Ще про напад червоних партизанів на село Лахвичі

[viktor_lviv]

19 грудня 1943 р. загін червоних партиазнів ім. Ванди Василевської напав на с. Лахвичі Любешівського району Волинської області.

Спогад Мельника Івана Аврамовича - 18.01.1928 р. н.

Наше село звалося «нейтральним». У Люб'язі  були червоні партизани, у Пнівному - бандерівці, повстанці. На Миколу сталася сутичка в селі. Прийшли партизани, а тут була повстанська боївка. Одного партизана вона забила. А партизани давай палити село, людей бити. Малих дітей вбили, старих людей. Всього забили 42 душі чи 43. Забили: Мотруну, її сина, дітей, Марію Сінчук, Катерину Сінчук, Мелеш Василя, Фесика Василя, Фесик - жінку, Сінчука, здається, Івана, сім'ю його всю вбили - жінку, сина, невістку, дітюка. Бартошика забили. Багацько. Ще Данила. Божка Олександра, Божка Порфила забили.

Спогад Павліка Івана Васильовича - 20.01.1928 р. н.

Я, Іван Васильович Павлік, пам'ятаю, хоч малим був, як серед ночі 19 грудня 43-го року ввірвалися до нас партизани - з загону Ванди Васілєвскої. Поляки. Звали їх: польські партизани, польські партизани Ванди Васілєвської.

Чи сутичка з бандерівцями була, я не знаю. Пам'ятаю одне: поляки побили людей. Сорок дві душі було нараховано. Одного з наших забрали в Шлапань. З підводою забрали. Хотів виїхати з дому. Зловили. Фамілія його Якимчик. Забрали його з собою. Там самого забили. А всіх тут у селі. Убиті: Фесик Іван, його жінка, син, невістка, дитина. Мельника забили, Бартошика, по вуличному звати, Смокович Євгенію поранили, вона вмерла. Багато.



Свідчать також Марчик Михайло Степанович - 17.09.1917 р. н., Герець Олександр Іванович - 05.10.1915 р. н., Фесик Оксана Романівна - 01.10.1929 р. н., Герець Ганна Олексіївна- 22.09.1929 р. н.

Трагічним днем для села стало 19 грудня 1943 р. (на Миколу). В селі відбулася сутичка повстанців із радянськими партизанами. Це був загін ім. Ванди Василевської, що  складався з поляків. У перестрілці один із партизанів загинув. Польський загін кинувся мстити безневинним мешканцям Лахвичів.  Спалено 120 обійсть, убито 42 (за іншими даними 43, 45, 48) жителів села в т. ч. дітей, старих. Загинули постріляні, порубані, заколоті: Бартошик Пилип, Божки Василь і Федось, Божко Олександр з дружиною Агафією, Кравчик Данило, Лукашевич Мотря з двома дітьми, Мельник Василь, Марчик Остап, сінчук Мотря, Сінчук Марія, Смоковичі Євгенія і Соломія, Хвесик Панас, Хвесики Василь і Демид, Хвесик Іван, його дружина, син і невістка з немовлям, Хвесик Марія, Якимчик Данило. Іншого Якимчика забрали з собою,  вбили в селі Шлапань.

«Народні месники повернулися до постою з довжелезною валкою підвід, навантажених майном села, пригнали череди худоби й овець. Село не стало відомим, як - хоч би про людське око, - відреагувало на цей акт «визволення» радянське командування партизанів, що йому поляки, звичайно ж, підлягали. Напевне, саме з його дозволу погром села вчинено.

Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Камінь-Каширський, Любешівський, Ратнівський і Стаоровижівський район / упоряд. і авт. коментарів І. Пущук; за заг. ред. почесного доктора Луцького національного технічного університету, народного депутата України Я. П. Федорчука. - Луцьк: ПВД «Твердиня», 2011. - С. 188-190.