(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 2]
Минуло півтора місяця. Варфоломей «замовк, немов йому заціпило». «Чи ти вмер, чи тільки ще занедужав, чи, може, крий, Боже! запишався?» - питається Тарас листом 23 березіля 1103. Знати, що справа з землею кортить йому, що длявість і воловодіння хвилює його. «Чи ти зробив що з Понятовським або з Трощинським? - питається він. - Якщо ні, чи не зробиш чого з Змієвським? От би добре було! А ду бового, кленового, липового і ясенового лісу чи придбав?»
Через день, 25 березіля, прийшла Варфоломеєва відповідь і лист Трощинського. Знати, що останній за землю хотів 1500 карб., а Варфоломей писав, що як врахували той ліс, що треба на хату по Тарасовому плану, так вийшло його на 1100 карб., а ще ж то треба і комору, і повітку. І от з сієї причини Варфоломей подає іншу раду: «У Трощинського, - каже він , - єсть хороший дім у Ржищеві 1105, за містечком, над Дніпром, на дуже, дуже хорошому місці: він купив його за 2500 карб., а продає за 1500. Є при домі великий город, вітряк і інше». Варфоломей радить купити сей дім, «а як не сподобається, так у Трощинського є інший грунт над самим Дніпром в лісі, тільки на лівому березі і не так далеко видно, як з правого берега».
Очевидно, що отака одна за одною нова все порада надопекла Тарасові. Згоджується нарешті він купити дім Трощинського у Ржищеві, пише про се Варфоломеєві і просить «придбати лісу на надвірню комору, що буде його робочою». Але й тут нічого не вийшло, хоча й не знати, з якої причини. Здається, Варфоломей почав «ждати самого Тараса», хоча останній «чотири рази писав йому, що того літа (1860) на Вкраїну не приїде». З листа Тараса, писаного 15 мая 1106, можна гадати, що Варфоломей до купівлі землі у Трощинського став примішувати свою особисту справу. Знаючи Тарасову добрість, я бачу з того листа, що він почав трохи ремствувати на Варфоломеєву тяганину.
«Занехай Ржищев, - писав він. - Цур тому домові, повітці і вітрякові і отим трьом грушам. Якщо тобі дуже подобається пан Трощинський, то бери його в службу, я чув, що він і заможний, і не лукавий. А там, як матимеш час, то подивися сам на Рудяки, бо Григорович і збрехати уміє. Як сподобаються тобі оті Рудяки, то возьми в посесію 20 десятин на 25 літ. Як зробиться так, як оце я пишу, то дбай о дубовім лісі на робочу мені... Чи не бачився з Змієвським? Отой грунт, що ми з тобою оглядали, в печінках мені сидить».
Минуло знов півтора місяця. Знов Варфоломей замовк. А Тарасові з думки не йде своє кишло біля Дніпра, і 29 червня він знов питає Варфоломея: «Чи був у тих Рудяках? Що там бачив і чи зробив що з Трощинським?» 1107 Але при ходить звістка 1108, що Варфоломей, залишивши і Забару, і Ржищев, і Рудяки, і Межирічі, вибрав іншу землю: «Вище по Дніпру від того місця, де сам Тарас вибрав біля Пека рів, між Каневом та Пекарями на високій горі міських земель Канева є лісочок, посеред його поляна. Далеко від міста. На тій горі дуже багато дичок, яблунь та груш, і завести садочок можна. А Дніпро буде тобі під ногами. Кринична вода недалеко. Риба щоранку буде свіжа, бо рибалки попід порогом возитимуть її до міста».
Зрадів Тарас і 1 липня відписує Варфоломеєві: «Бери 10 десятин землі з умовою виплатити гроші впродовж году трьома ратами і зараз же напиши, чи багацько тобі треба грошей на почин?»
