Мені присвятили вірша

[valya_zakhabura]

Она живет на станции Гната Юры
В квартире, подобной музею,
Где в каждой мелочи смысл рукотворный сокрыт,
И гости на это глазеют

Она работает там, где сольются в одно
Два мира - детишки и книжки.
Своих друзей и знакомцев водит в кино,
Сверкает задорной стрижкой.

И суп гаспачо был невероятно хорош
В протореной толоке будней
Под лязг трамвая, под кресел

Comments

[pry4ilok]

:) Особлдиво зворушило про "встречу в майбутнем".

[valya_zakhabura]

Валя з Росії, але читає українською і якщо вживає якісь слова в розмові, то намагається без перекручення. "Смачного", а не "СмачЬнога" й т.п. ну й "Майбутнє" - це ж красивіше ніж "Будущєє" :)

[pry4ilok]

До речі, а ці слова - близькі родичі! "Май-бутнє" - те, що має бути. "Буду-щее" - теж ніби "те, що буде". А оце "щее" - заінтригувало. Що воно? Кощій безсмертний?:)

[valya_zakhabura]

десь читала, що оці шиплячі щеки, щеї, щури, чури - це пращури, зв2язок поколінь. тоді "Буду-щєє" безперервність роду