(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування в Петербурзі (березіль 1858 - червень 1859), стор. 16]
Українські пісні Олдрідж вельми любив, а музика Контського доводила його до захвату.
Він часто з дітьми Толстих ходив гостювати до Шевченка; Шевченко малював з його портрет. Прийшовши, він якийсь час сеансу сидів поважно, спокійно, давав малювати, але жива натура його довго не видержувала спокою, він починав жартовати, кривлятися, а гляне на його оце Шевченко - він вдає з себе переляканого. Діти реготали. Тоді Олдрідж, забувши про сеанс, починав співати оригінальні, меланхолічні пісні муринів. А Тарас слухає і так заслухається, що й олівець упустить з рук. Отоді вже трагік пускався в танок і витинав «gig». Не вважаючи на оригінальність таких сеансів, Шевченко небавом скінчив портрет. Підписаний художником і трагіком той портрет зберігала К. Ф. Юнге 980, а потім вона подарувала його в галерею Третякова в Москві 981.
Микешин каже, що портрет той вийшов би то не гаразд добре 982.
В театрі на спектаклях Олдріджа Шевченко сидів в ложі або у Суханових, або частіш у ложі гр. Толстих. Олдріджова гра робила на його величезний вплив взагалі, а в сценах патетичних він переймався таким радісним захватом, що часом звертав на себе увагу публіки. Такому ж впливу підлягав і приятель його і Суханових Микола Старов, що теж сидів у ложі з Шевченком. Суханова заходжувалася вгамувати їх захват, даремна річ! вони були немов несамовиті, і спинити їх не можна було. Така велика була сила високого свіжого почуття! Раз у ложі Суханових, опріч Шевченка і Старова, були пані аристократки, вони образилися на Шевченка і на Старова і написали до Суханової докірливий лист. Суханова стала на тому, щоб не брати більш до себе в ложу ні Шевченка, ні Старова. Вони повинилися, прохали вибачити їм і обіцялися бути здержливими, але на другому ж спектаклі стало знати, що вони не спроможні додержати своїх обіцянок: перейнявшись захватом від гри Олдріджа, вони наробили галасу на цілий театр 983.
В споминках Михайла Микешина 984 знаходимо оповідання про такий факт.
Після спектаклю, коли Олдрідж справляв роль короля Ліра, Микешин зайшов у світличку театральну до трагіка. Він, утомлений грою, лежав і спочивав на фотелю так, як вийшов зі сцени, в убранні і з гримом своєї ролі. Коло трагіка був Шевченко: припавши до Олдріджа, він з сльозами на очах цілував його лице, руки, плечі і промовляв загарливо ласкаві слова подяки.
980 Ibidem.
981 Лист до мене К. Ф. Юнге. - [ІЛ. - Ф. 77. - № 127. - Арк. 195, зв.]
982 Кобзарь. - 1876. - [Т. II.] - Споминки Микешина, с. XVIII.
983 Киев[ская] стар[ина]. - 1885. - Кн. II. - С. 237.
984 Кобзарь. - 1876. - [Т. II.] - С. XVIII.
Попередня Наступна
Українські пісні Олдрідж вельми любив, а музика Контського доводила його до захвату.
Він часто з дітьми Толстих ходив гостювати до Шевченка; Шевченко малював з його портрет. Прийшовши, він якийсь час сеансу сидів поважно, спокійно, давав малювати, але жива натура його довго не видержувала спокою, він починав жартовати, кривлятися, а гляне на його оце Шевченко - він вдає з себе переляканого. Діти реготали. Тоді Олдрідж, забувши про сеанс, починав співати оригінальні, меланхолічні пісні муринів. А Тарас слухає і так заслухається, що й олівець упустить з рук. Отоді вже трагік пускався в танок і витинав «gig». Не вважаючи на оригінальність таких сеансів, Шевченко небавом скінчив портрет. Підписаний художником і трагіком той портрет зберігала К. Ф. Юнге 980, а потім вона подарувала його в галерею Третякова в Москві 981.
Микешин каже, що портрет той вийшов би то не гаразд добре 982.
В театрі на спектаклях Олдріджа Шевченко сидів в ложі або у Суханових, або частіш у ложі гр. Толстих. Олдріджова гра робила на його величезний вплив взагалі, а в сценах патетичних він переймався таким радісним захватом, що часом звертав на себе увагу публіки. Такому ж впливу підлягав і приятель його і Суханових Микола Старов, що теж сидів у ложі з Шевченком. Суханова заходжувалася вгамувати їх захват, даремна річ! вони були немов несамовиті, і спинити їх не можна було. Така велика була сила високого свіжого почуття! Раз у ложі Суханових, опріч Шевченка і Старова, були пані аристократки, вони образилися на Шевченка і на Старова і написали до Суханової докірливий лист. Суханова стала на тому, щоб не брати більш до себе в ложу ні Шевченка, ні Старова. Вони повинилися, прохали вибачити їм і обіцялися бути здержливими, але на другому ж спектаклі стало знати, що вони не спроможні додержати своїх обіцянок: перейнявшись захватом від гри Олдріджа, вони наробили галасу на цілий театр 983.
В споминках Михайла Микешина 984 знаходимо оповідання про такий факт.
Після спектаклю, коли Олдрідж справляв роль короля Ліра, Микешин зайшов у світличку театральну до трагіка. Він, утомлений грою, лежав і спочивав на фотелю так, як вийшов зі сцени, в убранні і з гримом своєї ролі. Коло трагіка був Шевченко: припавши до Олдріджа, він з сльозами на очах цілував його лице, руки, плечі і промовляв загарливо ласкаві слова подяки.
980 Ibidem.
981 Лист до мене К. Ф. Юнге. - [ІЛ. - Ф. 77. - № 127. - Арк. 195, зв.]
982 Кобзарь. - 1876. - [Т. II.] - Споминки Микешина, с. XVIII.
983 Киев[ская] стар[ина]. - 1885. - Кн. II. - С. 237.
984 Кобзарь. - 1876. - [Т. II.] - С. XVIII.
Попередня Наступна