(Untitled)

[ultra_me]

Взагалі-то я не дуже люблю підіймати релігійні теми, але черговий рік підряд стаю свідком тієї самої картини. Після закінчення служби священик починає перераховувати людей, які зробили пожертву. Мало того, називаючи прізвище, каже і суму, яку конкретна сім"я виділила "на церкву": "Іваночки - 100 гривень, Петренки - 50 гривень, Козлови - АЖ 200

Comments

[falkoner]

Це католицька чи православна церква?

[ultra_me]

греко-католицька

[falkoner]

На заході ( України, я маю на увазі) взагалі прийнято озвучувати подарунки , пожертви і тому подібне. Деякі навіть книги ведуть, в які записують що хто подарував, щоб не подарувати дорожче, або дешевше... там до того відношення незвичне більшості країни).
А про релігію я промовчу, бо буде срач).

[ultra_me]

мене це дуже здивувало, бо раніше ходила в іншу церкву (теж УГКЦ) і там такого не було. а це відколи побудували недалеко від дому - ходимо з сім"єю сюди.

щодо подарунків скажу навіть більше. на весіллях прийнято не тільки записувати. хто скільки подарував, а й ставити дві скриньки для подарунків: біля молодої і біля молодого =) якщо гості представляють сторону дружини - конверти йдуть їй, чоловіка - йому відповідно. така "традиція" практикується більше в тих сім"ях, де весілля організовують батьки (переважна на позичені гроші).

[oksamytka]

особисто я ніколи з таким не стикалася. а я бувала в багатьох храмах угкц. про весілля не скажу, бо не знаю, шо там собі думали молодята, до яких ми ходили. на нашому весіллі такого не було, може, тому, що ми його робили за свої і непозичені гроші...

практикувати таке чи ні в храмі, то виключно прерогатива пароха. можливо, в такий спосіб він особливо хоче подякувати жертводавцям і заохотити інших. самі пожертви не є чимось поганим, адже священик живе з них. щодо того, що люди прагнуть аби їх оголосили поіменно - ну, то така їхня слабка природа, це не дуже добре, але я би дивилася на це поблажливо. людина, яка даючи пожертву в храмі, прагне людського визнання, за словами Ісуса, вже отримує свою винагороду - в якості цього визнання. ті, які роблять це, не афішуючи, - мають свою нагороду на небі. тому перших можна тільки пожаліти...

а про особливості галичан - то так і є, це іноді дратує, але переважно дуже веселить, особливо, якщо дивитися на то все збоку, а не жити в тому )))

[ultra_me]

ну і ще як варінт - декотрим людям життєво необхідно постійно чути похвалу і подяку за те, що вони роблять) одним словом, щоб їхні вчинки були помічені і оцінені)

[zviruk]

я в таких ситуаціях думаю: "ну було б це 1000 грн, тоді можна людям прилюдно подякувати, але за кожні 100 грн..."

західноукраїнська ментальність таки існує, і то далеко не завжди приємна штука(

[e_fem_erna]

мда, сила

для людей - ще оидн спосыб погладити своэ его
для церкви - створити умови кокнуренції, міряння гаманцями і удававною щедрістю, що сприяє збільшенню доходу церкви

[iri_di_um]

я такого теж ніколи не чула, хоча на Пасху їду до бабусі в дрімуче західноукраїнське село, де ментальність доволі архаїчна. Переконана, що то воля священника, він сам чинить не правильно, бо перед Богом всі ми рівні і сума пожертви ніяк не впливає на його любов до нас, так і до торгівлі індульгенціями можна дійти:)) ті, хто робить добру справу, щоб його хвалили, як слушно зауважили вище, отримують мізерну винагороду - похвалу таких же людей.
Ну а щодо весіль, то це якась брєдова брєдятина, я таке вперше чую, я нічого не записувала, батьки навіть не заїкались про таке. Дарую подарунки виходячи з власної фінансової спроможності, а не методом математичної рівності.