Не відомо, Варфоломей не подав звістки, що він відпи сав Тарасові, але останній за місяць послав до його 1000 карб., просячи його: «купчий акт зробити на своє ім’я та купити на хату соснового дерева, а на двері і одвірки ясе нового або дубового». Хата щоб була 10 аршинів впоперек, а 20 вдовж.
Тепер, здавалося Тарасові, - край ділу. Тепер тільки швидше б збудувати хату. Але ж будувати нову вже запізно, на зиму не встигне. Почув він, що якась попадя в Пекарях продає хату. Він радить Варфоломеєві купити ту хату, перевезти і поставити. «А навесні нехай би сестра Ірина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала». Через три дні - 25 серпня він посилає до Варфоломея новий план хати і просить окопувати леваду і купувати ліс. «Добре б було, каже він, коли б сестра Ірина перевезлася на мій грунт рано навесні, а літом ми з жінкою прибудемо».
Одно слово Тарас був певен, що справа з купівлею землі дійшла вже до краю, зовсім скінчена. Та не так воно дійсно було. У Варфоломея зайшла тяганина з землеміром, як знати се з листа Тарасового 5 жовтня. Але прецінь вже й тяганина та, здавалося, уладжена. Перегодом здавалось, що перешкода зникла і жодної якої-будь причини нема. З останніх 5 листів до Варфоломея бачимо, що про землю вже нема клопоту. Варфоломей вдається до його вже з своїми особистими справами: то треба йому кредиту, бо він має думку крамарювати книжками та чаєм: то просить Тараса купити в Петербурзі задля його ремінну свиту з відлогою, то покло потатись за дітей його, щоб прийняли одного в ту, другого в другу школу, і в останній справі написати в Київ до Се лецького, що був тоді, здається, віце-губернатором. Тарас усе те охоче справляє, опріч останнього, бо щодо Селецького, так 23 грудня він писав Варфоломеєві так: «я лучче тричі чорта в... поцілую, як маю писати отому поганому Селецькому. Я тобі вже писав: як будеш у Києві, порадься з Чалим та з Сошенком, вони тебе на все добре наставлять» 1109.
Тим часом сіпака землемір щось крутив, і Тарас в листі 22 січня 1861 радить Варфоломеєві: «заткни пельку отому клятому землемірові», попросту сказавши - радив дати хабаря. З того ж листа бачимо, що справа з землею ще не доведена до краю, а се бентежило нашого Кобзаря, тоді вже безнадійно хорого! Він просить Варфоломея: «роби швидше з тим сердешним грунтом та зараз же і напиши мені, щоб я знав, що з собою робити: чи їхати весною в Канев, чи ні»1110. За тиждень, 29 січня, в своєму останньому листі до Варфоломея знов він просить, «кінчати швидше в Каневі, та написати, як скінчиш, щоб я знав, що робити з собою навесні» 1111.
Але ж! лиха доля в сьому разі тяжко поглумилася з безталанного страдальника. Вона не дала йому дожити до весни і живому приїхати в нову хату на той грунт. Навесні на той самий грунт біля Канева прибула хата-домовина з кістками Тарасовими.
Таким чином майже за цілих два роки з усіх Тарасових заходів і клопотів придбати собі оселю біля Дніпра, нічого не вийшло. Ні в споминках Варфоломея 1112, ні де інде мені не довелося знайти певної звістки про те: на чому саме Тарасова смерть застала справу про придбання задля його землі біля Канева, на тій Чернечій горі, де він тепер спочиває? На превеликий жаль, Варфоломей Шевченко не розповів того, що ліпше за всіх, а може, тільки один він і відав, і повинен був широко розповісти, розказати усі подробиці, що не дали придбати Тарасові грунт на Чернечій горі. Варфоломей тільки й сказав, що скрізь, де знаходив він грунти, траплялася одна та сама головна притичина: «Треба спитати генерал-губернатора, чи можна Шевченкові купувати землю»? 1113
Добре! Але ж чи питався хто? Чи питалася канівська міська рада? І коли питалася, так що відповів на те генерал-губернатор?
