рокитне. Редакцію повідомили жителі села Буда: тут у лютому 1945-го бандити убили Федора Вакуловича Шевчука (1903), Шевчука Йосипа Марковича (1926), Трохима Омеляновича Богданця (1899). Село Дерть: не стало Мотруни Прокопівни Чубик, Адама Гавриловича Ткача, Покальчука Івана Максимовича. Село Остки: банда УПА замордувала робітника цегельного заводу Федора Панасовича Лопугу.
Продолжение следует...
"Герои Украины"
Микола Лебедь, один из руководителей ОУН-б, агент гитлеровских спецслужб, оуновские "псевдо" - "Чорт", "Ярополк", "Капрал", "Орест", "Максим", «Рубан» и другие.
С июля 1941 года - "управляючий провідник" ОУН Бандеры.
В оккупированном Львове Лебедь встречался с политическим руководителем «Нахтигаля Теодором Оберлендером для того, чтобы заверить его в прежней лояльности ОУН-Б к Третьему рейху и готовности воевать против Советского Союза по полной победы. В письме в адрес начальника 2 отдела Абвера полковника Лахузена Оберлендер сообщил о встрече с Лебедем, которая состоялась во Львове 12 июля 1941 года. Письмо заканчивается такими словами: «Господин Лебедь заверил меня, что он охотно предоставляет себя (имеется в виду организация) в наше распоряжение в интересах совместной борьбы против большевизма и еврейства. Он был бы признателен, если бы соответствующие директивы были доведены ими и до других лиц из украинских кругов (имелись в виду мельниковцы).
Беседу Т. Оберлендера с М. Лебедем следует оценивать в контексте еврейских погромов во Львове, а также отношения ОУН Бандеры по отношению к Германии после разгона «правительства» Стецько.
Управляючий провідник ОУН-Б Лебедь своим приказом от 15.03.1943 г. переименовал все свои боевки - «Военные Отделы ОУН» в Украинскую Повстанческую Армию. Бандеровцы присвоили себе название, организационное структуру и все уставы организации Бульбы-Боровца и начали её именем и своими силами осуществлять свою политическую программу. Именно на совести Миколи Лебедя лежит начало Волынской резни. 19.08.1943 г. бандеровцы совершили нападение на штаб Бульбы-Боровца, одних уничтожив, а оставшихся - «присоединив».
Всех, не согласных с Лебедем, подвергали жестоким репрессиям как «предателей украинского народа». Именно Микола Лебель возглавлял ОУН-Б с июля 1941 по сентябрь 1943 и несет ответственность за геноцид украинцев, евреев, поляков…
В послевоенные годы - Микола Лебедь активный агент американской разведки. Он сумел вывезти на Запад архивы ОУН. Видимо, поэтому, на средства, выделенные различными каналами ЦРУ сумел создать националистическое исследовательско-издательское объединение «Пролог», журнал «»Сучасність» (издается сегодня в Украине), газету (впоследствии - журнал) «Украиїнський самостійник». Только на его издание ЦРУ тратила вначале 10 тыс. долл,, которые записывали как пожертвования частных лиц. Впоследствии эта сумма состаляла до 100 тыс. долл.
Лебедь не только занимался подготовкой агентов к заброске в нашу страну, но и подготовкой к саботажным акциям солдат Южного Вьетнама.
Одним из первых приветствовал разпад СССР, приезжал в незавимую уже Украину для налаживания контактов с новой властью.
Письмо Т. Оберлендера Лахузену (из книги В.Полищука ("Dowody zbrodni OUN i UPA")
В увеличенном виде здесь
Жертвы новых "героев Украины"
Зарічне. Село Дубрівськ. Осінь 1948 року. Зграя "Дуба" із Камінь-Коширського району Волинської області розстріляла завідуючого хатою-читальнею Василя Івановича Мельникова, голову сільради Адама Йосиповича Ковтуновича. "Дуб" - Василь Васильович Трусевич, будь він проклятий!
Дубно. 16.ХІІ.1944 року. У селі Рачин банда "Широкого" розправилась над дружинами військовослужбовців, які прибули відвідати своїх мужів і синів. Животи їм розпорото ножами, груди проколото багнетами, носи обрізано, виколото очі. Вбитими виявились Євгенія Володимирівна Міцкевич, 1920 р., Галина Михайлівна Бунчак, Харитина Григорівна Ілясова та її мати Надія Васильчук. 20.VI.1944 року Зигмунт Левінський свідчив прокурору району Митченко: "Мою семирічну донечку закатували банерівці: зламали їй руку, розрізали животика, покололи їй груди, рани в голівці глибокі були, рота їй розрізали, ніс розплющений. Одяг з неї здерли і забрали". Із звіту "Черника" 22.ХІІ.43 р. (група "Богуна"): "Знищено ляцьке поселення Бортниця біля Дубна, вбито понад 25 ляхів, багато їх згоріло в хатах. Власні втрати - 1 убитий".
У селі Іванє не стало священика Петра Жижкевича і його дружини Оксені, їх бандерівці забрали вночі на муку за те, що він закликав селян-прихожан підписатись на державну позику, а сам особисто вніс для цього 15.000 карбованців. Злочин вчинено у 1944 році.
Березне. Вбиті у Бронному орденоносець, учасник штурму Берліна Герш Беркович Юз, 1918 р. та фронтовик Іван Семенович Петрук, 1914 р. Злочин стався 3 травня 1948 року. Вбивці - есбісти "Танцера".
Дубровиця. 28.ХІІ.1945 р. в с. Осова вбита Євненія Омелянівна Мелещук.
