Я радію кожному подиху, навідь коли чую храп від сусіда по шхонці метро. Я знаю що ти не повернешся, і пролітають за вікнами станції метро на яких ми колись зустрічалися, час.
Сумую за за холодом твого погляду що відпускав у відкрите море де вже тоді починали вирувати шторми моїх пурпурних думок. Мене накривають хвилі, думок, калюж, радіо хвиль,
(
Read more... )