Ми знаємо, що Шевченко ніколи не був позбавлений прав горожанських, значить, ні за ким і не було права ані заборонити йому куповати землю, ані дозволити те, що й не було заборонене, значить, і питатися про дозвіл у генерал-губернатора не треба було.
1103 Правда. - 1875. - [№ 6]. - С. 14.
1104 Основа. - 1862. - Кн. VI. - С. 14. [Листи до Т.Г.Шевченка, с. 177].
1105 Містечко на правім березі Дніпра. - Ред.
1106 Правда. - 1875. - [№ 24]. - С. 967.
1107 Правда. - 1875. - [№ 24]. - С. 967.
1108 Основа. - 1862. - Кн. VI. - С. 19.
1109 Правда. - 1875. - [№ 24] - С. 971.
1110 Правда. - 1872. - [№ 24]. - С. 972.
1111 Ibidem.
1112 Ibidem. - 1876. - [№ 2]. - С. 64 - 69.
1113 Ibidem. - С. 66.
Коментар
Але приходить звістка, що Варфоломій ... вибрав іншу землю: «Вище по Дніпру від того місця...» - фрагмент листа В. Шевченка до Т. Шевченка за публікацією в «Основі»; датується орієнтовно червнем 1860 р. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 185).
...але останній (Т. Г. Шевченко. - Ред.) за місяць послав до його 1000 карб., просячи його: «купчий акт зробити на своє ім’я...» - Лист Т. Шевченка до В. Шевченка від 29 липня 1860 р. з Петербурга.
...траплялася одна й та сама головна притичина: «Треба спитати генерал-губернатора, чи можна Шевченкові купувати землю?» - Див. лист київського генерал-губернатора І. І. Васильчикова до В. А. Долгорукого від 15 липня 1859 р. (Тарас Шевченко: Документи..., с. 338, 339), де, по суті, забороняється сприяти переселенню поета на Україну.
Попередня Наступна
Минуло півтора місяця. Варфоломей «замовк, немов йому заціпило». «Чи ти вмер, чи тільки ще занедужав, чи, може, крий, Боже! запишався?» - питається Тарас листом 23 березіля 1103. Знати, що справа з землею кортить йому, що длявість і воловодіння хвилює його. «Чи ти зробив що з Понятовським або з Трощинським? - питається він. - Якщо ні, чи не зробиш чого з Змієвським? От би добре було! А ду бового, кленового, липового і ясенового лісу чи придбав?»
Через день, 25 березіля, прийшла Варфоломеєва відповідь і лист Трощинського. Знати, що останній за землю хотів 1500 карб., а Варфоломей писав, що як врахували той ліс, що треба на хату по Тарасовому плану, так вийшло його на 1100 карб., а ще ж то треба і комору, і повітку. І от з сієї причини Варфоломей подає іншу раду: «У Трощинського, - каже він , - єсть хороший дім у Ржищеві 1105, за містечком, над Дніпром, на дуже, дуже хорошому місці: він купив його за 2500 карб., а продає за 1500. Є при домі великий город, вітряк і інше». Варфоломей радить купити сей дім, «а як не сподобається, так у Трощинського є інший грунт над самим Дніпром в лісі, тільки на лівому березі і не так далеко видно, як з правого берега».
Очевидно, що отака одна за одною нова все порада надопекла Тарасові. Згоджується нарешті він купити дім Трощинського у Ржищеві, пише про се Варфоломеєві і просить «придбати лісу на надвірню комору, що буде його робочою». Але й тут нічого не вийшло, хоча й не знати, з якої причини. Здається, Варфоломей почав «ждати самого Тараса», хоча останній «чотири рази писав йому, що того літа (1860) на Вкраїну не приїде». З листа Тараса, писаного 15 мая 1106, можна гадати, що Варфоломей до купівлі землі у Трощинського став примішувати свою особисту справу. Знаючи Тарасову добрість, я бачу з того листа, що він почав трохи ремствувати на Варфоломеєву тяганину.