Червоноармійськ. Село Старики. З повідомлення прокурора району Колесниченка: "Група СБ очолювана "Грозою" та "Андрієм" 22 листопада 1948 року сокирами порубали Варвару Максимівну Мацюк, її дочку Ніну Антонівну, дитину Люду (ще року їй не було від роду). Заміжна дочка Ольга Антонівна Коваль також одержала удар сокирою в голову, але втекла". 23 грудня 1944 року в селі Пляшева біля церкви бандерівці повісили священика Федора Федоровича Мокринського, 57 років, за те, що його син був у Червоній Армії і хоробро бився з фашистами. Здійснив цей злочин комендант району СБ. Він повбивав зі своеєю бандою три сім'ї (сім душ), задушив путом родину Грищука. Начальник Козинського райвідділу міліції Кочетков 5 листопада 1944 року підірвав себе і кількох націоналістів, одягнених у форму радянських солдатів, які намагались взяти його живим. Це сталося в Вовковиях Чеських. В с. Пляшева 22.ІІІ.1944 року замордовані Андрій Коваль, 69 років, Єфросинія Матвіївна Мокринська, її 14-літня дочка і син 1927 року народження. Марію Кошицьку бандити повісили.
(10.01.91). Олександр Грицюк, який підпорядкувався командиру 4-го підрайону "Юрку" - Василеві Слободюку, зізнав свого часу: "На початку серпня 1943 року в село Дядьковичі були викликані на нараду комендантом району "Макарем" керівники підпорядкованих нам Служб Безпеки (СБ). Збір відбувся в будинку Мосіковського. Дано настанови такого змісту: 1. Знищити всіх ворогів УПА (поляків, чехів, жидів, комсомольців, офіцерів Червоної Армії, працівників міліції і тих хто симпатизує радянській владі); 2. Знищувати спільно з сім'ями, спалювати їх будинки і забирати їхнє майно; 3) затримувати і розстрілювати всіх військовополонених бійців і офіцерів совітскої армії, які втекли з німецьких таборів; 4) слідкувати за населенням нашого надрайону, щоб своєчасно виконувати поставки сільгосппродуктів для УПА, застосовуючи фізичні репресії по відношенню до саботажників (розстріли, екзекуції); 5) Виявляти і розстрілювати осіб, які чекають приходу Червоної Армії; 6) знищувати всіх осіб за вказівкою комендантів СБ; 7) Найбільш небезпечними ворогами УПА є комуністи і працівники НУВД, всіх їх затримувати і передавати у надрайонну СБ. За невиконання цього - казав "Макар" - кожен з вас буде страченкий".
Грицюк розповідав далі: "Після зборів всім їх учасникам були роздані гвинтівки німецького зразка і 15-20 патронів до кожної".
Інший бандпровідник розповів, що опісля наради-семінару Слободюк, вручаючи зброю, наказував: "Економте патрони, лише в особливих випадках застосовувати оружіє, а дійте вірьовкою (путовання): двоє закручують на шиї жертви вірьовку і тягнуть в різні боки. Трупи убитих доставляли в садибу Куровського, це два кілометри від Дядькович, де їх скидали у колодязь".
І вовча зграя ОУН-УПА розбіглась по селах, і заповнювала колодязі та криниці трупами людей.
З протоколу допиту Олексія Кота - учасника загону УПА з Соснового Березнівського району: "Одного разу затримали трьох полонених радянських бійців, які вирвались з німецького полону. Пам'ятаю прізвище лише одного - звався Орлов Микола. Чоловік нашої боївки Іван Головко та Павло Власюк допитали їх. На запитання якої хто з них національності, один відповів: я узбек, другий сказав, що кацап, а третій був українець. Перших двох ми зліквідували і вкинули в Случ".
Сарни. Грудень 1943 року. Група "Гонкого" убила жителя с. Карпилівка Микиту Тимошицького і його сина Феодосія; 17 червня 1944 року - Радчук Февронію, Ганну Стельмах з цього ж села (кати - з боївки "Лісовика"); 10 травня 1945 року по-звірячому були закатовані Хома Степанець, Іван Яковець. У с. Тріскно весною 1947 року виродки з банди "Щупаки" вчинили наругу над комсомольцем, демобілізованим воїном Петром Рудником і головою сільради Романом Івановичем Нитчуком та його дружиною Оленою Пилипівною.
Ровенський район. Село Суськ: убиті оунівцями в 1947 році Василь Павлович Мосейчук (1913), замордована Уляна Павлівна Кондюк, лісник Андрій Стогній і його дружина Марфія, будинок їх спалено, убитий Єремій Данилович Куц. Село Рубче: січень 1945 року - Андрон Романович Миколайччук (1914), с. Метків: серпень 1948 року, жорстокої смерті зазнала депутат сільради Любов Багнюк. Село Волошки, рік 1945-й: знищена Шайдюк Євгенія Дмитрівна (1926), восени 1946 року знайдено труп Захара Івановича Якобчука (1910), бандерівці вбили також трактористів Грицюка і Федя.
Рокитне. Редакцію повідомили жителі села Буда: тут у лютому 1945-го бандити убили Федора Вакуловича Шевчука (1903), Шевчука Йосипа Марковича (1926), Трохима Омеляновича Богданця (1899). Село Дерть: не стало Мотруни Прокопівни Чубик, Адама Гавриловича Ткача, Покальчука Івана Максимовича. Село Остки: банда УПА замордувала робітника цегельного заводу Федора Панасовича Лопугу.
Продолжение следует...