«Занехай Ржищев, - писав він. - Цур тому домові, повітці і вітрякові і отим трьом грушам. Якщо тобі дуже подобається пан Трощинський, то бери його в службу, я чув, що він і заможний, і не лукавий. А там, як матимеш час, то подивися сам на Рудяки, бо Григорович і збрехати уміє. Як сподобаються тобі оті Рудяки, то возьми в посесію 20 десятин на 25 літ. Як зробиться так, як оце я пишу, то дбай о дубовім лісі на робочу мені... Чи не бачився з Змієвським? Отой грунт, що ми з тобою оглядали, в печінках мені сидить».
Минуло знов півтора місяця. Знов Варфоломей замовк. А Тарасові з думки не йде своє кишло біля Дніпра, і 29 червня він знов питає Варфоломея: «Чи був у тих Рудяках? Що там бачив і чи зробив що з Трощинським?» 1107 Але при ходить звістка 1108, що Варфоломей, залишивши і Забару, і Ржищев, і Рудяки, і Межирічі, вибрав іншу землю: «Вище по Дніпру від того місця, де сам Тарас вибрав біля Пека рів, між Каневом та Пекарями на високій горі міських земель Канева є лісочок, посеред його поляна. Далеко від міста. На тій горі дуже багато дичок, яблунь та груш, і завести садочок можна. А Дніпро буде тобі під ногами. Кринична вода недалеко. Риба щоранку буде свіжа, бо рибалки попід порогом возитимуть її до міста».
Зрадів Тарас і 1 липня відписує Варфоломеєві: «Бери 10 десятин землі з умовою виплатити гроші впродовж году трьома ратами і зараз же напиши, чи багацько тобі треба грошей на почин?»
Не відомо, Варфоломей не подав звістки, що він відпи сав Тарасові, але останній за місяць послав до його 1000 карб., просячи його: «купчий акт зробити на своє ім’я та купити на хату соснового дерева, а на двері і одвірки ясе нового або дубового». Хата щоб була 10 аршинів впоперек, а 20 вдовж.
Тепер, здавалося Тарасові, - край ділу. Тепер тільки швидше б збудувати хату. Але ж будувати нову вже запізно, на зиму не встигне. Почув він, що якась попадя в Пекарях продає хату. Він радить Варфоломеєві купити ту хату, перевезти і поставити. «А навесні нехай би сестра Ірина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала». Через три дні - 25 серпня він посилає до Варфоломея новий план хати і просить окопувати леваду і купувати ліс. «Добре б було, каже він, коли б сестра Ірина перевезлася на мій грунт рано навесні, а літом ми з жінкою прибудемо».
Одно слово Тарас був певен, що справа з купівлею землі дійшла вже до краю, зовсім скінчена. Та не так воно дійсно було. У Варфоломея зайшла тяганина з землеміром, як знати се з листа Тарасового 5 жовтня. Але прецінь вже й тяганина та, здавалося, уладжена. Перегодом здавалось, що перешкода зникла і жодної якої-будь причини нема. З останніх 5 листів до Варфоломея бачимо, що про землю вже нема клопоту. Варфоломей вдається до його вже з своїми особистими справами: то треба йому кредиту, бо він має думку крамарювати книжками та чаєм: то просить Тараса купити в Петербурзі задля його ремінну свиту з відлогою, то покло потатись за дітей його, щоб прийняли одного в ту, другого в другу школу, і в останній справі написати в Київ до Се лецького, що був тоді, здається, віце-губернатором. Тарас усе те охоче справляє, опріч останнього, бо щодо Селецького, так 23 грудня він писав Варфоломеєві так: «я лучче тричі чорта в... поцілую, як маю писати отому поганому Селецькому. Я тобі вже писав: як будеш у Києві, порадься з Чалим та з Сошенком, вони тебе на все добре наставлять» 1109.
Тим часом сіпака землемір щось крутив, і Тарас в листі 22 січня 1861 радить Варфоломеєві: «заткни пельку отому клятому землемірові», попросту сказавши - радив дати хабаря. З того ж листа бачимо, що справа з землею ще не доведена до краю, а се бентежило нашого Кобзаря, тоді вже безнадійно хорого! Він просить Варфоломея: «роби швидше з тим сердешним грунтом та зараз же і напиши мені, щоб я знав, що з собою робити: чи їхати весною в Канев, чи ні»1110. За тиждень, 29 січня, в своєму останньому листі до Варфоломея знов він просить, «кінчати швидше в Каневі, та написати, як скінчиш, щоб я знав, що робити з собою навесні» 1111.
Але ж! лиха доля в сьому разі тяжко поглумилася з безталанного страдальника. Вона не дала йому дожити до весни і живому приїхати в нову хату на той грунт. Навесні на той самий грунт біля Канева прибула хата-домовина з кістками Тарасовими.
Таким чином майже за цілих два роки з усіх Тарасових заходів і клопотів придбати собі оселю біля Дніпра, нічого не вийшло. Ні в споминках Варфоломея 1112, ні де інде мені не довелося знайти певної звістки про те: на чому саме Тарасова смерть застала справу про придбання задля його землі біля Канева, на тій Чернечій горі, де він тепер спочиває? На превеликий жаль, Варфоломей Шевченко не розповів того, що ліпше за всіх, а може, тільки один він і відав, і повинен був широко розповісти, розказати усі подробиці, що не дали придбати Тарасові грунт на Чернечій горі. Варфоломей тільки й сказав, що скрізь, де знаходив він грунти, траплялася одна та сама головна притичина: «Треба спитати генерал-губернатора, чи можна Шевченкові купувати землю»? 1113
Добре! Але ж чи питався хто? Чи питалася канівська міська рада? І коли питалася, так що відповів на те генерал-губернатор?
Ми знаємо, що Шевченко ніколи не був позбавлений прав горожанських, значить, ні за ким і не було права ані заборонити йому куповати землю, ані дозволити те, що й не було заборонене, значить, і питатися про дозвіл у генерал-губернатора не треба було.
1103 Правда. - 1875. - [№ 6]. - С. 14.
1104 Основа. - 1862. - Кн. VI. - С. 14. [Листи до Т.Г.Шевченка, с. 177].
1105 Містечко на правім березі Дніпра. - Ред.
1106 Правда. - 1875. - [№ 24]. - С. 967.
1107 Правда. - 1875. - [№ 24]. - С. 967.
1108 Основа. - 1862. - Кн. VI. - С. 19.
1109 Правда. - 1875. - [№ 24] - С. 971.
1110 Правда. - 1872. - [№ 24]. - С. 972.
1111 Ibidem.
1112 Ibidem. - 1876. - [№ 2]. - С. 64 - 69.
1113 Ibidem. - С. 66.
Коментар
Але приходить звістка, що Варфоломій ... вибрав іншу землю: «Вище по Дніпру від того місця...» - фрагмент листа В. Шевченка до Т. Шевченка за публікацією в «Основі»; датується орієнтовно червнем 1860 р. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 185).
...але останній (Т. Г. Шевченко. - Ред.) за місяць послав до його 1000 карб., просячи його: «купчий акт зробити на своє ім’я...» - Лист Т. Шевченка до В. Шевченка від 29 липня 1860 р. з Петербурга.
...траплялася одна й та сама головна притичина: «Треба спитати генерал-губернатора, чи можна Шевченкові купувати землю?» - Див. лист київського генерал-губернатора І. І. Васильчикова до В. А. Долгорукого від 15 липня 1859 р. (Тарас Шевченко: Документи..., с. 338, 339), де, по суті, забороняється сприяти переселенню поета на Україну.
Попередня Наступна